124

---

10.2.5. Слідчі та судові версії як різновиди гіпотези

Практичне юридичне знання є особливою галуззю суспільного пізнання. У нього дуже багато спільних рис з науковим пізнанням, зокрема у широкому використанні гіпотез. Розслідування і розгляд судових справ неодмінно пов'язані із побудовою низки гіпотез, їх перевіркою і демонстрацією істинності якоїсь однієї з них. В юридичній практиці гіпотези називають версіями (від. лат. versare – видозмінювати). Мається на увазі, що до рішення суду у цивільній справі або винесення вироку у кримінальному судочинстві пояснення певних подій ще можуть змінитися.Версією в слічій практиці та судовому дослідженні називається одне з можливих припущень, які пояснюють юридично-значущу подію в цілому або окрему його обставину.Слід мати на увазі і те, що версії притаманні всі логічні характеристики наукової гіпотези, і те, що вони все ж відрізняється між собою за діапазоном їхнього обсягу та конкретним змістом. Наукова гіпотеза націлена на пояснення якомога ширшого кола явищ, що відносяться до її предметної області. Це цілком стосується і широкої системи юридичних наук. Але практичне юридичне пізнання має справу з поодинокими випадками або з їх нечисленною сукупнстю..Якщо наукові гіпотези можуть створюватися і перевірятися на протязі великих періодів часу, аж до десятиріч чи навіть сторіч (як у випадку гіпотези про можливість створення літального апарату, що важче за повітря), то слідча або судова гіпотеза має бути обов’язково перевірена на істинність протягом дуже стислого часу. За масштабами наукових теорій, практичні слідчі та судові версії націлені на зовсім незначні події. Але від цього вони не перестають бути дуже значущими для конкретних людей, інколи навіть більш значущими, чим, скажімо, фізичний закон Бойля-Маріотта.  Принциповою відмінністю наукових гіпотез і версій є й те, що на відміну від науки, де щодо певної проблеми може бути висунуто лише одна версія, в су

довому процесі завжди припускається можливість принаймні двох версій – про законність і обгрунтованість цивільного позову або про його незаконність чи необшрунтованість, про винність певної людини в скоєнні злочину, чи про її невинність. На практиці цих версій може бути висунуто значно більше. Нарешті, при перевірці слідчих та судових версій існує багато обмежень, пов’язаних з дотриманням прав людини, процесуальними нормами, етичними чи навіть релігійними приписами. Цих обмежень в науці значно менше, а на інертні (неживі) об’єкти вони взагалі не поширюються. Тому в деяких науках можливі дуже сміливі гіпотези, але така “сміливість” у галузі права є неприпустимою.Основні стадії побудови версій у слідчій і судовій практиці наступні.

1. Висування версійВисування версії розпочинається із виявлення і закріплення фактів, що мають юридичне значення. У цивільних справах збираються документи, у разі їх відсутності – показання свідків тощо. Висування версії з кримінальної справи, необхідно спиратися на протоколи огляду місця події, допитів свідків, потерпілих, обвинувачуваних, речові докази, висновки експертів, фото-, кіно-, теле-, аудіозаписи тощо.Окрім фактичних даних, при висуванні версій керуються також матеріальним та процесуалтним правом, які визначають магістральний напрям версій; використовуються також наукові здобутки юридичної соціології, психології, статистики, кримінології тощо. Важливу роль відіграють узагальнення слідчої та судової практики, а також досвід і інтуїція слідчого, прокурора, адвоката або судді. Більш докладно особливості власне юридичної сторони висування версій вивчаються в теорії цивільного і кримінального процесу, і особливо в криміналістиці. Тому зосередимося на власне логічному аспекті версій.Версії, що пояснюють цивільний позов або злочинну подію в цілому, називають загальними версіями, а версії, висунуті для пояснення окремих обставин справи - частковими версіями. У виисуванні версій можуть використовуватися як імовірні міркування за аналогією або індукцією, так і дедуктивні способи міркувань.За схемою аналогії часто висувають версії на підставі способу скоєння злочинної дії, так званого «почерку злочинця». На місці крадіжки з квартири А не знайдено слідів зламу замка і відбитків пальців; з квартири зникли лише гроші, коштовності і картини, а дорога аппаратура, посуд і одяг залишилися на місці.  На місці крадіжки з квартири Б у сусідньому кварталі у той же день теж не знайдено слідів зламу замка і відбитків пальців; з квартири зникли лише гроші, коштовності і картини, а дорога аппаратура, посуд і одяг залишилися на місці.  Імовірно, що крадіжки з обох квартир здійснив один і той же злочинець (або одні і ті ж злочинці).За індуктивною схемою версія може бути висунутою наступним чином: Встановлений факт А пов'язаний з особою К.Встановлений факт В пов’язаний з особою К.Встановлений факт С пов'язаний з особою К.Факти (А, В, С) є ознаками події, що має безпосереднє відношення до даної справи.Юридично-значуща подія в цілому пов’язана з особою К.Версія може бути висунута дедуктивно на підставі повної картини юридично-значущої події. Вона стосується кваліфікації злочину і набуває форми так званого «юридичного силогізму», або субсумції..У вигляді схеми ми це можемо записати так:Цей випадок має ознаки АБСД..АБСД є ознаки злочину N.Отже, цей випадок є злочином N.Перевірка версійВисунута версія має бути перевірена. Перевірка й доведення правильності (істинності) версії є найважливішою і відповідальною стадією в побудові й обґрунтуванні версії. Перевірка версії складається з таких дій: 1. Дедуктивного виведення наслідків із висунутої версії. 2. Співставлення цих наслідків із фактами, тобто їхньої практичної перевірки 3. Визнання версії істинним поясненням певної події або її відкидання внаслідок встановленої на практиці хибності. 4. Винесення судового рішення (вироку) на підставі підтвердженої версії.Конкретний зміст усіх цих етапів розглядається в спеціальних юридичних науках.

< Попередня   Наступна >