75

---

7.5. Відповіді та їх види.

Систематичний огляд змістовного поля запитань дозволяє дати формальні схеми відповідей на ті або інші запитання. "Поняття обумовлюють запитання, які можливо задати, і, таким чином, обумовлюють відповіді, які можна отримати", - відзначає провідний український філософ і логік М.В.Попович. Відповіддю є судження (або група суджень), що надає (надають) інформацію, якої бракувало Запитувачеві при формулюванні запитання. Оскільки відповідь виражається у судженні, відповідям властиві такі характеристики, як істинність або хибність, стерджувальність або заперечувальність. Але на відміну від звичайних суджень, відповіді поділяються далі на повні і неповні, власні і не власні. У повсякденному вжитку в так званих закритих запитаннях замість розгорнутого судження може застосовуватися одне слово: "так" чи "ні". Однак ці скорочені відповіді служать лише позначенням для повного стверджувального або заперечувального судження, тому не впливають на загальне розуміння відповіді як судження. З цих міркувань випливає підстава для розрізнення двох вихідних видів відповідей: повних та неповних. Слід відрізняти скорочені відповіді від неповних - скорочена відповідь може служити позначенням як повної, так і неповної відповіді. Розглянемо приклади можливих діалогів з різними варіантами відповідей :"Ти знаєш інженера Петренка? "-" Я знаю інженера Петренка" (повна). - "Так" (скорочена). - "Не знаю" (скорочена). - "Знаю Петренка" (неповна). Повна відповідь принципово не обмежена обсягом, але має містити тільки суттєву інформацію про предмет запитання. Власною відповіддю на запитання “Хто є президентом США?” буде відповідь “Джордж Буш”, а невласною, хоча й істинною та формально коректною – “Якийсь американець є президентом США”.  В залежності від контексту, предмету та цілей, які ставлять перед собою учасники діалогу, відповіді можуть бути релевантними та нерелевантними, тобто задовільними або незадов

ільними, незалежно від того, чи будуть вони істинними або хибними. Так, у прикладі діалогу: "Хто вчинив цей злочин? - Цей злочин вчинив Дмитро Н",- відповідь є релевантною, хоча й можливо хибною. В іншому прикладі: "Хто вчинив цей злочин? - Хтось вчинив цей злочин."відповідь не є релевантною, хоча й безумовно істинною.Зрозуміло, що в практиці та науковому пізнанні нас цікавлять тільки істинні та релевантні відповіді. Саме ця вимога лежить в основі правил відповідей. Логічна структура відповіді містить у собі три основних елементи: предмет відповіді, зміст відповіді і обсяг відповіді. Предмет відповіді на запитання збігається з предметом запитання. Змістом відповіді є альтернатива, обрана з обсягу запитання. Обсяг відповіді - множина можливих (як істинних, так і хибних) відповідей на поставлене запитання. < Попередня   Наступна >