68

---

§ 2. Податкова вимога

Податкова вимога визначається як письмова вимога подат­кового органу до платника податків погасити суму податко­вого боргу. Порядок направлення органами державної подат­кової служби України податкових вимог платникам податків затверджений наказом податкової адміністрації від 3 липня 2001 р.1

Принципові розбіжності між податковим повідомленням і податковою вимогою полягають у такому.

По-перше, податкове повідомлення є своєрідним нагадуван­ням платникові податків про виконання податкового обов’яз­ку, тоді як податкова вимога — це засіб реагування. В основі такого реагування лежить факт несвоєчасного виконання обо­в’язку, платнику надається можливість добровільно виконати прострочений обов’язок2. Отже, податкову вимогу податковий орган використовує для повідомлення платникові про існування податкового боргу і дозволяє платнику добровільно викона­ти податковий обов’язок.

По-друге, направлення податкової вимоги пов’язано суто з діями податкових органів. Інші контролюючі органи, у разі погодженої суми податкового обов’язку, направляють відповідному податковому органу подання про вжиття за­ходів для погашення податкового боргу платника податків з розрахунком його розміру, порядок надіслання якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р.3

Багато положень, що регламентують процедуру застосуван­ня податкового повідомлення і вимоги, збігаються, але при податковій вимозі вони мають більш чіткий і твердий харак­тер. Наприклад, у разі самостійного визначення платником податків сум податків і зборів (обов’язкових платежів) і по­дання про це податкової декларації, платник зобов’язаний сплатити їх протягом 10 календарних днів, рахуючи з остан­нього дня відповідного граничного терміну, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 Закону У

країни «Про порядок погашення зобо­в’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»4. Якщо ж платник податків не сплачує погоджену суму податкового обов’язку у встановлений термін, податковий орган направляє такому платникові податків по­даткові вимоги. Тобто підставою для складання і направлен­ня податкової вимоги є наявність невиконаного (чи викона­ного не в повному обсязі) обов’язку зі сплати сум обов’язко­вих платежів.

Податкова вимога містить усі дані про реалізацію платни­ком податків обов’язку зі сплати обов’язкових платежів. У ній вказано:

суму заборгованості, що підлягає сплаті (суму податків, пеню і штрафні санкції на момент направлення вимоги);

терміни сплати податків, пені, штрафів; тобто виконан­ня вимоги;

примусові заходи стягнення при невиконанні податкової вимоги;

підстави нарахування, сплати і стягнення податків;

норму законодавчого акта, що закріплює підставу спла­ти платником зазначеної суми.

Податкова вимога містить як звичайну суму податкового боргу, так і суми податкового боргу за кожним окремим подат­ком, збором (обов’язковим платежем). Якщо в платника по­датків, якому було направлено першу податкову вимогу, ви­никає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Окремо податкова вимо­га про новий податковий борг не висувається. Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо кожного окремо­го платника податків.

Сам процес направлення податкової вимоги складається з двох етапів.

Якщо платник податків не сплачує погоджену суму в за­значений термін, йому не пізніше п’ятого робочого дня з мо­менту закінчення граничних термінів сплати сум податків по­датковий орган надсилає першу податкову вимогу, що містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання і виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу і можливі наслідки непогашення його вчасно. У цьому разі платнику про­понують сплатити борг протягом 30 календарних днів з дня направлення (вручення) такої вимоги.

Якщо платник податків не погасить у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів з дня направ­лення йому першої податкової вимоги, то податковий орган не пізніше п’ятого робочого дня, починаючи з останнього із за­значених 30 календарних днів, готує і надсилає другу подат­кову вимогу. Остання, додатково до відомостей, зазначених у першій податковій вимозі, містить вказівку на дату і час про­ведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також на дату і час проведення публіч­них торгів з їх продажу.

У разі непогашення податкової заборгованості після одер­жання платником податків другої податкової вимоги (30 днів) податкові органи можуть стягувати кошти з рахунків таких платників, вилучати готівку з каси, вилучати й реалізовувати рухоме й нерухоме майно та цінні папери.

Отже, у разі несплати самостійно погодженого податкового зобов’язання податкова вимога надсилається відразу, минаю­чи процедуру податкового повідомлення. Однак зазначимо, що податкове повідомлення і податкова вимога взаємопов’язані, мають загальні риси, проте не нерозривні. Навряд чи можна стверджувати, що податкові вимоги повинні передувати подат­ковому повідомленню. Це дві самостійні процедури. Податко­ве повідомлення деталізує своєчасне виконання обов’язку зі сплати податку, тоді як податкова вимога уточнює податкову заборгованість, що вже відбулася5. У деяких випадках направ­ленню податкової вимоги може передувати процедура направ­лення податкового повідомлення. Це відбувається, коли подат­ковий орган (контролюючий орган) самостійно визначає суму податкового обов’язку, згідно з п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків пе­ред бюджетами та державними цільовими фондами», після чого направляє платникові податків податкове повідомлення. Якщо протягом 10 днів (чи іншого терміну, зазначеного в податково­му повідомленні) боржник не сплатить зазначену в повідом­ленні суму податку, то далі здійснюють процедуру податкової вимоги.

Податкові вимоги направляють платникові податків у та­кому самому порядку, як і податкові повідомлення. Але, відпо­відно до законодавства про податки і збори, можливе деяке коригування порядку надання податкового повідомлення і по­даткової вимоги, що пов’язано з уточненням положень цих до­кументів чи їхнім відкликанням. Наприклад, згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові повідомлення чи вимоги вважають відкли­каними, якщо:

а) суму податкового зобов’язання чи податкового боргу, а також пені і штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашає платник податків;

б) контролюючий орган скасовує чи змінює раніше прийня­те рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (чи пені, штрафних санкцій) або податкового боргу в результаті їхнього адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання або стягнення податкового боргу ска­совує або змінює суд (господарський суд);

г) податкові зобов’язання (крім податкового боргу) розстро­чуються або відстрочуються чи стосовно них досягається по­датковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий комп­роміс;

ґ) податковий борг визнається безнадійним.

Істотні нововведення в механізм направлення податкових вимог внесено податковим роз’ясненням ст. 6 Закону Украї­ни «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», затвердженим наказом податкової адміністрації від 21 лис­топада 2001 р.6. Відповідно до цього роз’яснення, з метою за­побігання додаткових витрат коштів бюджету і запобігання ситуації, за якої витрати на формування податкових вимог платникам податків перевищать потенційні надходження в бюджети і державні цільові фонди за рахунок погашення по­даткового боргу, економічно обґрунтованим для формування податкових вимог є обсяг податкового боргу платника по­датків, що перевищує 10 гривень. Отже, якщо податковий борг платника податків менший 10 гривень, то податкову вимогу йому не направляють. Однак такий податковий борг не анулюється, і всі активи платника податків у такому випад­ку потрапляють у податкову заставу, правовий режим якої припускає здійснення цілої низки господарських операцій, тільки за умови погодження їх проведення з податковим органом.

Отже, регулювання специфічних процесуальних відносин при здійсненні процедур направлення податкових повідомлень і податкових вимог є одним з напрямів у податковому праві та законодавстві, що має перспективи успішного розвитку в май­бутньому.

 

1 Про затвердження направлення органами державної податкової служ­би України податкових вимог платникам податків: Наказ ДПА України від 3 липня 2001 року // Офіційний вісник України. — 2001. — № 29. — Ст. 1339.

2 См.: Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — С. 235.

3 Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зо­бов’язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюю­чих органів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 43. — Ст. 1931.

4 Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 10. — Ст. 44.

5 Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — С. 235.

6 Про податкове роз’яснення положень статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: Наказ ДПА України від 21 листопада 2001 р. // Бізнес. — 2001 — № 48/1. — С. 26.

 

< Попередня   Наступна >