98

---

§ 5 Сучасний стан міжнародного права

Міжнародне право має за мету обмежити право держави на ведення війни та перетворити координацію дій суверен­них держав на систему співробітництва та досягнення взає­мної вигоди. Концепція міжнародно-правового співробіт­ництва виникла у зв’язку із двома іншими головними кон­цепціями — jus cogens і міжнародного суспільного порядку, — що ґрунтуються на принципах і нормах міжнародного пра­ва, юридична сила яких вища, ніж в інших норм. Відбувся перехід від співіснування держав до співробітництва між ними — з метою не лише досягнення міжнародного миру та безпе­ки, а й сприяння здійсненню соціальних і політичних ідей, що виражається в поширенні міжнародних всесвітніх і ре­гіональних організацій у різних галузях.

Ще однією особливістю сучасного міжнародного права є визнання окремого індивіда. Раніше фізичну особу вважа­ли скоріше об’єктом міжнародних правил, ухвалених суве­ренними державами. Зараз підвищується статус людини в міжнародному праві, що проявляється в розвитку правових норм захисту інтересів біженців, кодифікації прав людини на світовому та регіональному рівнях і прогресі міжнарод­ного права у збройних конфліктах.

Відродження націоналізму, виникнення етнічних конфліктів і громадянських війн призвели до підвищення активності Ради Безпеки ООН. Постало питання про «гу­манітарні та демократичні інтервенції», тобто інтервенції проти «незаконних режимів» на підтримку або установлен­ня демократичної системи управління в іншій державі, бо між демократією й ефективною гарантією прав людини є необхідний структурний зв’язок.

Відбувається становлення права міжнародного співтова­риства, відмінною рисою якого є підвищена увага до забез­печення інтересів цього співтовариства.

Спостерігається зміна механізму створення норм зага

ль­ного міжнародного права. Їх створює міжнародна спільно­та, тобто представницька більшість держав. З’явилися зо­бов’язання, на участь у забезпеченні дотримання яких ма­ють право всі держави.

Удосконалено механізм реалізації норм міжнародного права як на інтернаціональному, так і на національному рівні. Істотно поглибилася взаємодія міжнародного та на­ціонального права, без чого неможливе їх функціонування.

Винятково важливим є затвердження в міжнародному праві принципу демократії, згідно з яким лише держава, що відповідає загальноприйнятим стандартам демократії, може бути повноправним членом міжнародного співтовариства. Саме в цьому аспекті слід розуміти положення Статуту ООН про те, що прийом у члени Організації відкритий для всіх миролюбних держав, які беруть на себе зобов’язання за Ста­тутом, можуть і бажають ці зобов’язання виконувати.

 

< Попередня   Наступна >