Глава 33. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ) // § 1. Поняття і види військових злочинів
Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб |
Глава 33. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ)
§ 1. Поняття і види військових злочинів
Ст. 65 Конституції України встановлює обов'язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України.
Головною державною структурою, призначеною для збройного захисту України є Збройні Сили України, на які згідно зі ст. 17 Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності.
Збройні Сили України здатні виконати своє державне призначення лише за умови високої боєздатності та боєготовності, які забезпечуються належним порядком проходження військової служби. Від стану законності та воєнного правопорядку у Збройних Силах, та інших військових формуваннях, що створені, та діють відповідно до законодавства України, залежить ефективність виконання покладених на них державних задач. Окремі закони, військові статути, керівництва та інші підзаконні нормативні акти точно і чітко регламентують практично всі сфери їх життя і діяльності. На військовослужбовців покладається дотримання Конституції України, військової присяги, законів та підзаконних актів, наказів командирів і начальників. Все це зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості й суспільну небезпеку злочинів, що в цій сфері вчиняються. На відміну від інших груп злочинів, передбачених КК, поняття військового злочину наведене безпосередньо у ч. 1 ст. 401 розділу XIX Особливої частини КК України, згідно з яким військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством, порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (ч
Водночас, загальні ознаки злочину залишаються цілком характерними і для військових злочинів.
Специфічними ознаками військового злочину є:
об'єкт посягання — встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби;
суб'єкт — військовослужбовець, а у випадку вчинення більшості військових злочинів також і військовозобов'язаний під час проходження навчальних (перевірених) або спеціальних зборів;
кримінальна протиправність — діяння визнається військовим злочином тільки в тому випадку, коли воно передбачене у розділі XIX Особливої частини КК України.
За умови відсутності хоча б однієї із ознак — діяння не може бути кваліфіковане як військовий злочин.
Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби (військовий правопорядок), під яким розуміють сукупність таких, що виникли у процесі життя та бойової діяльності військ, суспільних відносин, закріплених у законах, військових статутах, положеннях, керівництвах та інших актах законодавства. Склад цього порядку містить: а) порядок підлеглості та військової честі; порядок проходження військової служби; б) порядок експлуатації озброєння та військової техніки і користування військовим майном; в) порядок несення спеціальних служб; г) порядок зберігання військової таємниці; ґ) порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами Збройних Сил та інших військових формувань; д) порядок виконання військового обов'язку на полі бою та в інших особливих умовах; є) порядок дотримання звичаїв та правил ведення війни. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, які є безпосередніми об'єктами вказаних злочинів.
Об'єктивна сторона військових злочинів характеризується вчиненням суспільно небезпечних діянь, що порушують встановлений порядок несення або проходження військової служби. Ці діяння можуть бути вчинені шляхом дії (ст.ст. 404, 405, 432), бездіяльності (ст.ст. 403, 425, 426) або дії та бездіяльності (ст.ст. 415, 417, 422).
Ряд військових злочинів містить в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки, вказівку на настання тяжких наслідків (ст.ст. 416, 421), до яких належать зрив виконання бойового завдання, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.
Деякі військові злочини містять такі ознаки, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі воєнних дій — ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.
Воєнний стан — період фактичного знаходження України у стані війни з іншою державою.
Бойова обстановка — це певний стан окремих військовослужбовців, підрозділів, військових частин, з'єднань, за яким вони ведуть погоджені дії з метою розгрому військового супротивника, оволодіння важливими районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших тактичних завдань. Бойова обстановка може виникнути під час загальновійськового, танкового, повітряного, протиповітряного, морського, наступального або оборонного бою, бою у місті, в оточенні, відбиття висадки морського десанту тощо. Бойова обстановка може виникнути в мирний час: при відбитті нападу на державний кордон України.
Поле бою — це частина території суші, водного або повітряного простору, на якій відбулося, відбувається або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником.
Район військових дій — це простір ширший, ніж поле бою, тобто територія, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.
Суб'єктивна сторона військових злочинів може характеризуватись умисною виною (ст.ст. 402, 404, 406), виною необережною (ст.ст. 403, 412), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (ст.ст. 418—420).
Суб'єктами військових злочинів є:
військовослужбовці Збройних Сил України;
військовослужбовці Служби безпеки України, внутрішніх військ МВС України;
військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України;
особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України;
військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (перевірних) або спеціальних зборів.
З цього випливає, що закон виділяє два види спеціальних суб'єктів військових злочинів — військовослужбовців та військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (перевірених) або спеціальних зборів.
Військовослужбовці — це громадяни України, які проходять військову службу у ЗС України та інших військових формуваннях (солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, офіцери).
Військова служба — це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Військовозобов'язані — це особи, які перебувають у запасі ЗС України чи інших військових формувань. Для військовозобов'язаних, призваних на збори, початком військової служби є перший день фактичного перебування на зборах, а закінченням цієї служби — останній день зборів.
Суб'єктами деяких військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.
Не є суб'єктами військових злочинів особи рядового та керівного складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, робітники та службовці військових частин і установ, військові ліцеїсти. Не вважаються суб'єктами військових злочинів працівники відомчої воєнізованої охорони і моряки торговельних суден, хоча перші несуть вартову службу, а другі — вахтову. Особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу, також не є суб'єктами військових злочинів.
Прийняття чи не прийняття військовослужбовцем військової присяги для визнання його суб'єктом військових злочинів не має значення. Необхідно пам'ятати, що з цього правила є два винятки: ст. 128 Статуту гарнізонної та вартової служб та ст. 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України забороняють призначати до варти та на бойове чергування військовослужбовців, які не склали військової присяги, а тому такі військовослужбовці не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 418, 420 КК України.
Ч. З ст. 401 передбачає, що співучасть у військових злочинах осіб, які не зазначені у цій статті, тягне відповідальність за відповідними статтями XIX розділу Особливої частини КК України. Тобто, це положення є законодавчим визначенням принципу відповідальності співучасників злочинів зі спеціальним суб'єктом, або іншою мовою, виконавцями злочинів, передбачених ст.ст. 402—435 можуть бути тільки військовослужбовці, а іншими співучасниками (організаторами, підбурювачами, пособниками) — й цивільні особи. Співвиконавцями військових злочинів цивільні особи не можуть бути. Тому, коли військовослужбовець та цивільна особа спільно виконують об'єктивну сторону військового злочину, цивільна особа підлягає відповідальності за вчинення військового злочину як пособник, а військовослужбовець як виконавець.
Положення, яке містить ч. 4 ст. 401 КК України означає, що особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з застосуванням до неї заходів (стягнень), передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Це означає, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з вчиненим військовим злочином поєднується із застосуванням до військовослужбовця (військовозобов'язаного) дисциплінарного стягнення, передбаченого вищевказаним статутом. Якщо військовослужбовець або військовозобов'язаний вчинили інший, не військовий злочин, звільнення їх від кримінальної відповідальності застосування дисциплінарного стягнення не тягне.
Відповідно до безпосереднього об'єкта можуть бути виділені такі види військових злочинів:
проти порядку підлеглості та військової честі (ст.ст. 402 —406);
проти порядку проходження військової служби (ст.ст. 407—409);
проти порядку користування військовим майном та його зберігання (ст.ст. 410 — 414);
проти порядку експлуатації військової техніки (ст.ст. 415—417);
проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (ст.ст. 418—421);
проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422);
військові службові злочини (ст.ст. 423—426);
проти порядку несення служби на полі бою та в районі воєнних дій (ст.ст. 427—433);
злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (ст.ст. 434—435). Злочини проти порядку підлеглості та військової честі:
непокора (ст. 402). Закон визначає непокору як відкриту відмову виконати наказ начальника (командира), а також інше умисне невиконання наказу. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 402), або вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. З ст. 402), визнаються вчиненими при обтяжуючих обставинах. Непокора вчиняється тільки умисно;
невиконання наказу (ст. 403). Кримінально караним є невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст. 402 КК України, якщо це спричинило тяжкі наслідки. Невиконання наказу — це різновид непокори, воно вчиняється без відвертої, відкритої відмови виконати наказ і характеризується необережністю у вигляді злочинної недбалості або самовпевненості (легковажність, неправильне розуміння наказу, забудькуватість тощо). Невиконання наказу за наявності пом'якшуючих обставин тягне застосування правил Дисциплінарного статуту ЗС України, невиконання наказу в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, розглядається як злочин, вчинений при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 403);
опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків (ст. 404). Кримінальну відповідальність тягне опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов'язків (ч. 1 ст. 404); ті самі дії, вчинені групою осіб, або зі застосуванням зброї,
або такі, що спричинили тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 404); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 404); дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умисним вбивством начальника або іншої особи, що виконує обов'язки з військової служби (ч. 4 ст. 404);
погроза або насильство щодо начальника (ст. 405). Кримінально караними є погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи
пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405); заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. З ст. 405);
порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406).
Вчинення дій, спрямованих проти порядку проходження військової служби:
самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407). Кримінально караними є самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем
строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця (ч. 1 ст. 407); самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року (ч. 2 ст. 407); самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті (ч. З ст. 407); самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 4 ст. 407);
дезертирство (ст. 408). Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилення від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу (ч. 1 ст. 408); дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 408); діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 408);
ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншім способом (ст. 409). Кримінальну відповідальність тягнуть ухилення військовослужбовця від несення обов'язків
військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману (ч. 1 ст. 409); відмова від несення обов'язків військової служби (ч. 2 ст. 409); діяння, передбачені частинами першою або другого цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 409).
Злочини проти порядку користування військовим майном та його зберігання:
викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння нами шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410). Кримінальна відповідальність передбачена за ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду (ч. 2 ст. 410); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого (ч. З ст. 410);
умисне знищення або пошкодження військового майна(ст. 411). Закон вважає кримінально караними умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна (ч. 1 ст. 411); ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 411); дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 411);
необережне знищення або пошкодження військового майна (ст. 412). Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду в великих розмірах (ч. 1 ст. 412); а також ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 412), тягнуть за собою кримінальну відповідальність;
марнотратство або втрата військового майна (ст. 413). Закон визначає, що продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання (ч. 1 ст. 413); втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання чи іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання (ч. 2 ст. 413); діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 413) є кримінально караними;
порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 414). Кримінальній відповідальності підлягають порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 414); те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого (ч. 2 ст. 414); діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки (ч. З ст. 414).
Злочини проти порядку експлуатації військової техніки:
порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415);
порушення правил польотів або підготовки до них (ст. 416). Закон передбачає відповідальність за порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації повітряних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки (ст. 416);
порушення правил кораблеводіння (ст. 417). Кримінальна відповідальність передбачена за порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки (ст. 417).
Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб:
порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання (ст. 418);
порушення статутних правил несення прикордонної служби (ст. 419). Кримінальна відповідальність передбачена запорушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України (ч. 1 ст. 419) або за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 419);
порушення статутних правил несення бойового чергування (ст. 420). Кримінально караними є порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової служби),
встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту безпеки України (ч. 1 ст. 420); діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 420); діяння, передбачені частинами першою і другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 420);
порушення статутних правил внутрішньої служби (ст. 421). Законом передбачена кримінальна відповідальність за порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи (ч. 1 ст. 421); те саме діяння, вчи
нене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 2 ст. 421).
Злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці:
• розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422). Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 422); втрата документів, або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами (ч. 2 ст. 422); діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 422) тягнуть настання кримінальної відповідальності.
Військові службові злочини:
зловживання військовою службовою особою владою або службовім становищем (ст. 423). Відповідальність настає за незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду (ч. 1 ст. 423); ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 423);
діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану, або в бойовій обстановці (ч. З ст. 423). Примітка 1 до вказаної статті роз'яснює, що під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування. Примітка 2 встановлює, що у ст.ст. 423 — 426 Кримінального кодексу України істотною шкодою, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за цієї самої умови вважається шкода, яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424). В даному випадку злочинним є перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі надання цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо зазначені дії заподіяли істотну шкоду (ч. 1 ст. 424); застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого (ч. 2 ст. 424); діяння, передбачені ч. 2 цієї статті, що вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені ч.ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 424); діяння, передбачені ч.ч. 1, 2 або З цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 4 ст. 424);
недбале ставлення до військової служби (ст. 425). Відповідальність настає за недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 1 ст. 425); те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 425); діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 425);
бездіяльність військової влади (ст. 426). Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або не порушення військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 1 ст. 426); ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 426); діяння, передбачені ч.ч. 1 або 2 цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці тягнуть кримінальну відповідальність.
Злочини проти порядку несення служби на полі бою та в районі воєнних дій:
здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427);
залишення гинучого військового корабля (ст. 428). Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира (ч. 1 ст. 428); те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 2 ст. 428) є кримінально караними діяннями;
самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429). Кримінальна відповідальність настає за самовільне залишення поля бою або відмову під час бою діяти зброєю (ст. 429);
добровільна здача в полон (ст. 430);
злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431). Відповідальність передбачена за добровільну участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 431); насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого (ч. 2 ст. 431); вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога (ч. З ст. 431);
мародерство (ст. 432);
насильство над населенням в районі воєнних дій (ст. 433). Караним є насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій (ч. 1 ст. 433); розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433).
Військові злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями:
погане поводження з військовополоненими (ст. 434). Відповідальність настає за погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов'язків щодо них, на яких покладено їх лікування і піклування, за відсутності ознак більш тяжкого злочину (ст. 434);
незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними (ст. 435). Караним є носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам (ст. 435).
< Попередня Наступна >