104

---

Тема 6. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ

6.1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАРОДЖЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У ПРАКТИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Пізнання події злочину — складна багатопрофільна діяльність, яка потребує емпіричних і наукових знань з різних галузей науки, техніки, мистецтва та ремісництва. З давніх часів для розслідування злочинів, особливо пов'язаних із вбивством і заподіянням тілесних ушкоджень, застосовували спеціальні знання, запрошували для цьо­го осіб, які розумілися на цій справі, допомагали розв'язувати склад­ні завдання у процесі розслідування.

Перші спеціальні знання були досить примітивні і торкалися пере­важно медицини. Такі знання застосовували під час медичного огля­ду потерпілих, оглядів трупів для встановлення причин смерті. Так, Папа Інокентій III (1200) для з'ясування причин смерті особи наказу­вав звертатися до лікарів, а відомий кодекс "Кароліна" (1532) вста­новив обов'язкову участь лікарів у розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я.

Проте перші спеціальні знання мали більше емпіричний, ніж тео­ретичний характер, тому їх носіїв вважали обізнаними людьми. Нині їх називають спеціалістами. У цьому зв'язку історію криміналістики прийнято розглядати через призму розвитку та становлення спе­ціальних знань у кримінальному судочинстві, у взаємозв'язку з роз­витком судової експертизи й виникненням експертних установ і, отже, формуванням і виникненням безпосередньо науки криміналі­стики.

Зі створенням Аптекарського Приказу лікарів регулярно залуча­ли до медичного огляду живих осіб.

За часів царювання Олексія Михайловича почали застосовувати хімічні експертизи, особливо для досліджень "о зелье лихом", тобто про рослини, якими користувалися знахарі й чаклуни. Отруту дослі­джували експеримент

ально. Так, для того щоб виявити, котрий із двох порошків є миш'яком, ними годували голубів; той порошок, від якого голуб гинув, і був миш'яком.

До тих часів належать також свідчення про виникнення психіат­ричної експертизи; першими "експертами" були монахи.

Із започаткуванням судово-медичної, хімічної та психіатричної експертизи запроваджується й експертиза документів. Відомо, що у Давньому Римі підробка документів була досить поширена. Існува­ли навіть фахівці зі встановлення підробок. Підроблені заповіти, до­кументи про позики часто були засобами збагачення. Навіть порядні люди не відмовлялися збагатитись у такий спосіб.

Першими експертними установами в Росії були вже згадуваний Аптекарський Приказ та Іванівська площа в Москві. Аптекарський Приказ — це медична установа, яка мала забезпечувати царські ап­теки ліками, засновувати польові аптеки, розподіляти у військові полки лікарів, розглядати їх суперечки. Крім того, аптекарські прикази займалися експертною діяльністю за наказом царя, хоча основ­ною їх функцією було лікування. Однак цей наказ не мав процесуаль­ного характеру, а сама експертиза на той час була рідкісним явищем.

Іванівська площа в Москві була місцем перебування дяків і піддя­чих, які знали грамоту. Спочатку вони складали різні ділові папери: розписки, заставні, листи тощо. Як експертна установа Іванівська площа виникла у другій половині XVII ст., коли піддячі почали до­сліджувати підроблені документи, а також надавати "юридичні" по­слуги. Підпорядковувались піддячі та дяки Стрілецькому Приказу.

Криміналістична експертиза виникла на основі судово-медичних досліджень, результатом чого було створення на початку XIX ст. Ме­дичної ради, а в 1811 р. — Міністерства поліції, при якому було зас­новано Другу медичну раду, що здійснювала судово-медичну експер­тизу. Власне, це була перша експертна установа Росії.

Експертиза документів (особливо підроблених) і грошей розвива­лася завдяки створенню Експедиції виготовлення державних паперів у 1818р. Статут Кримінального судочинства 1864р. передбачав відсилання всіх підроблених паперів до Експедиції виготовлення дер­жавних паперів для встановлення їх достовірності.

Велику експертну діяльність здійснювало Руське технічне товари­ство, при якому в 1878 р. було створено п'ятий відділ, що займався фотографією. Відомі російські фотографи В. Срезневський, А. Поповицький, С. Левицький, А. Захар'їн були експертами з технічного дослідження документів.

Проте справжню судово-фотографічну експертизу документів у 1889р. започаткував науковими працями та відкриттям методу підсилення контрастів російський вчений Є. Буринський. Його вва­жають батьком судово-дослідної фотографії, засновником технічної експертизи документів. У 1893 р. при прокуророві Петербурзької су­дової палати було створено державну судово-фотографічну лабора­торію на чолі з Є. Буринським.

 

< Попередня   Наступна >