Підручники Політологія Політологія: підручник / Ю.М.Розенфельд § 2.Перспективи розвитку громадянського суспільства.§ 2.Перспективи розвитку громадянського суспільства.
| Політологія - Політологія: підручник / Ю.М.Розенфельд |
§ 2.Перспективи розвитку громадянського суспільства.
Становлення і розвиток громадянського суспільства нерозривно пов’язано зі становленням і удосконаленням сучасної цивілізації. Обидва ці процеси припускають удосконалення як особи, перетворення її дійсно вільного, рівноправного громадянина з певним соціальним і політичним статусом, так і суспільство його структури, функціонування і розвитку. Громадське суспільство несумісне з тоталітаризмом і авторитаризмом, порушення прав людини з націоналізмом, релігійного та толерантністю і т.д.
Громадське суспільство починається з громадянина і його свободи. Саме звання “громадянин” в свій час звучало як синонім незалежності, рівноправна, гідності та поваги до особи.
В той же час воно відбивало почуття обов’язку відповідальності, служіння народові, суспільству. Особливо підіймає титул громадянина Велика французька революція, ідей якої втілились у Декларації прав людини та громадянина 1789 р. З тих пір Захід пройшов складний шлях еволюційного розвитку та накопичення демократичних традицій, економічних та політичних свобод.
Зараз різні країни світу мають різноманітні показники у формуванні громадського суспільства. Виходячи з того, що вже здобуто, та маючи на увазі ідеал громадського суспільства, можна сформувати основні аспекти його становлення(там де воно знаходиться у зародковому стані) та розвитку.
По-перше, гуманістичний аспект. Він пов’язаний з необхідністю гуманізацією людських відносин, перебудови суспільства по законам справедливості і добра. Елементарна чесність, порядність, моральне удосконалення людини - це те, без чого не може бути громадського суспільства.
По–друге, економічний аспект – встановлення та розвиток ринкових відносин з усіма економічними наслідками. Без
По–третє, політичний аспект – підвищення рівня світоглядної політичної культури, вироблення розуміння взаємозв’язків особи та держави, нерозривність свободи та внутрішнього самообмеження, простих норм правової культури (повага до законів, вміння грамотно захищати свої права та інші). В громадському суспільстві влада існує для громадян, а не навпаки.
По–четверте, соціальний аспект - розгортання позадержавних структур та відносин в масштабі всього суспільства. Створення різних асоціацій та об’єднань людей, налагодження нормальних взаємовідносин державних органів і суспільних організації. Сучасне громадське суспільство в розвинутих країнах – це суспільство, що складається з величезної кількості самостійно діючих груп людей, які мають різну спрямованість. Свої соціальні інтереси прагнуть реалізувати через такі організації і підприємці, і найманці, і пенсіонери, і молодь. Наприклад, в Австрії з населенням менше 8 млн. нараховується 160 партій і біля 70 тис. суспільних підприємств, в яких люди вчаться демократії, реалізують свої інтереси і потреби. В США діють сотні добровільних асоціацій громадян, лобістські групи, благодійницькі фонди, клуби за інтересами, творчі та кооперативні об’єднання , споживчі та спортивні товариства, релігійні, суспільно-політичні та інші організації та спілки, які відтворюють на різноманітні інтереси у всіх сферах суспільного життя. Відомий історик і політичний діяч ХІХ ст. А.Гоквіль вважав, що гарантом стабільності американської демократії є розгалужена мережа інститутів громадянського суспільства. Нині в США більш 70% громадян приймають участь у 2-х і більше асоціаціях. У 200 споживацьких організаціях перебуває більш 70 мільйонів.
Які ж особливості становлення громадянського суспільства в Україні? Як швидко може йти процес його формування?
На Заході громадянське суспільство формувалось еволюційно на протязі кількох століть (і сьогодні воно далеко від ідеалу). В Україні, які в усій Росії, елементи громадянського суспільства існували вже на межі ХХ століття. Однак процес його визрівання був зупинений соціалістичною революцією 1917 р. і встановленням диктатури пролетаріату. Все, що не було дозволено пролетарською державою вважали злочинним. Про громадське суспільство навіть в науковій літературі в загалі не згадувалось, тому що це поняття переважно вважалось “буржуазним”. На багато років утвердився різний розрив між декларованими, формальними принципами суспільних організацій (передусім відносно становище людини) і реальними суспільними відносинами. Держава заповнила собою увесь суспільний простір. В економіці відбулося об’єднання влади і власності. В політиці – “одержавлювання” усіх механізмів, що відкривають масам доступ до керування суспільством; об’єднання партійного апарату з державним
В духовній сфері сформувався певний тип масової свідомості, свідомості жаху перед державою, а жах породжував пасивність. Переобрати цю дійсність тоталітарного суспільства, вирятувати цілі покоління від догм, що їм прищепили, - процес довгий, який триватиме не одне десятиліття.
Ось чому саме на протязі довгого часу потрібен перехідний період щільної, часто суперечливої взаємодії та взаємовпливу демократично сформованих органів державної влади та інститутів громадянського суспільства. Така взаємодія необхідна саме тому, що у випадку різкого переходу від тоталітаризму до демократії при відсутності досвіду суспільно-політичної діяльності широких мас існує небезпека переходу не до демократії, а до охлократії, розвалу держави та зупинки формування громадянського суспільства.
Тому тільки поступово, по мірі підвищення культурного рівня, придбання керувальних навичок, компетенції в судженнях про найважливіші суспільно-державні проблеми, громадяни через інститути громадянського суспільства візьмуть на себе все більш функцій державної влади і будуть переходити до самоуправління.
В Україні, як і в інших країнах СНД, є й інші, не менш складні проблеми на шляху до громадянського суспільства. По-перше, це практично повна відсутність реальних горизонтальних зв’язків між різними соціальними групами. Після проголошення незалежності України державні структури, що пронизують суспільство з верху до низу, стали єдиною основою, що об’єднує суспільство. В таких умовах різке послаблення вертикальної регулюючої ролі державних структур може привести до серйозних економічних та соціальних потрясінь.
По–друге, не можна не враховувати сформовані в роки урівнюючого “соціалізму” психології соціального утримання і існування, у зв’язку з цим, значних соціальних прошарків, що негативно ставляться до формування риночних відносин. Деякі люди не можуть забути про “безкоштовну” освіту, “безкоштовну” медичну допомогу і багато чого іншого “безплатного”, хоч і ледве животіли. Звідси – острах ринку та невміння для багатьох пристосуватися до нових умов. До цього додається негативний досвід переходу до ринку практично усіх країн СНД, коли цей процес нерідко стає некерованим, пов’язаний з різким підвищенням цін, глибокої послабленням соціального захисту простих трудівників, зростанням диференціації між різними соціальними прошарками, появою впливових мафіозних структур, корумпованістю на всіх ступенях державного апарату і другими негативними явищами.
По-третє, серйозною перепоною на шляху формування громадянського суспільства є державна бюрократія в центрі і на місцях. В ході тривалого історичного розвитку бюрократія перетворилась в міцну соціальну структуру, яка займає центральне місце не тільки в суто державних, але й суспільних структурах. Більш того нерідко саме бюрократія витісняє справжні суспільні, економічні та соціальні структури. Без скасування подібного протиприродного становища розвиток державного суспільства неможливий.
По-четверте, немалі труднощі залишаються і на шляху формування нових суспільних організацій і рухів. З одного боку, значна частина населення скептично оцінює реальні можливості впливання на суспільні відносини таких організацій. З боку державних структур існує звідане прагнення надати подібним організаціям напівдержавний статус і цим самим під личиною оновлення зберегти стару систему.
Приймаючи до уваги вище зазначене можна передбачити, що процес формування громадянського суспільства в Україні буде тільки довгий, але й складний, болючий. До позитивного початку, безсумнівно, слід віднести прийняття у 1996 р. Конституції України. В ній існує термін “громадянське суспільство”, однак у багатьох статтях закріплюються елементи його фундаменту. Так, у статті 5-й народ проголошений носієм суверенітету та єдиним джерелом влади; ст.21 гарантує права і свободи громадян; ст.24 – рівність усіх громадян перед законом; ст.35 – свободу світогляду та віросповідання; ст.36 – свободу об?єднання в політичні партії та суспільні організації; ст.41 – незалежність приватної власності та ін.
Громадянське суспільство може існувати тільки у зв’язку з правовою державою. Але це вже предмет наступної лекції.
< Попередня Наступна >