50

---

ПЕРЕДМОВА

Ораторське мистецтво - одна із стародавніх теоретичних дисциплін. Його історія розпочинається з античної Греції, де ораторське мистецтво було породжене життєвими суспільними потребами, стало дієвою зброєю суспільного прогресу і демократії.

У V ст. до н. е. виникає теорія красномовства - риторика, як теоретичне узагальнення практики ораторського мистецтва, а також зібрання правил і методичних прийомів навчання красномовству. Разом з риторикою виникла нова професія ритора - вчителя красномовства.

Видатними ораторами Стародавньої Греції були Демосфен і Аристотель, який вперше дав наукове обґрунтування ораторському мистецтву як особливому виду людської діяльності.

На протязі багатьох століть теоретики ораторського мистецтва дотримувались поглядів і принципів Аристотеля, лише вдосконалюючи і переробляючи їх в тому чи іншому ступені.

Подальший розвиток ораторське мистецтво отримало в республіканському Римі. Серед ораторів Риму найбільш видатними особистостями були Марк Туллій Цицерон і Марк Фабій Квінтіліан, Цицерон вважав, що красномовство володіє надзвичайною силою впливу, що воно необхідне для управління державою і що, відповідно, ним повинен володіти кожен, хто присвятив себе громадській діяльності.

В епоху великої промислової революції (ХVI-Х\/ІІ ст.) в країнах Європи і США ораторське мистецтво стає невід'ємним елементом культури нового часу, засобом завоювання мас і вияву демократичної ідеології.

Цілу плеяду великих ораторів XVIII ст. породила французька революція. Філософською основою політичного красномовства цього періоду були соціальні та моральні ідеї французьких революціонерів та просвітителів - Руссо, Вольтера, Робесп'єра, Марата та інші.

n: justify;">У другій половині XIX ст. в Західній Європі і Росії досягла значного вдосконалення як практика, так і теорія ораторського мистецтва, втілюючи в собі досвід кращих парламентських і судових ораторів, а саме: Р. Блюма, Дж. Рассела, А. Коні, Ф. Плєвако та інші.

В теорії ораторського мистецтва кінця XIX- початку XX ст. виразно виявляється прагнення об'єднати теоретичні положення "старої" риторики з новітніми науковими даними. Все більша увага приділяється психології мас, психологічному впливу особистості оратора, емоційному впливу слова.

В теперішній час ораторське мистецтво розглядається перш за все як ефективний засіб ідеологічного впливу, який не поступається по своїй силі засобам масової інформації. Дійсно, не дивлячись на значний розвиток преси, радіо, телебачення, середовище використання ораторського мовлення залишається безмежним. Майстерність усного мовлення, вміння переконувати, впливати на почуття і настрій людей - обов'язкова якість людини, професія якої пов'язана з постійними виступами перед аудиторією.

За останні роки помітно зріс інтерес до ораторського мистецтва, як до навчального предмету. Ораторське мистецтво викладається у більшості вищих навчальних закладів США, країн Західної Європи. Риторика вивчається у Кембріджі, Оксфорді, включена в список навчальних дисциплін Гарвардського університету та інших навчальних закладів. Значна увага приділялась вивченню ораторського мистецтва у вищих партійних школах, університетах та факультетах лекторської майстерності колишнього СРСР.

Публічне мовлення і ораторське мистецтво є об'єктом багаточисельних наукових досліджень, до яких залучено багато вчених у різних країнах.

Велике значення, на наш погляд, могло би мати включення ораторського мистецтва як навчальної дисципліни в програми ВУЗІВ, України, що сприяло би скорішому становленню її державності.

Ораторське мистецтво як теоретична дисципліна поєднує вивчення багатовікової історії предмету і узагальнення сучасного досвіду публічних виступів з науковим аналізом ораторської промови як особливого виду комунікації. Ораторське мистецтво - це складний комплекс філософських, психологічних, соціологічних, лінгвістичних та інших проблем, що пов'язані з цим процесом.

Предмет ораторського мистецтва як прикладної дисципліни визначається змістом фактичної діяльності оратора і являє собою комплекс знань, вмінь і навичок оратора по підготовці виступу і проголошенню промови з метою здійснити бажаний вплив на аудиторію (переконати, навчити, спонукати).

Ораторське мистецтво лише умовно називається мистецтвом. В значному ступені - це діяльність, оволодіти якою може кожна людина. При цьому важливу роль відіграють особисті якості людини, її більші чи менші здібності до оволодіння ораторською майстерністю, її сила волі, клопітлива праця. Але навіть грандіозні здібності витратяться надаремне, якщо людина не буде працювати над їх розвитком і вдосконаленням.

Як показує практика, чимало керівників організацій і особливо молодих спеціалістів зіштовхуються з серйозними труднощами, виступаючи публічно перед аудиторією. Звідси і загострена потреба у них в знаннях риторики, за допомогою яких можна розібратись в складному механізмі усного мовлення, людської поведінки, в обставинах, які зумовлюють почуття і думки людей, впливають на їх цінності орієнтації і мотиви дій.

Актуальність вказаних проблем спонукала авторів створити навчальний посібник з метою дати систематичне уявлення про ораторське мистецтво як теоретичну і прикладну дисципліну, з тим, щоб допомогти оратору-початківцю оволодіти основами ораторської майстерності.

Звичайно, цей посібник не претендує і не може претендувати на повноту розкриття змісту ораторського мистецтва, як в частині охоплення всіх його елементів, так і в частині глибини їх розгляду. Посібник слід сприймати скоріше в якості вступу до розгляду цієї проблеми, що буде спонукати до більш обґрунтованого і поглибленого вивчення теоретичних і прикладних аспектів цього складного виду діяльності. Тому основним своїм завданням автори вважали виявлення названих аспектів, визначення їх системного зв'язку, надання важливої інформації по кожному із них.

Хочемо зауважити, що дана праця не є абсолютно творчою, а підготовлена на основі вивчення літературних джерел з даної тематики, зокрема книг Андрєєва В.І., Коваля А.П., Ножина Е.А., Сопера П. та інших авторів.

Автори виражають надію, що даний посібник буде корисним для тих, хто в процесі своєї професійної чи громадської діяльності користується усним словом і зазначають, що становлення оратора лише починається з праці над книгою, яка подає основні шляхи Для його самостійного розвитку. Систематичне тренування, безперервне вдосконалення ораторських навичок усіма доступними засобами має стати потребою і звичкою кожного, хто поставив перед собою важливу і благородну мету - оволодіти чудовим засобом виховання, переконання, управління, яким є ораторське мистецтво.

 

< Попередня   Наступна >