Головне меню

7.4. МЕТОДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ

Криміналістика - Криміналістика (криміналістична техніка)
97

7.4. МЕТОДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ

Основою криміналістичного методу є технічні засоби (знаряддя праці) й об'єктивні закономірності науки і техніки, на базі яких скон­струйовано прилади та пристрої для здійснення різних видів прак­тичної діяльності слідчого, працівника органу дізнання, судового ек­сперта. Багато криміналістичної техніки запозичено з різних галузей науки і техніки, тому методи й застосування у криміналістиці неістот­но відрізняються від тих, які використовуються в цих галузях.

Обов'язковим елементом структури наукового методу пізнання є інструментарій (знаряддя праці) — прилади, пристрої, які часто ста­ють основою для класифікації загальних і окремих методів дослід­ження. За видами технічних засобів (таких, як фотоапарат, мікро­скоп, комп'ютер) розрізняють фотографічні, мікроскопічні та кібер­нетичні групи методів. За основу для класифікації наукових методів (загальних і окремих) беруть закономірності фундаментальних наук: математики, фізики, хімії, біології тощо, тому й методи називають математичними, фізичними, хімічними, біологічними. Зрозуміло, у кожній групі є власна класифікація. Наприклад, у групі фізичних методів виокремлюють оптичні, спектральні, люмінесцентні, рент­гене- та електрографічні, атомно-адсорбційні та ін.

Відповідно до класифікації, що наводиться у спеціальній літера­турі, методи отримання криміналістичної інформації поділяють на два великі класи: методи виявлення, фіксації й вилучення джерел кри­міналістичної інформації, які застосовують слідчий і органи дізнан­ня (польові методи криміналістики); методи дослідження криміналі­стичної інформації спеціалістом, помічником слідчого та експертом (лабораторні, експертні, або науково-дослідні). Однак ці назви умов­ні, бо в експертній практиці розроблено спеціальні класифікації ме­тодів криміналістичних досліджень, в яких за основу поділу взято

вид судової експертизи: почеркознавчі, авторознавчі, трасологічні, судово-балістичні, портретно-криміналістичні та ін.

1.Методи виявлення, фіксації и попереднього дослідження речових джерел інформації на місці події – польові методи криміналістики.

Методи вимірювання поділяють на органолептичні та інструмен­тальні. Органолептичні методи - це процедури, в яких основним інструментом є органи чуття — зір, слух, нюх, дотик. Органолептич­не спостереження — основний метод початку пізнання для будь-яко­го суб'єкта правоохоронної діяльності. Суть органолептичних ме­тодів полягає у порівнянні величини, що спостерігається, з уявним образом метричної міри чи будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються поняттями "високий", "низь­кий", "середній", "великий", "вищий за середній", "нижчий від серед­нього" тощо, які використовують для опису зовнішніх ознак людини. Не рекомендується здійснювати приблизні вимірювання на місці події; матеріальні джерела також потребують точної кількісної фік­сації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в порівнянні об'єкта зі стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см та ін.). Роз­різняють інструментальні методи контактні, безконтактні та комбі­новані.

Контактний метод полягає у приведенні вимірювального засобу в контакт з вимірюваним об'єктом і порівнянні його у такий спосіб з одиницею вимірювання. Так вимірюють предмети, відстані між ними, сліди за допомогою масштабних лінійок, рулеток, складних метрів.

Суть безконтактного методу вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірювання (масштабу) з оптичним зображенням вимірю­ваного об'єкта, наприклад збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляра-мікрометра. До безконтактних належать фото­графічні методи вимірювання, які здійснюють за допомогою спе­ціальних фотоапаратів і пристроїв (масштабної лінійки, метра, гли­бинного масштабу та ін.), розміщених під час фотозйомки поряд з об'єктом.

Суть комбінованого методу вимірювання зводиться до того, що для вимірювання об'єкта використовують контактний і безконтакт­ний методи.

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають ба­гато переваг порівняно зі звичайними вимірюваннями, протоколю­ванням та іншими способами фіксації, а саме досить високу точність і об'єктивність відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на фіксувальні, вимірювальні, контрастні, сигналетичні, кольоророзрізняльні, стереоскопічні, глографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кінематографічні.

2. Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах – лабораторні методи криміналістики.

Фізичні методи дослідження найпоширеніші, звичні для кожної лабораторії. Ці методи збільшують допустиму здатність зору люди­ни виявляти й досліджувати слабовидимі й невидимі ознаки об'єктів. Для цього застосовують оптичні, поляризаційні, люмінесцентні, ви­мірювальні, спектроскопічні та інші інструментальні методи разом з відповідною апаратурою, яку часто з'єднують із засобами фото-, кіно- та відеофіксації.

Мікроскопічні методи дослідження відрізняються від органолеп­тичних тим, що дають змогу розширювати сприйняття людини (зок­рема зорові). Застосовують оптичні та електронні мікроскопи. Роз­дільна здатність перших —до 2000, других — понад мільйон. Об'єк­тами дослідження цих методів є мікрочастинки, які людське око не може розрізнити, — структура поперечних зрізів лакофарбового покриття, склад і структура металу, рослинні волокна, частинки ґрунту, біологічних об'єктів відлюдний чи тварин. Результати мікро­скопічного дослідження відображаються на фотознімках, адже мікро­скопи сполучені безпосередньо з фото- та кінокамерами й вимірю­вальними засобами.

У вимірювальних методах застосовують як найпростіші прилади (лінійки, рулетки, мікрометри, штангенциркулі, кутомірні пристрої та ін.), так і складні (теодоліти, вимірювальні мікроскопи, спектро­графи, вимірювальні хроматографи, спектрометри та ін.).

Методи дослідження в ультрафіолетових променях (УФП). Ці промені невидимі для людського ока; вони розташовані в електро­магнітному спектрі за фіолетовими променями. Основна властивість УФП — викликати люмінесценцію, у зв'язку з чим вони є засобом люмінесцентного аналізу. За допомогою УФП можна відновлювати витравлені, замиті тексти в документах, на тканинах та інших об'єк­тах, диференціювати сипкі речовини (грунт, барвники), пально-мас­тильні матеріали, біологічні об'єкти (спори, насіння тощо), плями крові, сперми, слини.

Методи дослідження в інфрачервоних променях (ІЧП). Ці промені розташовані в електромагнітному спектрі за червоними; вони мають проникну здатність і викликають інфрачервону люмінесценцію. За допомогою ІЧП можна прочитати тексти, закриті тонким шаром де­рева, паперу, барвником, проникливим для ІЧП. Фотозйомка в ІЧП дає змогу одержати чіткі знімки об'єктів у тумані і темряві (за допо­могою приладів нічного бачення, ЕОП та ін.). Методом інфрачер­воноїлюмінесценції відновлюють пожовклі тексти й ті, які видалені підчисткою, диференціюють барвники, які неможливо розрізнити.

Методи дослідження в рентгенівських променях (РП). Ці промені мають меншу довжину хвилі, ніж ультрафіолетові; за дією вони нале­жать до гамма-променів. Рентгенівські промені можуть проникати через об'єкти неорганічного та біологічного походження, у зв'язку з чим їх використовують для пошуку тайників у стінах, виявлення схо­ванок зброї, вибухових пристроїв у валізах, поштових відправлен­нях, контейнерах, в аеропортах під час огляду багажу (за допомогою спеціальних пристроїв і установок). Використовуючи РП, можна виз­начити механізм замка, розпізнати структуру паперу (наприклад, грошової купюри) тощо. Криміналістичні методи, в яких застосову­ють РП, називають рентгенівськими, рентгенографічними.

Люмінесцентний аналіз — сучасний високочутливий метод, який базується на властивості об'єктів матеріального світу люмінесціюва­ти в разі опромінення ультрафіолетовими, інфрачервоними, рентге­нівськими променями та іншими ділянками електромагнітного спек­тра. Люмінесцентний метод можна зарахувати як до експертних, так і до польових. Слідчий за допомогою освітлювачів "Таран", УП-1, УФО-! має змогу дослідити документи та встановити сліди травлен­ня, перевірити грошові купюри для виявлення підробки.

Методи дослідження речових доказів, у яких використовують ра­діаційні джерела збудження, називають радіоактивними, ізотопними. Радіоактивні випромінювання мають високу проникну здатність, і це дає змогу "просвітити" товсті шари металу чи кам'яної кладки. У криміналістиці для дослідження металевих і біологічних об'єктів застосовують установки з ізотопом кобальту-60, стронцію-90. Радіо­активні ізотопи використовують для нанесення міток з метою пошу­ку об'єкта у разі крадіжки. Застосовуючи такі радіоактивні мітки, слід суворо дотримуватися вимог інструкції з техніки безпеки.

Хімічні методи дослідження. З класичних хімічних методів засто­совують полярографічні, хроматографічні та спектральні. Багато хі­мічних методів поєднуються з фізичними, утворюючи фізико-хімічні методи. Об'єктами хімічних досліджень у криміналістиці можуть бути будь-які речовини та предмети матеріального світу, коли треба встановити їх склад, походження, однорідність або різнорідність.

Хроматографічні методи, зокрема тонкошарова та газова хрома­тографія, досить поширені у практиці хімічних досліджень. Поход­ження наркотиків, барвників, пально-мастильних речовин визнача­ють методом газорідинної хроматографії на складному обладнанні.

Спектральний і адсорбційний аналізи належать до методів дослід­ження елементного складу речовини. За їх допомогою визначають кількісні характеристики речовини на рівні групової належності (до боєприпасів, наркотиків, клейких речовин, барвників, рідин — отру­ти, крові, слини, сечі). Зокрема, спектральним аналізом можна вста­новити вид наркотику та район його вирощування чи район добу­вання золота, тобто виявити джерело походження конкретної речо­вини (наприклад, чи з цього шматка свинцю виготовлений шріт, тобто чи є цей шматок свинцю джерелом походження шроту).

Біологічні методи. Об'єктами біологічних досліджень є предмети, мікрочастинки рослинного і тваринного походження. До об'єктів рослинного походження належать деревина, вироби з неї, деревне ву­гілля, рослини та їх частини (стебла, листя, насіння, квіти, спори, зер­но, зернопродукти). Об'єктами тваринного походження є волосся, шерсть, вовна, пір'я, пух і вироби з цих матеріалів.

Біологічні методи дослідження базуються на застосуванні сучас­ної високочутливої техніки та нових методик. Серед них розрізняють методи ботанічні, спорово-пилкові, іхтіологічні, орнітологічні, вірусологічні, генної інженерії, гістологічні, ембріологічні та ін.

Кібернетичні методи — загальне визначення методів інформатики та обчислювальної техніки, які останнім часом широко застосовують у криміналістичних дослідженнях і практиці розкриття злочинів. Зок­рема, у правоохоронних органах створені банки інформації різного ступеня загальності (АБД-республіка, АБД-область та АБД-район). Збирання, обробка та зберігання інформації в банках здійснюються автоматично із застосуванням комп'ютерів за спеціальними програ­мами, за допомогою яких можна сконструювати портрет злочинця зі слів потерпілого, розрахувати дані судово-автотехнічної експертизи, порівняти зразки і автоматично упізнати їх (наприклад, пошук зло­чинця за відбитками пальців з місця події).

Криміналісти разом з програмістами на основі узагальнення слід­чої практики розробили системи типових способів вчинення злочину, що дає змогу відшукати спосіб вчинення злочину за виявленими оз­наками.

Сучасні методи та засоби дослідження й використання слідів запа­ху у практиці розслідування злочинів утворюють самостійний розділ криміналістичне) техніки — криміналістичну одорологію. Сліди запа­ху використовують для розшуку злочинців, крадених речей, нарко­тиків, боєприпасів, вибухових речовин за допомогою службових собак-шукачів. Для роботи зі слідами запаху застосовують одорологічну валізу, в якій є спеціальні прилади ("Парус") для роботи з мікрооб'єктами. Виявлений на місці події слід запаху консервують і зберігають у спеціальних банках інформації, а якщо розшукують підозрюваного чи обвинуваченого, запах із банку даних викорис­товують для одорологічної ідентифікації через виїмку чи судову екс­пертизу.

 

< Попередня   Наступна >