Головне меню

9.3. Структура і види індуктивних умовиводів

Логіка - Логіка. Підручник для студентів юридичного фаху
111

9.3. Структура і види індуктивних умовиводів

Історія науки показує, що багато відкриттів були зроблені на основі індуктивного узагальнення емпіричних даних. Індуктивним узагальненням зобов'язані багато гіпотез у сучасній науці. Повнота і закінченість вихідних спостережень впливають на надійність логічного узагальнення у висновках і тим самим на ступінь доказовості індуктивних умовиводів.Залежно від повноти і закінченості емпіричного дослідження розрізняють два види індуктивних умовиводів: повну і неповну індукцію. Розглянемо їхні особливості.Повна індукція має місце в тому випадку, коли висновок робиться на основі дослідження всіх елементів класу, щодо якого робиться міркування. Індуктивні умовиводи такого типу застосовують лише в тих випадках, коли мають справу з замкнутими класами, кількість елементів у яких є остаточною і легкодоступною для огляду (кількість держав у Європі, кількість промислових підприємств у даному регіоні, кількість навчальних дисциплін предметів в осінньому семестрі і т.под.). Уявимо, що перед комісією поставлене завдання перевірити знання по логіці в групі № 10. Відомо, що до її складу входять 25 студентів. Звичайний спосіб перевірки в таких випадках — аналіз знань кожного з 25 студентів. Якщо виявиться, що всі вони знають предмет, то тим самим можна зробити узагальнюючий висновок: всі студенти 10-ї групи відмінно знають логіку. Виражена в засновокх цього умовиводу інформація про кожний елемент або кожну частину класу слугує показником повноти дослідження і достатньою підставою для логічного переносу ознаки на весь клас. Завдяки такій можливості висновок в умовиводі повної індукції має демонстративний характер. Це означає, що при істинності засновків висновок у такому виводі буде необхідно істинним. Розрізняють емпіричну і математичну повні індукції. Емпірична повна індукція — це міркування, засноване на безпосередньому (досвідченому, емпіричному) дослідженні елементів що

до невеликої множини, що реєструється. У цьому разі міркування має таку схему:Предмет S1 має властивість Р.Предмет S2 має властивість Р.Предмет Sn має властивість Р.Предмети S1, S2,…, Sn — елементи класу K.{S1, S2,…, Sn}=K(Множинністі {S1,S2,…, Sn} і K рівні).Всі предмети класу К мають властивість Р.Наприклад, встановлення того, що є в наявності кожен з документів, необхідних для оцінки готовності кримінальної справи для передачі в суд, дозволяє з повною підставою зробити висновок про те, що справу слід передавати в суд.Математична індукція — прийом доказів загальних положень у дедуктивних науках. Обґрунтування загального положення тут засноване на дослідженні формальної можливості його застосування до кожного з окремих випадків. В одних випадках повна індукція дає ствердні висновки, якщо в засновках фіксується наявність певної ознаки у кожного елемента або частини класу. В інших випадках як висновок може виступати негативне судження, якщо в засновокх фіксується відсутність певної ознаки у всіх представників класу. Пізнавальна роль умовиводу повної індукції проявляється у формуванні нового знання про клас або рід явищ. Логічний перенос ознаки з окремих предметів на клас у цілому не є простим підсумовуванням. Знання про клас або рід — це узагальнення, що являє собою нову ступінь порівняно з одиничними засновками. Демонстративність повної індукції дозволяє використовувати цей вид умовиводу в доказовому міркуванні. Менш надійними є висновки, зроблені на основі неповного індуктивного умовиводу. Неповна індукція — це умовивід, при якому висновок (узагальнення) робиться на основі дослідження тільки частини елементів класу, щодо якого конструюється міркування. У цьому випадку міркування здійснюється за такою схемою:Предмет S1 має властивість Р.Предмет S2 має властивість Р.………………………………Предмет Sn має властивість Р.Предмети S1, S2,…, Sn — елементи класу K.{S1, S2,…, Sn }? K (Множинність {S1, S2,…, Sn } точно включається в K).Всі предмети класу К мають властивість Р.Неповна індукція називається популярною (через просте перерахування фактів), якщо при її застосуванні не використовується наукова методологія. Вона характеризується тим, що досліджуються тільки відомі предмети певного класу, внаслідок чого подібного роду умовиводи найбільшою мірою піддані ризикові спростування. При популярній індукції встановлення повторюваності ознак у деяких явищ класу відбувається шляхом їхнього простого перерахування. При цьому систематичний аналіз випадків, що підтверджують припущення загального характеру, не проводиться. Мета популярної індукції — констатація наявності повторюваності однорідних випадків. Ступінь імовірності істинного висновку в популярній індукції є невисокою, тому щооскільки такі індуктивні узагальнення ґрунтуються на виділенні поверхневих, таких, що найчастіше кидаються в очі, властивостей речей і явищ. Традиційний і повчальний приклад такого міркування являє собою індуктивне узагальнення «Всі лебеді білі», що було отримано на основі простого перерахування випадків спостереження забарвлення лебедів, що зустрічалися в Європі. Виявлення чорних лебедів в Австралії відразу ж спростувало попереднє узагальнення. Англійський мислитель XVI-XVII ст. Френсіс Бекон удосконалив індукцію через перерахування, поєднавши її з експериментом. Наприклад, шляхом простого спостереження можна встановити, що коли сонце освітлює предмети, вони нагріваються. Не можна навести всі можливі випадки, тому немає повної впевненості в тому, що це завжди так. У зв'язку з цим вже в ХХ ст. інший англійський філософ і логік Б. Рассел навів притчу про курочку. Щодня хазяїн приходив і давав їй 30 зерняток. У курочки могла скластися повна впевненість, що так завжди і буде. Однак одного разу хазяїн прийшов не з зернятками, а з... ножем. Інтуїція підказує, що випадок з освітленням і нагріванням предметів сонячним випромінюванням не схожий на випадок з курочкою. У першому випадку впевненість заснована на тому, що, наприклад, предмети, котрі знаходяться в тіні, не нагріваються. Те, що ми називаємо в даному разі інтуїцією, є людським досвідом, заснованим на несвідомому і свідомому узагальненні експериментального досвіду людини, що накопичується в людей протягом всього їхнього життя.Висновки популярної індукції часто слугують початковим етапом формування достовірних знань. Головна її цінність полягає в тому, що вона є одним з найбільш ефективних засобів здорового глузду і дає відповіді в багатьох життєвих ситуаціях, причому нерідко там, де застосування науки необов'язково. На основі популярної індукції в масовій свідомості сформульовано чимало прикмет, прислів'їв і приказок. Наприклад: «Бережи плаття снову, а честь змолоду», «Не місце прикрашує людину, а людина місце», «Старий друг краще нових двох» та ін. Наукова індукція — установлення повторюваності ознаки в деяких явищ класу на основі виявлення причинної залежності цієї ознаки від певних властивостей явища. Наукова індукція може бути двох типів: індукція через відбір (селекція), коли висновок про належність ознаки класу (множинності) ґрунтується на знанні про зразок (підмножину), одержаний методичним відбором явищ з різних частин цього класу, та індукція методом виключення (елімінація), в процесі якого висновки про причини досліджуваних явищ будуються шляхом виявлення підтверджуючих обставин і виключення обставин, що не задовольняють властивостям причинного зв'язку. Застосування елімінативної індукції пов'язане з певним огрубленням реальних взаємозв'язків між явищами, що виражається в таких допущеннях. Кожна з обставин вважається відносно самостійною і не вступає у взаємодію з іншими. Виділені обставини розглядаються як повний їхній перелік, і передбачається, що дослідник не упустив інших обставин. Зазначені допущення в поєднанні з основними властивостями причинного зв'язку становлять методологічну основу висновків елімінативної індукції, визначаючи специфіку логічного слідування при застосуванні методів установлення причинних зв'язків.Прикладом індукції через відбір може слугувати таке міркування про знання студентів 1-го курсу НЮАУ імені Ярослава Мудрого по логіці. Так, довільно вибравши 30 студентів 1-го курсу заочного факультету з 1500, можна дійти висновку, що в жодного з них яких-небудь знань не виявлено. Якщо на цій основі зробити узагальнення, що всі студенти 1-го курсу не мають знань по логіці, то очевидно, що така індукція дасть малоймовірний висновок. Інша справа, якщо вибір тієї ж кількості студентів буде зроблений не з одного, а з усіх факультетів. Якщо обрані студенти з усіх факультетів навіть за випадковими ознаками, наприклад, ті, що сидять у першому або в останньому ряді, пропускають заняття або ні, мешкають у гуртожитку або ні, то можна з великою імовірністю зробити висновок про те, що весь 1-й курс має достатній рівень знань в галузі формальної логіки. Достовірний висновок у даному випадку навряд чи буде обґрунтованим, оскільки не виключається можливість незнання предмета у студентів, що не опитувалися. < Попередня   Наступна >