148

---

§ 2. Злочини у сфері фінансової, банківської та бюджетної систем

Охороняючи сферу фінансової, банківської та бюджетної си­стем законодавець встановив кримінально-правову заборо­ну на:

виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, переси­лання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроб­лених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199). У ч.ч. 2 і 3 ст. 199 передбачається більш сувора відповідальність, у порівнянні з ч. 1 ст. 199 у зв'язку із можливістю вчинення вказаних дій повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі (ч. 2), а також вчиненням цих дій організованою групою чи в особливо великому розмірі (ч. 3). Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі — якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

незаконні дії з документами на переказ, платіжними карт­ками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200). Злочинною ви­знається підробка документів на переказ, платіжних карточки інших засобів доступу до банківських рахунків, а так са­мо придбання, зберігання, перевезення, пересилання з ме­тою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електро­нному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розраху­нкові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші);

контрабанда (ст. 201). Диспозиція ч. 1 ст. 201 містить за­конодавче

визначення контрабанди. Контрабанда — це пе­реміщення товарів через митний кордон України поза мит­ним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщен­ня історичних та культурних цінностей, отруйних, сильно­ діючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладко ствольної мисливської зброї та бо­йових припасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.

Характерною особливістю такого предмета контрабанди, як "товари" є те, що на відміну від інших предметів даного зло­чину їх незаконне переміщення буде злочинним лише у випад­ку, коли їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян.

Основним безпосереднім об'єктом контрабанди, як уже за­значалося вище, визнаються охоронювані кримінальним зако­ном суспільні відносини, які забезпечують порядок переміщен­ня товарів та інших предметів через митний кордон України з метою надходження до бюджету коштів від митних платежів.

За конструкцією об'єктивної сторони "Контрабанда" від­носиться до злочинів з формальним складом, тобто вважається закінченою з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння.

Діяння, при вчиненні контрабанди, може полягати у перемі­щенні товарів та інших предметів через митний кордон двома альтернативними способами:

поза митним контролем;

з приховуванням від митного контролю.

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем — це переміщення їх поза місцем розта­шування митниці, поза часом здійснення митного оформлення або з незаконним звільненням від митного контролю.

Під переміщенням предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю потрібно розуміти при­ховування предметів у тайниках та інших засобах, що усклад­нюють виявлення предметів, або шляхом надання одним пред­метам вигляду інших, або з поданням митному органу Украї­ни як підстави для переміщення предметів підроблених доку­ментів, документів, одержаних незаконним шляхом або доку­ментів, що містять неправдиві дані, а також документів, що є підставою для переміщення інших предметів.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони контрабанди є місце її вчинення, а саме митний кордон України, який співпа­дає з державним кордоном України за винятком меж спеціаль­них митних зон, що входять до складу митного кордону Укра­їни. Державним кордоном України є лінія і вертикальна повер­хня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору.

Суб'єкт даного злочину загальний — тобто фізична, осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Кваліфікованими видами контрабанди є її вчинення:

— особою, раніше судимою за ч. 1 чи 2 ст. 201;

— за попередньою змовою групою осіб. Законодавче визна­чення вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб передбачене у ч. 2 ст. 28.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 201 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів конт­рабанди; ч. 2 ст. 201 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспорту­вання з метою збуту підакцизній: товарів (ст. 204);

ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207). Злочинним визнається умисне ухилення службових осіб під­приємств, установ та організацій незалежно від форми вла­сності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших ма­теріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей;

незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208). Кримінальна відповідальність передбачена за незаконне, з порушенням встановленого за­коном порядку, відкриття або використання за межами Ук­раїни валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадя­нином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на те­риторії України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою осо­бою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійс­нює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210). Даний злочин полягає у використанні службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призна­ченню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорцій­ного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фі­нансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановле­но чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих або особливо великих розмірах (великим розміром бюджетних коштів відповідно до ст.ст. 210, 211 КК вважається сума, що в ти­сячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим — в три тисячі і біль­ше разів);

• видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановле­ному законом порядку (ст. 211).

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів (ст. 212).

Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відно­сини у сфері оподаткування юридичних і фізичних осіб з ме­тою функціонування бюджетної системи України.

Об'єктивна сторона даного злочину з матеріальним скла­дом характеризується наявністю наступних обов'язкових ознак: а) діяння, яке полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; б) наслідків у вигляді фактично­го ненадходження у дохідну частину бюджету коштів у знач­них (ч. 1), великих (ч. 2), особливо великих (ч. 3) розмірах; в) причинного зв'язку між діянням і наслідком.

Суб'єкт злочину спеціальний: а) службові особи підпри­ємств, установ і організацій незалежно від форми власності, на яких покладено обов'язок по веденню обліку за сплатою пода­тків; б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; в) будь-які інші особи, які зо­бов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Ч. 2 ст. 212 передбачає відповідаль­ність за ті самі діяння, вчинені: за попередньою змовою гру­пою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадхо­дження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах.

Ч. З ст. 212 встановлює заборону за такі діяння вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, збо­рів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільо­вих фондів коштів в особливо великих розмірах.

Законодавець передбачає спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності, згідно з якою особа, що впер­ше вчинила діяння, передбачені ч. 1, 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 212 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 212 — штраф від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. З ст. 212 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215). Особа підлягає відповідальності за даною нормою за виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої про­дукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень осо­би для міжнародного поштового обміну, відбитків маркува­льних машин, а також квитків залізничного, водного, повіт­ряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу;

незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216).

 

< Попередня   Наступна >