109

---

2.3. ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ МЕТОДИ КРИМІНАЛІСТИКИ

У криміналістиці поряд з окремими (спеціальними) методами ефективно застосовують загальнонаукові методи пізнання — спосте­реження, вимірювання, опис, порівняння, експеримент, моделювання, ідентифікацію, математичні та ін.

У кожній галузі науки використання загальнонаукових методів має певну специфіку, що зумовлюється об'єктом,

завданнями та кон­кретними умовами дослідження. Це стосується й криміналістики. Наприклад, застосування експериментального методу у криміналістиці та хімії різниться не тільки обсягом і завданнями досліджен­ня, а й умовами. Встановлений законом правовий режим слідчого ек­сперименту істотно відрізняється від експериментального методу, який використовують у будь-якій іншій сфері наукової та практичної діяльності.

Спостереження як систематичне цілеспрямоване безпосереднє сприйняття предмета чи явища широко застосовують у криміналіс­тиці як з науковою, так і з практичною метою: для вивчення та уза­гальнення правозастосовчої практики, в експертних дослідженнях, під час виконання слідчих та оперативно-розшукових дій тощо. Спо­стереження можна здійснювати двома способами: візуально та за до­помогою технічних засобів (мікроскопів чи інших оптичних при­ладів, електронної техніки, електронно-оптичних перетворювачів, рентгенівських установок, засобів ультразвукового зондування, ла­зерної техніки та ін.). У сучасних наукових дослідженнях у галузі кри­міналістики, а також у слідчій, експертній та оперативно-розшуковій діяльності спостереження здійснюють переважно із застосуванням технічних засобів. Для підвищення ефективності цього загальнонаукового методу необхідно дотримуватися певних умов: чітко визнача­ти мету й завдання спостереження, максимально концентрувати та підтримувати на певному рівні увагу спостерігача, своєчасно усува­ти

фактори, що відволікають увагу.

Вимірювання є необхідним методом пізнання різних просторових і часових величин. Простір і час — форми існування матерії, тому пізнання матерії, вивчення закономірностей природи, суспільства та мислення неможливі без їх кількісних та якісних характеристик. І в наукових дослідженнях, і у практичній діяльності, пов'язаній з вив­ченням слідів злочинів, неможливо обійтися без вимірювання ліній­них і кутових величин, об'єму, концентрації, температури, опору ма­теріалів, аналізу оптичних властивостей, а також без визначення різних часових показників: тривалості того чи іншого явища, швид­кості руху, часу вчинення злочину, давності утворення слідів. Для розвитку та успішного застосування цього методу велике значення має вдосконалення вимірювальної техніки. Точність визначення про­сторових і часових величин у криміналістиці (під час допиту, огляду, експертних досліджень) — одна з важливих умов встановлення істи­ни у справі.

У криміналістиці, як і в інших науках, фіксація за допомогою опи­су кількісних і якісних показників предметів і явищ, що вивчаються, є необхідною умовою пізнання їх сутності. Без цього теоретичне пізнання неможливе. Як метод пізнання опис має бути системним, як і підхід до вивчення реальної дійсності. В описі відображається взає­мозв'язок предметів і явищ дійсності. Саме тому важливою є роль різних криміналістичних класифікацій, наприклад ознак зовнішності людини, слідів рук, ніг, транспортних засобів, вогнепальної зброї, гільз, куль, ознак почерку, письмової мови тощо. У процесі розвит­ку науки вдосконалюють існуючі класифікації, створюють нові, і це сприяє підвищенню ефективності боротьби зі злочинністю.

Існують різні форми та способи опису. Він може бути усним і фік­сованим. Останній здійснюється не тільки за допомогою письма (як опис криміналістичних об'єктів у процесуальних актах, картотеках, каталогах), а й із застосуванням технічних засобів (звукозаписуваль­ної апаратури, оптики, поліграфії, вимірювальної техніки). Форми та способи опису, які застосовують у практичній діяльності з розсліду­вання злочинів, мають певну специфіку, що зумовлено передбаченою законом процесуальною формою фіксації результатів пізнання об'єк­тивної істини у справі. Процесуальна форма фіксації доказів — одна з гарантій запобігання їх фальсифікації.

Порівняння широко застосовують у криміналістичній ідентифі­кації. Предмети й явища, які суттєво різняться, як і їх характерні оз­наки, легко диференціювати візуально. Завдання ідентифікації об'єк­тів високого ступеня подібності розв'язують за допомогою різних на­уково-технічних засобів.

Використання оптичних приладів, спеціальних порівняльних мік­роскопів, фотографічних, хроматографічних, електронно-оптичних, спектрофо-тометричних та інших способів виявлення й підсилення контрасту значно підвищує ефективність застосування методу порів­няння.

Необхідними умовами застосування порівняння у криміналістич­ній експертизі є такі:

• порівняння однойменних об'єктів (наприклад, слідів одного й того ж знаряддя злому — зубила, сокири; однієї й тієї ж ділян­ки досліджуваної поверхні);

• однакове просторове розташування порівнюваних об'єктів;

• однакове освітлення об'єктів;

• однаковий масштаб збільшення.

Прийоми порівняння можуть бути різними: зіставлення (візуаль­не чи за допомогою приладів), суміщення та накладення (фотоаплікація у фотопортретній експертизі).

Експеримент також широко застосовують у криміналістиці. У кримінальному судочинстві він називається слідчим експеримен­том. Незважаючи на те що науковий і слідчий експерименти істотно різняться, основні, суттєві їх ознаки однакові: експеримент необхід­но здійснювати в певних, наперед створених умовах, достовірність його результатів забезпечується їх сталістю за неодноразового по­вторення з певною послідовністю варіацій. Експериментальний ме­тод широко застосовують під час здійснення експертиз (так званий експертний експеримент). Експериментальний метод застосовують також слідчі з метою отримання порівняльних зразків для ідентифі­каційних досліджень. Достовірність експерименту забезпечується його ретельною підготовкою, створенням відповідних умов для здійснення.

Суть методу моделювання полягає в заміні реального об'єкта пі­знання моделлю, яку досліджують, а одержані результати інтерпрету­ють (переносять) на реальний об'єкт вивчення. Моделювання засто­совують також з метою вивчення властивостей і ознак об'єктів за їх моделями-зліпками, фотозображеннями, сигнале- та відеограмами. Механізм події злочину найчастіше відпрацьовують на уявній моде­лі, побудованій на матеріальних та ідеальних відображеннях у мате­ріальному середовищі. Моделі, які використовують у процесі пізнан­ня, можуть бути матеріальними (предметними), наприклад гіпсова копія сліду взуття, план місця події, макет будівлі; логічними (ідеаль­ними) — слідча версія; структурними, що відображають внутрішню будову (структуру) об'єкта; функціональними (динамічними), які ко­піюють оригінал, що перебуває в динаміці, наприклад слідча версія, модель певного технологічного процесу.

У криміналістиці широко застосовують усі види моделей, але в розкритті злочинів, плануванні розслідування та оперативно-розшуковій діяльності найважливішу роль відіграють логічне моделю­вання (гіпотетичне пізнання), слідча й оперативно-розшукова версії (моделі).

Метод ідентифікації (ототожнення) обґрунтовано зараховують до загальнонаукових. Цей метод базується на вченні про діалектичну тотожність і застосовується в усіх сферах наукового знання, коли не­обхідно вирішити питання, чи є предмет або явище тим, з яким по­рівнюється, або визначити їх належність до певної класифікаційної групи. У природничих і технічних науках метод ідентифікації найчас­тіше застосовують для визначення групової належності предметів і явищ. Завдання встановлення тотожності конкретного, індивідуаль­но визначеного об'єкта постає дуже рідко (за винятком таких сфер, як мистецтвознавство й література, де іноді необхідно встановити ав­тора мистецького твору чи його оригінальність). У криміналістиці індивідуальна ідентифікація має переважне значення, бо питання про тотожність вирішується здебільшого щодо конкретних речових до­казів, виконавців і авторів документів, конкретних об'єктів, що зали­шили сліди на місці події. З метою підвищення ефективності розв'я­зання експертних ідентифікаційних завдань у криміналістиці розроб­лено теорію криміналістичної ідентифікації, створено нові наукові методи для розв'язання ідентифікаційних завдань у трасології, су­довій балістиці, почеркознавстві, техніко-криміналістичному дослід­женні документів, ідентифікації людини за ознаками зовнішності.

До загальнонаукових належать також математичні методи. Най-інтенсивніше їх почали застосовувати останні два-три десятиріччя. Практика ідентифікаційних експертиз потребувала від криміналістів пошуку об'єктивних критеріїв оцінювання ідентифікаційних ознак для забезпечення надійності та достовірності експертних висновків. З цією метою почали використовувати математичну статистику й те­орію ймовірності. Математика дала змогу впровадити у криміналіс­тичну, автотехнічну та інші види експертиз сучасні комп'ютери, ство­рила умови для розвитку криміналістичного прогнозування, ство­рення моделей типових слідчих ситуацій і оптимального розв'язання практичних завдань розкриття злочинів.

Загальнонаукові методи пізнання тісно взаємопов'язані. Наприк­лад, порівняння неможливе без спостереження й опису, а системати­зація та класифікація — без порівняння; спостереження та порівнян­ня завжди супроводжують один одного, а метод вимірювання пов'я­заний з математичними методами.

 

< Попередня   Наступна >