140

---

§ 4 Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

ОБСЄ є регіональною міжнародною міжурядовою орга­нізацією, що формується. З погляду міжнародного права ОБСЄ на сьогодні є політичним утворенням, оскільки її ус­тановчі документи є не міжнародно-правовими, а політич­ними угодами1.

Основні цілі ОБСЄ – створення умов для проведення кон­сультацій, прийняття рішень зі співробітництва держав-учасниць у Європі; зміцнення добросусідських відносин, за­охочення укладання двосторонніх, регіональних і загальноє­вропейських угод між державами-учасницями; сприяння широкому застосуванню своїх принципів і розвитку свого потенціалу у сфері діяльності з вирішення конфліктів, регу­лювання криз, підтримання миру та подолання наслідків конфліктів; підвищення безпеки та стабільності шляхом кон­тролю над озброєнням, роззброєння та зміцнення довіри та безпеки на всьому просторі ОБСЄ і на рівні окремих регіонів; захист прав людини й основних свобод; поглиблення співро­бітництва між державами-учасницями з метою налагоджен­ня міцної ринкової економіки у всіх країнах регіону ОБСЄ.

Організаційна структура ОБСЄ. Вищим органом ОБСЄ є Нарада голів держав і урядів. Вона скликається раз на два роки, встановлює пріоритети та надає орієнтири на вищо­му політичному рівні. Кожній Нараді голів держав і урядів передують Конференції з огляду. Рада міністрів є централь­ним директивним та керівним органом. Збирається на рівні міністрів закордонних справ не менше одного разу на рік. Керівна рада в період між зустрічами Ради міністрів відпо­відає за загальний огляд, управління та координацію діяль­ності Організації; обговорює та формулює керівні принци­пи політичного та загального бюджетного характеру. Скла­дається із представників держав-учасниць на рівні директорів політичних департаментів або на відповідному їй рівні. Також збирається в якості Економічного

форуму. Постійна рада – основний постійно діючий орган, створе­ний для надання політичних консультацій і прийняття по­точних рішень. Він також може скликатися при виникненні надзвичайних обставин. До його складу входять постійні представники держав-учасниць. Парламентська асамблея «складається із представників парламентів країн, що підпи­сали Гельсінський Заключний акт 1975 р. і Паризьку хар­тію 1990 р. та беруть участь у Нараді з безпеки та співробіт­ництва в Європі»

Загальне керівництво оперативною діяльністю Органі­зації здійснюється Діючим Головою. Як правило, цей пост обіймає міністр закордонних справ держави, у якій про­ходило останнє засідання Ради міністрів. Термін повнова­жень Діючого Голови зазвичай складає один календарний рік. Генеральний Секретар – головна адміністративна осо­ба. Він надає підтримку Діючому Голові, керує роботою Секретаріату.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини (знахо­диться у Варшаві) сприяє обміну інформацією та розширен­ню співробітництва держав-учасниць у сфері людського виміру та становлення демократичних інститутів, контро­лює виконання зобов’язань у сфері людського виміру.

Верховний комісар у справах національних меншин за­безпечує попередження та негайне реагування на напружені ситуації, пов’язані із захистом прав національних меншин.

Форум із безпеки та співробітництва в Європі створений як постійно діючий орган для надання регулярних консуль­тацій щодо контролю над озброєнням, роззброєнням і ак­тивізації співробітництва з питань, пов’язаних із безпекою.

 

1 Установчими документами ОБСЄ є: Заключний акт Наради з без­пеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р.; Паризька Хартія для Нової Європи від 21 листопада 1990 р. і Додатковий документ про здійснення визначених положень, що містяться в Паризькій хартії для Нової Європи; Празький документ про подальший розвиток інститутів і структур НБСЄ від 30/31 січня 1992 р.; Гельсінські рішення від 10 липня 1992 р.; Декларація Будапештської зустрічі на вищому рівні та Будапештські рішення від 6 грудня 1994 р.

< Попередня   Наступна >