120

---

§ 4 Система міжнародних економічних організацій

У зв’язку з ускладненням міжнародних економічних зв’яз­ків розвивалися організаційно-правові форми співробітниц­тва держав у сфері економіки. Якщо перші міжнародні організації XIX ст. — так звані адміністративні союзи — забезпечували взаємодію у досить вузьких сферах міжна­родної економіки (таких як зв’язок, транспорт, питання суд­ноплавства по міжнародних ріках та ін.), то в цей час скла­лася система міжнародних міжурядових організацій, що охоплює всі сфери міжнародних економічних відносин1. У центрі цієї системи знаходиться ООН та її спеціалізовані установи. Статтею 60 Статуту ООН відповідальність за ви­конання функцій цієї організації із забезпечення міжнарод­ного економічного та соціального співробітництва держав-членів покладена на Генеральну Асамблею та ЕКОСОР2.

У 1964 р. була заснована Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) як автономний орган ООН. До складу ЮНКТАД входять держави — члени ООН. Основна мета ЮНКТАД — сприяння міжнародній торгівлі, особливо си­ровинними, промисловими товарами. Особлива увага при­діляється торговельно-економічному співробітництву із країнами, що розвиваються. Вищим органом ЮНКТАД є сесія, що збирається кожні чотири роки. У період між сесі­ями керівництво її діяльністю здійснює Рада з торгівлі та розвитку, що входить до складу апарата ООН.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) – допоміжний орган Генеральної Асамблеї ООН, створений в 1966 р. Завдання Комісії полягає у сприянні узгодженню й уніфікації права міжнародної торгівлі. З цією метою на Комісію були покладені, зокрема, такі функції: координу­вання діяльності організацій, що працюють у цій області, та заохочення співробітництва між ними; заохочення більш широкої участі в існуючих міжнародних конвенціях і більш широкого визнання існуючих типових і однакових законів;

підготовка або заохочення прийняття нових міжнародних конвенцій, типових і однакових законів; підтримка зв’яз­ку з іншими органами ООН та іншими установами, що зай­маються проблемами міжнародної торгівлі.

Іншою міжурядовою організацією, що займається уні­фікацією правових умов зовнішньоторговельних операцій, є Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (ЮНІДРУА).

З 1 січня 1995 р. почала свою діяльність Світова органі­зація торгівлі (СОТ), заснована на підставі Марракешської угоди про створення Світової організації торгівлі від 15 квіт­ня 1994 р. Марракешська угода є закономірним результатом розвитку відносин держав з реалізації Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ) 1947 р.

Метою створення СОТ є подальше сприяння лібералізації зовнішньої торгівлі. В основі діяльності СОТ лежить забез­печення надання режимів найбільшого сприяння та недис-кримінації. Відповідно до ст. 3 Марракешської угоди до функцій СОТ належить: сприяння виконанню, адмініструванню та реалізації положень Угоди про СОТ та багатос­торонніх торговельних угод; забезпечення проведення пе­реговорів між членами СОТ щодо реалізації Угоди; засто­сування нової процедури вирішення спорів (Додаток 2 до Угоди); управління Механізмом перегляду торгової політи­ки (Додаток 3 до Угоди); взаємодія з Міжнародним валют­ним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвит­ку та їхніми агентствами.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів держав-членів. Конференція збирається один раз на два роки та уповноважена здійснювати всі необхідні дії для виконання функцій Організації. Конференція має право приймати рішення з будь-якого питання діяльності СОТ. У перервах між Конференціями міністрів функціонує Генеральна рада. Генеральна рада здійснює управління Радою з торгівлі то­варами, Радою з торгівлі послугами та Радою з аспектів інтелектуальної власності, пов’язаних з торгівлею. У рам­ках СОТ діють декілька комітетів: Комітет з торгівлі та роз­витку, Комітет з обмежень, пов’язаних з платіжним балан­сом, та Комітет з бюджету, фінансів і управління.

Марракешська угода має декілька додатків: 1А, 1В, 1С, 2, 3 і 4. Додаток 1А містить у собі багатосторонні угоди з торгівлі товарами, що складають так зване ГАТТ 1994, і деякі інші договори; Додаток 1В — Угоду з торгівлі послу­гами (ГАТС); Додаток 1С — Угоду про аспекти інтелекту­альної власності, пов’язані з торгівлею; Додаток 2 — Угоду про правила та процедури врегулювання спорів; Додаток 3 — механізм перегляду торгової політики; Додаток 4 — чотири багатосторонні угоди (з торгівлі цивільними повітряними судами; про урядові закупівлі; щодо молока).

З числа неурядових організацій, що мають значення для розвитку міжнародного економічного права, виокремлюєть­ся Міжнародна торговельна палата (МТП). Міжнародна торговельна палата була створена в 1919 р. в американсь­кому місті Анлантик-Сіті (штат Джорджія), куди на запро­шення торговельної палати США з’їхалися представники промисловості та торгівлі Великобританії, Франції, Італії та Бельгії. Її перший конгрес зібрався в червні 1920 р. в Парижі. На ньому був прийнятий статут, що визначив ос­новні напрями діяльності. Мета МТП, як зазначалося у Ста­туті, полягає в тому, щоб, діючи у всіх напрямах міжнарод­ного бізнесу (промисловості, торгівлі, транспорті та фінан­сах), сприяти розширенню відносин між країнами та встановленню контактів.

Палата має найвищий (категорія А) консультативний статус при ЕКОСОРі. Вищий орган МТП — конгрес, який обирає президента, зазвичай видатного представника діло­вих кіл тієї або іншої країни. У період між з’їздами палату очолює міжнародна рада, до якої входять представники національних комітетів.

 

1 Войтович С. Система та право міжнародних економічних органі­зацій // Український часопис міжнародного права. — 2002. — № 1. — С. 12—24.

2 Див. § 3 Розділу 12 цього посібника.

 

< Попередня   Наступна >