66

---

4.3. Початкова пауза

Ви вийшли до трибуни чи зайняли інше місце, з якого збираєтесь проголошувати промову. Спокійно покладіть перед собою годинник, записи і погляньте на слухачів. Цей перший момент появи оратора один з найвідповідальніших: до цієї хвилини оратор був частиною самої аудиторії, а тепер ролі розділилися - волею аудиторії оратора введено у положення "лідера", якого вона готова вислухати, від якого чекає відповіді на питання, що її хвилюють.

Як же поводити себе, виявившись у фокусі уваги всіх присутніх, як встановити контакт з аудиторією, підкорити її своїй волі?

Насамперед, вийшовши до трибуни, не починайте виступ одразу, а зробіть невеличку паузу, тривалістю 10-15 секунд. Початкова пауза має велике психологічне значення; за ці короткі на трибуні.

Перше враження про оратора утворює його зовнішність: обличчя, постать, одяг.

Намагання по зовнішності оцінити людину, скласти про неї думку з "першого погляду" не випадкове. Цей спосіб в процесі пізнання людини людиною співіснує з іншим переконанням, що про людину треба судити не по зовнішності, а по вчинкам.

Як показують психологічні дослідження, у більшості людей є достатньо стійкі тенденції пов'язувати психічні якості людей з особливостями їх зовнішності. Так, багато хто сприймає людей, що носять окуляри, чи з високим чолом, як розумних, тих, що заслуговують довіри; бачуть в літніх повних чоловіках людей надійних, впевнених в собі; люди, що посміхаються, здаються доброзичливими, щедрими і т.п. Це реальний факт і його треба враховувати. Більшість людей у процесі спілкування зосереджують увагу на обличчі співрозмовника, головним чином на очах. Молодіжну аудиторію, більше ніж дорослу, цікавлять зріст, постава оратора. Не останню роль грає і одяг. Звичайно, сере

довище зборів, конференції чи дипломатичного прийому висувають різні вимоги до одягу. Однак у всіх випадках одяг, взуття, зачіска повинні бути акуратними.

Під час початкової паузи оратор прагне встановити зоровий контакт з аудиторією. Це означає поглянути в очі присутнім, зустріти їх погляд, ніби мовчки привітати аудиторію. І незабаром оратор відчує, як під впливом паузи публіка почне заспокоюватися, поступово настроюючись на сприйняття виступу.

Як бути, якщо початкова пауза затягується, а аудиторія не замовкає. Іноді галас перекривають голосом. Але тут ніколи не варто намагатися перекричати аудиторію, хоча за допомогою, наприклад, мікрофону це не важко. Щоб примусити слухати себе, треба почати виступ у підвищеному тоні, але не кричати.

Однак підвищення тону - лише спосіб привертання уваги. Як тільки аудиторія заспокоїться, треба перейти на нормальний тон.

Початкова пауза допомагає оратору звикнути до свого положення за трибуною, а також подолати надмірне хвилювання, так звану "ораторську лихоманку". Це особливий психічний стан, своєрідна "хвороба", яка нерідко вражає ораторів - початківців. Симптоми цієї хвороби, безумовно, спостерігав, а може й відчував кожен: нервові рухи, тремтіння кінцівок, пересихання у роті, нервова блідість або навпаки яскравий рум'янець, пришвидшене дихання і т.п. В цілому ж досить безпорадний і неприглядний вигляд для "лідера", який вийшов до трибуни, щоб у чомусь переконати аудиторію. Ці симптоми схожі з симптомами страху і приводять не тільки до "м'язевого зажиму", а й до "психічного зажиму" - нездатності ефективно мислити, що може зіпсувати будь-який, навіть чудово складений виступ.

"Ораторська лихоманка" не обминула великого гумориста і блискучого оратора Марка Твена, коли він вперше постав перед публікою. Йому здалося тоді, що рот його набитий ватою, а швидкість пульсу наближається до світового рекорду.

Будь-який оратор повинен виробити в собі вміння долати нерішучість і нервовість за трибуною. Відчувши симптоми "ораторської лихоманки", треба вольовим зусиллям примусити себе заспокоїтись, а також зробити декілька глибоких вдихів і видихів - це викличе приплив кисню і покращить самопочуття. Іноді, щоб перебороти хвилювання, рекомендується "фізична розрядка", для чого достатньо пересунути стілець чи якийсь предмет на столі.

"Ораторську лихоманку" не слід плутати з творчим хвилюванням оратора перед зустріччю з публікою. Таке хвилювання відноситься до позитивних емоцій і є стимулятором дій оратора.

Яку позу зайняти під час виступу? Здаючись елементарним. Це питання, тим не менше, потребує обговорення.

Багато хто, не маючи досвіду публічних промов, під час виступу намагається зайняти якусь незвичну позу, яку вони ніколи б не зайняли у звичних обставинах. Одні стоять струнко не Рухаючись, інші топчуться на місці, деякі хитаються з боку в бік. Багатьом початківцям здається, що їх руки повиростали до неймовірної довжини, і вони абсолютно не знають, що з ними робити, а публіка всю свою увагу звертає саме на ці руки... Нескладність оратора знижує його престиж і може викликати навіть сміх. Оратор не повинен піддаватися "оборонному рефлексу" і "ховатися" за трибуну чи стіл, рівно як і вкладатися на трибуну під час виступу.

Хоча поза, як і інші елементи поведінки перед аудиторією, визначаються індивідуальним стилем, кожен оратор повинен досягти відчуття стійкої рівноваги, легкості, рухливості і природності усієї пози.

Наведемо одну рекомендацію. Щоб зайняти правильне положення, ноги повинні бути трохи розставлені, носки розсунуті; одна нога висунута уперед. В плечах не повинно бути напруги, голова і шия трохи подаються уперед, спина пряма, живіт втягнутий, руки вільно спущені вздовж тулуба, коліна не напружуються.

 

< Попередня   Наступна >