244

---

Глава 29. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУ­ВАННЯ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

§ 1. Поняття і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

Родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які встанов­лена розділом XV КК, є охоронювані законом суспільні відно­сини, що складаються у сфері здійснення адміністративно-роз­порядчих функцій органів державної влади та місцевого само­врядування, а також у сфері реалізації фізичними та юридич­ними особами відповідних прав та законних інтересів. Згадані склади злочинів можна поділити на такі групи:

злочини у сфері використання державних символів (ст.ст. 338 і 339);

злочини, що перешкоджають законній діяльності організа­цій та об'єднань громадян (ст.ст. 340 і 341);

злочини, що посягають на життя, здоров'я, власність пра­цівників правоохоронних органів, членів громадських фор­мувань (ст.ст. 342—353);

злочини у сфері використанні документів і засобів отри­мання інформації (ст.ст. 357—360);

окремі злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (ст.ст. 354—356).

Злочинами у сфері використання державних символів є:

наруга над державними символами (ст. 338). Особа відпові­дає за публічну наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном Украї­ни (ч. 1) і за публічну наругу над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави;

незаконне підняття Державного Прапора України на річ­ковому або морському судні (ст. 339).

Злочинами, що перешкоджають законній діяльності ор­ганізацій та об'єднань громадян є:

незаконне перешкоджання організації або проведенню збо­

рів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340);

захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341).

Злочинами, що посягають на життя, здоров'я, власність працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань є:

опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громад­ського порядку і державного кордону або військовослужбо­вцеві (ст. 342);

втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343). Означає вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незакон­них рішень;

втручання у діяльність державного діяча (ст. 344). Полягає у незаконному впливі у будь-якій формі на державного дія­ча з метою перешкодити виконанню ними службових обо­в'язків або добитися прийняття незаконних рішень. Особи, яких закон відносить до числа держаних діячів, визначені в ст. 344 КК;

погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345). Кримінально караним є такі дії вчинені щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів. А саме з виконанням цим працівни­ком службових обов'язків: а) погроза вбивством, насильст­вом або знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1.); б) умисне заподіяння побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 2); в) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3);

погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча (ст. 346). Законом встановлена відповідальність за та­кі дії, вчинені щодо державного чи громадського діяча (а також щодо їх близьких родичів), у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю: погроза вбивством, заподіян­ням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі (ч. 1); умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи лег­ких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення ін­ших насильницьких дій (ч. 2); умисне тяжких тілесних уш­коджень (ч. 3). Перелік осіб, яких закон відносить до дер­жавних та громадських діячів, наведений в ст. 346 КК.

умисне знищення або пошкодження майна працівника пра­воохоронного органу (ст. 347). Відповідальність настає ли­ше у разі, якщо воно вчинене у зв'язку з виконанням згада­ ним працівником службових обов'язків;

посягання на життя працівника правоохоронного органу, чле­на громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348);

захоплення представника влади або працівника правоохо­ронного органу як заручника (ст. 349). Законом встановлена відповідальність за захоплення або тримання як заручника згаданих осіб чи їх близьких родичів з метою спонукання державної, чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити, або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника;

погроза або насильство щодо службової особи чи громадя­нина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350). Кримі­нальний закон передбачає як окремі склади злочину вчи­нення щодо службової особи чи її близьких або до грома­дянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадя­нина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її ха­рактеру в інтересах того, хто погрожує таких дій: а) по­гроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом; б) умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження; в) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження;

перешкоджання діяльності народного депутата Україна та депутата місцевої ради (ст. 351). Кримінально карани­ми діяннями є невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації (ч. 1), а також невиконання слу­жбовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради Ук­раїни (ч. 2);

умисне знищення або пошкодження мата службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352). Цим складом злочину охоплюються лише дії, що поляга­ють в умисному знищенні або пошкодженні майна, що на­лежить службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов'язок (або їх близьким родичам), за умо­ви, якщо вони вчинені у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю.

самовільне присвоєння владних повноважень або звання слу­жбової особи (ст. 353). Особа відповідає за самовільне при­своєння владних повноважень або звання службової особи, якщо ці дії були поєднані із вчиненням будь-яких суспіль­но небезпечних діянь.

Злочини у сфері використання документів і засобів отри­мання інформації:

викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловжи­вання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357);

підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358);

незаконне використання спеціальних технічних засобів не­ гласного отримання інформації (ст. 359);

умисне пошкодження ліній зв'язку (ст. 360). За умисне по­шкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які вхо­дять до їх складу настає кримінальна відповідальність, якщо такими діями спричинено тимчасове припинення зв'язку.

Окремі злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань гро­мадян:

одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354). Працівник державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою підлягає кримінальній відповідаль­ності за незаконне одержання шляхом вимагання в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового хара­ктеру в значному розмірі (два і більше разів перевищує не­ оподатковуваний мінімум доходів громадян) за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації;

примушування до виконання чи невиконання цивільно-право­вих зобов'язань (ст. 355). За цією статтею розуміється вимо­га виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потер­пілим або його близькими родичами, пошкодження чи зни­щення їх майна. Умовою є відсутність ознак вимагання;

самоправство (ст. 356). Самоправства — це самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим грома­дянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або ін­тересам власника.

 

< Попередня   Наступна >