70

---

§ 3. Об’єкти політики

На відміну від суб’єкта об’єкт політики є підвладною ланкою єдності “суб’єкт – об’єкт політики”, однак це не робить об’єкт пасивним, невпливовим. Його активність виявляєтся в тому, що він обмежує, вимальовує потенційний простір політики, у рамках якого діє суб’єкт. Реалії політичного життя свідчать, що суб’єкт і об’єкт політики часто міняються місцями. Це доводить рухомість політичних відносин “суб’єкт – об’єкт політики”. Зміни в них впливають на розв’язання суперечностей між суб’єктом і об’єктом, сприяють виникненню нових якостей, розширенню цілей. Зміни у функціонуванні суб’єкта і об’єкта політики забезпечують перехід суб’єктно-об’єктної взаємодії у нову систему зв’язків і залежностей.

Зміст політичної діяльності визначається не тільки метою, яку мають її суб’єкти, але й типом об’єктів, на які спрямовані із зусилля.

Таких основних типів об’єктів політичних дій розрізняють два: політичні інститути (владно-управлінські структури, політичні і правові норми) і суспільно-політичні відносини.

Оскільки відрізняють різні рівні участі у політичному процесі, тобто не однакові суб’єкти політичної діяльності, то це означає, що існують і різні рівні прояву тих об’єктів, на які ця діяльність спрямована. Першим рівнем є утворення і вдосконалення владно-управлінських структур. Наприклад, створення такої владної структури, як Рада, стало однією з передумов політичного панування комуністичних партій в колишньому СРСР. І навпаки, перехід до демократичних засад політичного устрою неможливий без заміни цих структур іншими. Другий рівень охоплює формування громадсько-політичних організацій і партій шляхом програм, статутів, декларацій тощо, втілення їх у життя, вироблення політичних норм діяльності, які стають політичними нормами у суспільстві. Третій рівень, що є об’єктом впливу суб’є

ктів політичної діяльності, пов’язаний з законотворчою діяльністю, в першу чергу, з укладанням і вдосконаленням конституції.

Регулювання суспільних відносин як об’єкта політичної діяльності за своїм змістом може виступати в політичній практиці у двох формах. Перша проявляється у здійсненні або модифікації політичних курсів залежно від існуючих суспільно-політичних умов.

Другою формою є регулювання суспільних відносин як таких, тобто тих засад, на яких базується весь політичний механізм. І одна, і друга форми утворюють органічну єдність, бо зміна політичних курсів може призвести або дати поштовх для зміни суспільних відносин, а їх зміна, в свою чергу, неможлива без зміни політичних курсів. І все ж їх треба відрізняти, оскільки в період радикальних суспільних перетворень головним об’єктом є перетворення суспільних відносин, а в звичайний час у центрі уваги знаходиться здійснення або певна модифікація політичних курсів. Таким чином, об’єктом політики є політичні й соціальні відносини і політичні інститути, що забезпечують функціонування політичної системи суспільства.

Політичні об’єкти можуть бути індивідуальними і колективними за своїм значенням та спрямованістю, внутрішніми та зовнішніми. Об’єкт у політиці обмежує поле діяльності суб’єкта і стає елементом регулювання процесу взаємодії між ними.

Звідси витікає відносність характеру взаємодії суб’єкта і об’єкта у політиці. У політичному житті суспільства досить часто можливі ситуації, коли об’єкт і суб’єкт обмінюються місцем, тому що політичні відносини рухомі, динамічні і у залежності від того чи іншого конкретного відношення виникають ситуації “перевертання” суб’єктно-об’єктних взаємозв’язків. Тому між суб’єктом і об’єктом грані не абсолютні. Вони взаємно переходять одне в інше і стають єдністю протилежностей.

Об’єктом може стати будь-яка людська проблема, якщо вона стає загально значною, загально колективною і потребує для свого вирішення колективних дій людей, звернених до влади, мобілізації і організації своїх інтересів. В залежності від конкретного об’єкта обирають різні механізми і засоби для вирішення політичної проблеми, методи і ресурси, ті матеріальні та ідеальні засади, що впливають на ступінь реальності тих або інших політичних дій – фінансові засоби, наука, знання, стан суспільного середовища, настрої мас, учасників політичного процесу та інші фактори.

Серед різних феноменів суспільно-політичного буття чільне місце посідає такий об’єкт політики як громадянське суспільство. Воно є сферою спонтанного самовиявлення вільних громадян та добровільно створених ними об’єднань, яка захищена відповідними законами від прямого втручання і сваволі державної влади. Це не означає, що суб’єкти політики не впливають на громадянське суспільство: цей вплив полягає у створенні таких політичних умов, які забезпечили б вільний розвиток громадянського суспільства.

Політичне життя суспільства в цілому також є об’єктом політики. Суб’єкт політики прагне внести в нього цілеспрямованість, організованість, забезпечити консолідацію навколо себе, мирне функціонування. Це досягається шляхом урегулювання питань влади, визначення ролі і місця її суб’єктів і механізму владарювання, гармонізації та оптимізації відносин між масами і політичними лідерами, організаційними структурами і силами, що беруть участь у політиці. Об’єктом регулювання стає внутрішнє і зовнішнє політичне життя, державне і партійне, формальне і неформальне, урегулювання їхніх зв’язків, принципів функціонування. Організуючи політичне життя, спрямовуючи його відповідно до певних цілей і напряму розвитку, суб’єкт політики формує об’єкт власної політики – політичну систему, її структури – владу, політичні відносини, політичну організацію суспільства, політичну культуру.

Окрім діяльності в політичному просторі своєї держави суб’єкт політики будує політичні відносини з іншими народами, їх політичними системами. Отже, об’єктом політики стають світова політична система, світовий політичний порядок, відносини між політичними системами різних країн світу, а також між їхніми політичними об’єднаннями.

Зміни у розвитку об’єктів політики зумовлюють певні зрушення у функціонуванні суб’єктів політики. Оновлені риси суб’єктів і об’єктів змінюють і зміст зв’язків між ними. Такі зв’язки можуть набирати вигляду координаційних, субординаційних, управлінських тощо. Розвиненість їх визначається рівнем розвитку як суб’єкта, так і об’єкта політики. Зміст взаємодії між суб’єктом і об’єктом політики може бути найрізноманітнішим: він може охоплювати формування суспільної думки щодо кандидатів на вибори, формування нової партії, демократизацію політичних відносин, розробку і втілення певних політичних концепцій, удосконалення владних структур тощо. Отже, зміст, структура і характерні особливості політичних відносин, які виникають при цьому, розкривають політичну атмосферу, в якій здійснюється політичний процес.

 

< Попередня   Наступна >