141

---

§ 2. Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів

Податок з реклами. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (далі — Декрет) не закріплює поняття податку з реклами, а вказує елементи правового меха­нізму цього платежу. Платниками є юридичні та фізичні осо­би, що рекламують свою продукцію або діяльність. Об’єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Гранична ставка встановлена в розмірі 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5% — за розміщення рекла­ми на тривалий час. Облік платників здійснюють органи, на які покладені функції розміщення реклами. Цей податок спла­чується під час оплати послуг за встановлення і розміщення реклами. Джерелом оплати можуть бути особисті кошти плат­ників, а також собівартість продукції (робіт, послуг).

Однак сьогодні, на жаль, існує проблема не досить чіткого розуміння реклами для цілей оподаткування, у результаті чого оподатковується будь-яка реклама, у тому числі й та, яка не має комерційного характеру. Зазначимо, що поняття «рекла­ма» як офіційна інформація про осіб чи продукцію, що поши­рюється в будь-якій формі і будь-якому способі з метою прямо­го чи опосередкованого одержання прибутку, закріплено в Законі України від 3 липня 1996 р. «Про рекламу»1. А у норма­тивних актах, що регулюють справляння цього податку, які затверджені органами місцевого самоврядування, немає чітко­го визначення реклами. Наприклад, Харківська міська Рада народних депутатів, на підставі ст. 11 Декрету, прийняла рішення «Про введення податку на рекламу» з 1 жовтня 1993 року. Відповідно до нього цей податок встановлювався на всі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації (преси, ефірного, су-путникового і кабельного телебачення, радіомовлення, внут­рішнього гучномовного зв’язку в рухливому складі міського па­сажирського електротран

спорту), каталогів, прейскурантів, афіш, плакатів, довідників, листівок, календарів та інших тех­нічних засобів.

Платниками податку є юридичні та фізичні особи всіх орга­нізаційно-правових форм, які розміщають на рекламних носі­ях міста рекламу. Виходячи з цього, платниками податків є осо­би, від імені яких здійснюється реклама і які називаються рек­ламодавцями. Особи ж, що здійснюють виготовлення реклами за заявкою рекламодавця чи розміщають її на рекламних но­сіях, іменуються рекламним агентством. Місце, на якому роз­міщається реклама, іменується рекламним носієм.

Цей податок утримують рекламні агенти, які щокварталу подають звіт до податкових інспекцій і перераховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

При розгляді механізму справляння податку з реклами не­обхідно також звернути увагу на таке. Так, особливий режим оподаткування має зовнішня реклама. Наприклад, Харківсь­ка міськрада затвердила Положення про порядок розміщення й експлуатації об’єктів зовнішньої реклами і склад міської ху­дожньої ради2, яке визначає порядок розміщення рекламо-носіїв і об’єктів зовнішньої реклами у Харкові та є обов’язко­вим для виконання всіма юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форм власності. Об’єктами зовнішньої реклами і рекламоносіями є стенди, щити, плакати, тощо. Місцем для розміщення реклами вва­жається частина території міста, об’єкти, майно, виділені рекламодержателю.

Для отримання дозволу на розміщення реклами подають письмову заяву на ім’я начальника відділу дизайну міського середовища. Разом з ним подають архітектурно-художню фор­му, ескіз-ідею і фото об’єкта. Після одержання дозволу рекламодержатель зобов’язаний у 20-денний строк приступити до монтажу і розміщення об’єктів, інакше такий дозвіл анулюєть­ся. Розміщення об’єктів зовнішньої реклами уздовж автомо­більних доріг підлягає обов’язковому узгодженню з ДАІ, а у межах «зелених зон» — з управлінням комунального господар­ства міськвиконкому. У разі відмови рекламодавця від реєст­рації об’єкт зовнішньої реклами підлягає демонтуванню.

Ставки податку на рекламу рішенням Харківської міської ради встановлено в таких розмірах: 0,1% вартості послуг за установку і розміщення одноразової реклами і 0,5% — за уста­новку і розміщення реклами на тривалий час (більше одного дня) чи неодноразової реклами. При цьому, яка реклама є од­норазовою, а яка неодноразовою, не встановлюється. На прак­тиці ставки податку з реклами залежать від багатьох факторів, серед яких вид рекламного носія (телебачення, радіо, преса, тощо), належність такої реклами до видів товарів чи послуг тощо.

Пільги зі сплати податку з реклами Декретом не встановле­но. Однак такі пільги в принципі можуть надавати органи місцевого самоврядування. Позитивними в даному випадку є по­ложення російського законодавства, відповідно до якого пільги при сплаті податку з реклами встановлюються у випадках, якщо: 1) реклама не має комерційної мети; 2) рекламуються благодійні заходи; 3) дані мають попереджувальний характер; 4) інформація містить дані про функції органів державної вла­ди; 5) інформація розміщається у приміщеннях, що викорис­товуються для реалізації товару.

Комунальний податок. Платниками цього податку відпо­відно до Декрету є юридичні особи, за винятком бюджетних, планово-дотаційних і сільгосппідприємств. Об’єктом обкла­дання виступає річний фонд оплати праці, розрахований вихо­дячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Гранична ставка встановлена у розмірі 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати цього платежу — прибуток (доход), що зали­шається в розпорядженні юридичних осіб.

Справляння цього податку здійснюється на підставі відпо­відних положень, які затверджують міські ради. Наприклад, у Харкові цей податок справляють на підставі Положення про порядок обчислення і сплати комунального податку, затвер­дженого рішенням виконкому Харківської міськради народних депутатів від 8 червня 1994 р. зі змінами і доповненнями. Це Положення дещо уточнює і розширює коло платників по пла­тежу, якими є юридичні особи—суб’єкти господарювання неза­лежно від форм власності, включаючи підприємства з інозем­ними інвестиціями і їх філії, а також інші відокремлені підроз­діли, що мають відокремлений баланс і розрахунковий рахунок у банку, міжнародні неурядові організації і міжнародні об’єд­нання з місцезнаходженням у м. Харкові. Зазначимо, що плат­никами комунального податку є юридичні особи, навіть ті, які тимчасово не здійснюють виробничу діяльність. Якщо вони подають у статистичні органи звітність про середньодобову чисельність штатних працівників, то звільнення чи відстроч­ка зі сплати комунального податку належить до компетенції виключно органів місцевого самоврядування. Отже, підпри­ємства, у статуті яких передбачено здійснення господарської діяльності, розглядаються як платники комунального подат­ку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності. Це підтверджується положенням, відповідно до якого ко­мунальний податок відноситься на собівартість продукції, то­варів і послуг3.

Від сплати комунального податку звільняються (на додаток до зазначеного вище) такі суб’єкти:

метробуд і метрополітен;

державні комунальні підприємства, що одержують до­тації з бюджету;

підприємства й організації, що звільняються цілком від податку на прибуток;

благодійні організації, що існують лише на членські вне­ски та благодійні пожертвування;

громадські організації ветеранів війни і підприємства ветеранів війни, на яких не менше 60% від середньосписочної чисельності працюючих становлять учасники бойових дій і учасники війни;

громадські організації і підприємства сліпих у частині фонду оплати праці, нарахованої на чисельність працюючих інвалідів по зору I і II груп;

громадські організації, у яких немає штатних праців­ників і фонд оплати праці не створюється;

суб’єкти малого підприємництва, що перейшли на спро­щену систему оподаткування, обліку та звітності.

Крім цього, за рішенням органів місцевого самоврядування від оподаткування можуть бути звільнені й інші суб’єкти гос­подарювання.

Об’єкт обкладання припускає обчислення фонду оплати праці, що розраховується виходячи з розміру неоподатковува­ного мінімуму доходів громадян, установленого законодав­ством у звітному періоді, незалежно від виплаченої заробітної плати. Таким чином, цей податок встановлено залежно не від результатів виробничої діяльності підприємств, а від кількості працівників на ньому.

Обчислення середньосписочної чисельності працівників підприємств провадиться за методикою, закріпленою в Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у госпо­дарстві України4. Відповідно до Інструкції, існує два варіанти обчислення середньосписочної чисельності:

середньосписочна чисельність штатних працівників об­лікового складу;

середньосписочна чисельність усього персоналу в еквіва­ленті повної зайнятості.

Зазначимо, що при обчисленні комунального податку необ­хідно обирати перший варіант. Причому, обчислюючи середньосписочну чисельність, працівник враховується один раз (за місцем основної роботи) незалежно від терміну трудового дого­вору і тривалості робочого часу. Тому сюди не входять праців­ники, прийняті на роботу за сумісництвом.

Ставка комунального податку по Харківській області вста­новлена у розмірі 10% від офіційно встановленого розміру неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, що на сьогодні становить 1 гривню 70 копійок на кожного працю­ючого на підприємстві.

Розрахунок сплати комунального податку платники пода­ють до податкових інспекцій одночасно з поданням кварталь­ної і річної звітності. Сплачується комунальний податок не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Готельний збір5справляється з метою фінансування заходів щодо розвитку готельного господарства. Відповідно до Декре­ту, платниками цього збору є особи, що проживають у готе­лях. Об’єктом обкладання виступає добова вартість знятого житла, що розраховується без додаткових послуг. Граничний розмір ставки встановлений у розмірі 20% добової вартості. Облік платників здійснюється адміністрацією готелю. Джере­ло оплати цього платежу – собівартість продукції (робіт, по­слуг) чи особисті кошти.

Готельний збір, наприклад, у м. Харкові справляється відпо­відно до Положення про порядок справляння і перерахуван­ня до бюджету готельного збору, що затверджено рішенням ХХІ сесії Харківської міської ради народних депутатів від 20 бе­резня 1993 р. зі змінами і доповненнями. Ставка збору вста­новлена в розмірі 20% вартості обліку послуги, без обліку ПДВ. Оплата цього збору здійснюється одночасно з розрахунком за проживання з виділенням зазначеного збору в платіжних до­кументах окремим рядком. Причому плата за проживання про­вадиться попередньо наймачем житла за певний строк. Пере­рахування цього податку до місцевого бюджету здійснюється адміністрацією готелю.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками цього збору відповідно до Декрету є юридичні та фізичні особи, що паркують автомобілі в спеціально відведених чи обладнаних місцях. Об’єкт обкладання — одна година паркування авто­транспорту. Граничний розмір ставки— 3% мінімальної за­робітної плати у спеціально обладнаних місцях і 1% у віддале­них місцях. Облік платників визначають органи місцевого са­моврядування. Джерелом оплати збору є собівартість продукції (робіт, послуг) чи особисті кошти. Оплату здійснює водій на місці паркування автотранспорту.

Збір за паркування автотранспорту на території м. Харкова введено рішенням Харківської міської ради народних депутатів з 1 червня 1995 р., у зв’язку з чим було визначено перелік місць і границь частин міста, де справляється така плата. Зазначи­мо, що звільняються від сплати збору інваліди, що користують­ся транспортними засобами з ручним керуванням. Крім того, не є платниками збору інваліди війни й інші особи, яким відпо­відно до законодавства передбачені пільги зі сплати місцевих податків і зборів. Збір справляється працівником контролюю­чої організації, що видає квиток установленого зразка з відміткою року, місяця, дня, місця і часу стоянки. Ставка збо­ру встановлена в розмірі 3% неоподатковуваного мінімуму до­ходів за кожну годину стоянки. Причому збір за стоянку мен­ше однієї години обчислюється також за такою ставкою.

Організація, що виконує функції зі справляння збору, зосе­реджує кошти на власному розрахунковому рахунку і не пізніше 15 числа наступного місяця перераховує їх на рахунок міського фінансового управління. Взаємини між такими суб’єк­тами регулюються договором.

Ринковий збір. У Декреті ринковий збір визначений як пла­та за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих і від­критих столах, майданчиках і з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й інші товари. В Указі Президента України від 28 червня 1999 р. «Про упорядкування механізму сплати ринкового збору»6 (далі — Указ) міститься трохи інше визначення ринкового збору, під яким розуміють плату за право заняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, що вбачається більш правильним. Виходячи з цього визначення, платниками збору є юридичні та фізичні особи, які реалізують відповідну продукцію7. Об’єкт обкладання за цим збором — торгове місце (на ринках, у павіль­йонах, на площадках, з автомашин, візків тощо). Граничний розмір ставок збору встановлений окремо для фізичних осіб — 20% мінімальної заробітної плати і для юридичних осіб — 3 мі­німальні заробітні плати. Причому розмір ставки може коли­ватися залежно від ринку, його територіального розташуван­ня і виду продукції8. Податкові відрахування провадяться за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація рин­ку. Строк оплати — до початку реалізації продукції. Джерелом оплати є собівартість продукції або особисті кошти.

Декретом не встановлені пільги зі сплати ринкового збору. Однак в Указі закріплено, що ринковий збір не справляється з підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового об­слуговування, розташованих у стаціонарних приміщеннях (ма­газинах, кіосках, наметах) на території ринку і з власних торго­во-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця. Крім того, певні пільги можуть також встановлюватися органами місцевого самоврядування. Наприклад, Положенням про порядок справляння ринкового збору з юридичних і фізич­них осіб, що діє в м. Харкові, звільнені від сплати цього збору інваліди війни.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касо­вий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

У разі виявлення на ринку при проведенні контрольної пе­ревірки працівниками органів державної податкової служби торговців без касових чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з цих торговців стягується штраф у сумі, еквівалентній п’ятьом розмірам ринкового збору, а з адміністрації ринку — у розмірі 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів гро­мадян. У разі виявлення у торговців неналежним чином офор­млених з вини адміністрації ринку касових чеків адміністра­ція ринку за кожен випадок сплачує штраф у сумі, еквівалент­ній 20 неоподаткованим податком мінімумам доходів громадян.

Кошти, що надходять від ринкового збору, у повному обсязі (100%) зараховуються до місцевого бюджету. Відповідальність за нарахування ринкового збору і своєчасність його сплати в місцевий бюджет покладено на адміністрацію ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платником цього збо­ру відповідно до Декрету є одержувач ордера. Об’єкт обкла­дання — послуги, пов’язані з видачею ордера на квартиру. Гра­ничний розмір ставки не повинний перевищувати 30% неопо­датковуваного мінімуму доходів громадян під час оформлення такого ордера. Облік платників здійснюють органи обліку і розподілу житла, які до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають у податкові органи звіт про кількість виданих ордерів і суми платежу, перерахованих до бюджету. Цей збір опла­чується через установи банків до одержання ордера. Докумен­том про сплату збору є квитанція, видана такою установою. Оплата здійснюється за рахунок особистих коштів одержува­ча ордера.

Збір із власників собак. Платниками збору є громадяни — власники собак, що проживають у будинках державного і су­спільного житлового фонду, а також у приватизованих квар­тирах. Об’єкт обкладання — кожна собака. Граничний розмір ставки встановлений у сумі 10% неоподатковуваного мініму­му доходів громадян на момент нарахування збору. Сплата збору здійснюється щорічно. Джерело оплати — особисті кошти платників. Пільги за цим збором Декрет встановлює тільки щодо громадян, які утримують службових собак. Але певні пільги можуть також встановлювати органи місцевого самовря­дування. Наприклад, відповідно до Тимчасового положення про порядок обчислення і сплати в бюджет із громадян — власників собак, затвердженого Харківською міською радою від 19 квітня 1995 р. зі змінами і доповненнями, крім цього, звільняються від сплати збору: самотні інваліди і пенсіонери; сліпі громадя­ни, які використовують собак як поводирів; а також інші кате­горії громадян за рішенням райвиконкомів.

Облік, а також справляння збору з власників собак здій­снюється житлово-комунальними господарствами.

Курортний збір. Справляння цього збору здійснюється в курортних місцевостях, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України9. Платниками курортного збору є громадя­ни, що перебувають у курортній місцевості. Об’єкт обкладан­ня — проживання в межах курортної місцевості. Ставка вста­новлена в сумі не більше 10% неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян. Облік платників здійснюють адміністрації готелів, квартирно-посередницькі організації, органи внут­рішніх справ, які контролюють дотримання паспортного режи­му. Збір утримується під час реєстрації чи при направленні на поселення в приватному житлі не пізніше 3-денного строку з дня прибуття. Джерелом оплати є особисті кошти платників. Цей вид збору передбачає широкий перелік пільг, наданих гро­мадянам. Відповідно до ст. 7 Декрету від сплати курортного збору звільняються: діти до 16 років; інваліди й особи, що їх супроводжують; учасники ВОВ тощо.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платниками є юридичні та фізичні особи, що виставляють своїх коней на іподромі у зма­ганнях комерційного характеру. Об’єкт обкладання — за кож­ного коня, виставленого на таких змаганнях. Граничний розмір ставки збору встановлений у сумі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Сплата збору відбувається до почат­ку змагань за рахунок прибутку (доходу) платників.

Збір за виграші на бігах. Платниками є особи, що виграли на тоталізаторі під час гри на іподромі. Об’єкт обкладання — сума виграшу. Гранична ставка збору встановлена в сумі не більше 6% від суми виграшу. Облік платників здійснює адміні­страція іподромів, що і утримує збір під час видачі їм виграшів. Строки перерахування в бюджет визначаються місцевими орга­нами самоврядування. Джерело оплати — особисті кошти гро­мадян.

Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі, на іпод­ромі. Платники — особи, що беруть участь у грі на тоталіза­торі, на іподромі. Об’єкт обкладання — плата за участь у грі на тоталізаторі у формі процентної надбавки до плати за участь у грі. Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 5% від суми такої надбавки. Облік платників покладений на адмі­ністрацію іподромів. Збір утримується під час придбання квитків на участь у грі й відповідно до строків, що затверджу­ються місцевими органами самоврядування. Оплата здійснюється за рахунок особистих коштів громадян.

Збір за право використання місцевої символіки. Платни­ками збору є юридичні та фізичні особи, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Об’єктом обкладан­ня виступає вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. Гранич­ний розмір ставки встановлений окремо для юридичних осіб — 0,1% вартості зробленої продукції; і для громадян, які займа­ються підприємницькою діяльністю — 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Облік платників здійснюють орга­ни місцевого самоврядування, що видають дозвіл на викорис­тання символіки. Джерело оплати — собівартість продукції (робіт, послуг) чи особисті кошти платника.

Так, місцевою символікою відповідно до Положення про порядок обчислення і сплати збору за право використання місцевої символіки, затвердженого рішенням Харківської міськради від 24 вересня 1997 р., є: герб і прапор м. Харкова; назви і зображення архітектурних пам’ятників м. Харкова. Використанням місцевої символіки вважається: 1) включення в найменування суб’єктів господарювання слів, похідних від назв архітектурних і історичних пам’ятників м. Харкова; 2) включення в найменування чи використання в оформленні виробленої продукції, товарному знаку, оформленні пакуваль­них матеріалів, рекламних матеріалах, тощо елементів, що є місцевою символікою. Причому перелік об’єктів і назв, що на­лежать до місцевої символіки, затверджується міськвиконко­мом за узгодженням з постійною комісією з гуманітарних пи­тань. Цим Положенням також передбачені пільги при сплаті збору. Так, від сплати звільняються: 1) організації й установи, що цілком фінансуються з державного чи місцевого бюджетів; 2) громадські та релігійні організації; 3) благодійні організації, установи і фонди, що здійснюють свою діяльність виключно за рахунок пожертвувань фізичних і юридичних осіб. Дозвіл на використання місцевої символіки видається Державним управ­лінням по гуманітарних питаннях міськвиконкому: юридич­ним особам — безстроково; фізичним особам — терміном на один день з наступним продовженням на черговий рік.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок. Платниками збору є комерційні кіно- і телеорганізації, у тому числі закор­донні, яким при зйомках необхідні додаткові заходи, наприк­лад, виділення міліції, оточення території зйомки тощо. Об’єкт обкладання — витрати на проведення таких додаткових за­ходів. Розмір ставки збору не повинен перевищувати фактич­них витрат на проведення подібних заходів. Сплата провадить­ся за рахунок прибутку кіно- і телеорганізацій.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурс­них розпродаж і лотерей. Платники цього збору — юридичні та фізичні особи, що мають дозвіл на проведення аукціонів, кон­курсних розпродаж і лотерей. Об’єктом обкладання є вартість заявлених на місцеві аукціони, лотереї тощо товарів, виходя­чи з їх початкової ціни чи суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 0,1% від вартості товарів чи від суми, на яку випускається лотерея. Крім того, Декретом установлюється також граничний розмір збору за право проведення лотерей — з кожного учасника не більше трьох неоподатковуваних мінімум доходів громадян. Зазначи­мо, що відповідно до Положення про збір за проведення місце­вих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей у м. Харкові, ставка збору зменшується на 20% для платників, що проводять аукціони, конкурсний розпродаж, лотереї в благодійних цілях, понад 70% прибутку яких спрямовується на благодійні захо­ди. Коло платників за цим збором визначається органами місце­вого самоврядування, що видають дозволи на проведення місце­вих аукціонів, конкурсних розпродаж і лотерей. Справляється збір за три дні до проведення аукціону, конкурсного розпро­дажу, або під час одержання дозволу на випуск лотерей. Опла­та провадиться за рахунок прибутку (доходу), що залишаєть­ся у розпорядженні юридичних осіб і громадян.

Збір за проїзд по території прикордонних областей авто­транспорту, що прямує за кордон10. Платниками збору є юри­дичні і фізичні особи. Об’єкт обкладання — транспортний засіб. Ставка збору встановлена для двох категорій суб’єктів: 1) для юридичних осіб і громадян України — у розмірі до 0,5% неоподатковуваних доходів громадян залежно від марки і по­тужності автомобіля; 2) для іноземних громадян і юридичних осіб — від 5 до 50 доларів США. Облік платників здійснюють органи, на які покладено функції пропуску автотранспорту. Оплата здійснюється за рахунок прибутку юридичних осіб і власних коштів фізичних осіб11. Зазначимо, що без сплати цьо­го збору дозвіл на проїзд транспорту, що слідує за кордон, по території областей не видається і відповідно автотранспорт за кордон не випускається.

Особливістю цього збору є те, що він установлюється вик­лючно обласними радами народних депутатів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Цей збір Декретом визначений як плата за оформлення і видачу дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Платниками є юридичні та фізичні особи, що реалізують продукцію. Об’єкт — оформлення і видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничний розмір збору встанов­лений у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян для суб’єктів, що постійно торгують, і один неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян у день за одноразову торгі­влю. Облік здійснюють організації, яким надані подібні права, і до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, переда­ють дані податковим органам. Збір сплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні юридичних осіб чи особистих коштів громадян.

 

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №39. — Ст. 181.

2 Зазначимо, що підґрунтям цього положення є Типові правила розмі­щення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — №38. — Ст. 1408.

3 Це положення закріплено також і положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким податки, збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, відносяться на со­бівартість продукції.

4 Праця і зарплата. — 1995. — №17. — С. 6.

5 Справляння готельного збору з 1 січня 2004 року припиняється. Див.: Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»: Закон України від 20 березня 2003 р. // Відомості Вер­ховної Ради України. — 2003. — № 26. — Ст. 185.

6 Офіційний вісник України. — 1999. — № 26. — Ст. 1224.

7 Згідно з Указом, платниками збору є юридичні особи усіх форм влас­ності, їх філії, відділення, представництва та інші окремі підрозділи, а також фізичні особи.

8 Указ ставки ринкового збору визначає більш конкретно, але в межах ставок, закріплених у Декреті, для фізичних осіб — у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподаткованого мінімуму доходів громадян ; для юридичних осіб — від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне тор­гове місце

9 Перелік населених пунктів, віднесених до курортних: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — №51. — Ст. 19.

10 Справляння цього збору припиняється з 1 січня 2004 року. Див.: Про вне­сення змін до деяких законів України: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 28. — Ст. 216.

11 Іноді ототожнюють цей збір і збір за проїзд по автомобільних дорогах України, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 2 лю­того 1993 р., однак це принципово різні платежі: по-перше, за джерелом надходження (державний валютний фонд і рахунки ДАІ МВС) і, по-друге, за платником (іноземні власники транспортних засобів; власники транс­портних засобів держав колишнього СРСР; українські власники транспор­тних засобів, габарити яких перевищують параметри).

< Попередня