71

---

10.3.2. Структура теорій

Кожна наукова теорія має складну ієрархічну структуру. Сучасна методологія наукового пізнання виділяє в структурі теорії її ідеалізований об'єкт і предмет, її мову, концептуальний апарат, систему законів і логіку побудови.Ідеалізований об'єкт теорії. Теорія описує ідеальні об'єкти, що, на відміну від реальних, характеризуються не нескінченною, а цілком визначеною і обмеженою кількістю властивостей. Ідеалізованим об'єктом теорії є модель істотних властивостей і зв'язків об'єктів досліджуваної області. Теорія є системою тверджень, інтепретацією яких служить ідеалізований об'єкт. Ідеалізований об'єкт створюється за допомогою особливої розумової операції – ідеалізації. Процедура ідеалізації, за рахунок якої створюються теоретичні об’єкти, полягає в тому, що в розмаїтті конкретних ознак виділяються головні й істотні, і на їхній основі будуються певні теоретичні описи.Наприклад, ідеалізованим об'єктом класичної механіки є система матеріальних точок. Такі матеріальні точки мають дуже невелику кількість властивостей: масу і місце в просторі і часі. Науковою ідеалізацією є уявлення Ньютона про ідеальний простір і час, які являють собою ніби вмістилища матеріальних тіл і процесів і не залежать від цих тіл і процесів, а також один від одного. У соціальних науках прикладами ідеалізованих об'єктів є поняття “відповідальність”, “справедливість”, “соціалізація”, “свобода” тощо.Ідеалізовані об'єкти із заздалегідь установленими властивостями називають конструктами. Вони являють собою “шаблони” для побудови пізнавальної схеми. Конструкт може виражатися і окремим поняттям, і групою понять.Таким чином, на відміну від більш конкретних термінів, конструкти, крім функції позначення, виконують функцію ідеалізації, тобто спрощення, схематизації того, про що йдеться у даній теорії. Ідеалізованими конструктами можуть були не тільки окремі поняття, але також цілі концепції і гіпотези, наприклад, гіп

отеза ефіру у фізиці як механічного середовища. Розповсюдження світлових хвиль у ньому уподібнювалося поширенню звуку в пружному середовищі. У демографії існує гіпотеза, що зі зниженням рівня сімейного бюджету знижується орієнтація батьків на народження кожної наступної дитини.Мовою теорії є відповідна спеціальна мова, формальна або напівформальна. Переваги штучних мов полягають в тому, що вони позбавлені багатозначних термінів. Аналіз мови теорії складається у виділенні у ній трьох рівнів - синтаксичного, семантичного і прагматичного. Синтаксис мови теорії містить правила утворення і перетворення його виражень. Наприклад, синтаксис теоріїлогічного виведення містить правила утворення, за якими із символів алфавіту мови логіки висловлень (змінні для позначення висловлень, символи для позначення логічних сполучників і дужки) будують формули, і правила перетворення (правила введення і видалення логічних сполучників, прийняті у тій версії теорії логічного виведення, що зветься натуральним виведенням). Семантика розглядає значення виражень і умови їхньої істинності, тобто проблеми інтерпретації положень теорії. Така проблема виникла, наприклад у математичній фізиці щодо визначення смислу її рівнянь, тобто визначення того, а чому насправді вони відповідають, якщо їх співвіднести з реальністю, які аспекти реальності вони відображають. Прагматика розглядає вживання виражень мови теорії у певних контекстах. На цьому рівні у число чинників, що зумовлюють істинність чи хибність застосування мови теорії явним чином включається людина. Предметом аналізу виступає відношення ноосіїв мови до її знаків та змісту, що виражається ними. Здебільшого цей рівень аналізу мови є притаманним суспільним і гуманітарним наукам.Концептуальний апарат. Вирішальною ознакою теоретичного дослідження є його спрямованість на удосконалювання і розвиток концептуальних засобів науки. Напроти, емпіричне дослідження визначається як застосування до об'єктивної дійсності вже готових мисленнєвих засобів.Концептуальний апарат теорії складається з вихідних (фундаментальних) понять і похідних понять. Похідні поняття вводяться в теорію за допомогою визначень. Наприклад, в аксиоматичній теорії множин відношення включення однієї множини до іншої множини визначається через відношення приналежності елемента множині, тобто X ? Y = df "Z (Z ? X ® Z ? Y): сказати, що множина X включається до множини Y означає сказати, що будь-який елемент множини X належить множині Y.Система законів (принципів) містить твердження, істинні в будь-якій ситуації, можливої щодо даної теорії. У теорії розрізняють основні (фундаментальні, вихідні) і похідні закони. До вихідних законів належать постулати (аксіоми) даної наукової дисципліни (на відміну від логічних аксіом), принципи (наприклад, у теорії кримінального судочинства принцип презумпції невинності). Похідними законами (принципами) є положення, отримані в результаті доказу з вихідних законів із використанням логічних правил. Наприклад, формули А ® А (принцип тотожності), ~~В ® В(закон зняття подвійного заперечення), (А ® В) ® (~В ® ~А) (закон контрапозиції) доводяться у численні висловлень з його аксіом та правил виведення.Логіка теорії. Цей компонент теорії складається із множини припустимих у даній теорії правил виводу і засобів доведення. Як правило, у наукових теоріях використовується звичайна традиційна логіка або класична математична логіка, проте в окремих випадках можуть застосовуватися й особливі некласичні логічні системи. Наприклад, у квантовій механіці використовується тризначна логіка, у якій поряд із значеннями “істинно” і “хибно” використовується третє значення “невизначено”. Логічний апарат теорії містить аксіоми і положення, що доведені раніше (теореми). Механізм виводу полягає в застосуванні відповідних правил до аксіом і теорем теорії з метою одержання її нових положень. У логіці і математиці можливо, спираючись тільки на концептуальний апарат і систему законів, розгортати теорію за допомогою логічного виводу. Але за межами цих наук подібні спроби не відповідають справжній складності досліджуваних речей, їхніх властивостей та відносин. Зокрема, це значною мірою стосується правознавства, яке потребує постійного зв’язку з швидким перебігом подій і обставин, який неможливо заздалегідь передбачити строгим дедуктивним шляхом.На данний час залишається відкритим запитання про те, чи включаються в теорію емпіричні дані, результати спостережень і експериментів, факти. На думку одних дослідників, факти, що відкриті завдяки теорії, мають включатися в теорію. На думку інших, факти й експериментальні дані лежать поза теорією, і зв'язок між теорією і фактами здійснюється за допомогою особливих правил емпіричної інтепретації. За допомогою таких правил здійснюється переклад тверджень теорії на емпіричну мову, що дозволяє перевірити їх за допомогою емпіричних методів пізнання. < Попередня   Наступна >