Глава 34. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ // § 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб |
Глава 34. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ
§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
Розділ XX Кримінального кодексу України 2001 року вперше виділив злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для людства, тому що вони, наприклад, ведення агресивної війни, застосування зброї масового знищення, геноцид, підривають основи міжнародних відносин і можуть призвести до загибелі людства. Важливою особливістю злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку є їх прямий зв'язок з міжнародним кримінальним правом, яке ці діяння також визнає злочинами.
Джерелами норм про злочини, що розглядаються є статути Нюрнбергського (1945 р.) і Токійського (1946 р.) військових трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.) та по Руанді (1994 p.), Римський Статут Міжнародного кримінального суду 1998 p., інші конвенції і резолюції ООН. Тому в багатьох випадках при кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку необхідно для з'ясування змісту норм чи окремих понять звернутися до міжнародно-правових джерел. Переважна більшість злочинів, що містяться у розділі XX, вважаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечних дій, а суб'єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність настає: за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) — з 14 років, а за інші злочини — з 16 років. Ч. 5 ст. 49 КК передбачає, що давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у ст.ст. 437 — 439 і ч. 1 ст. 442.
Виходячи з їх об'єктів, злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку можна по
злочини проти миру (ст.ст. 436 — 438, 447);
злочини проти безпеки людства (ст.ст. 439 — 442);
злочини проти міжнародного правопорядку (ст.ст. 443 — 446).
Злочини протії миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 287
Злочини проти миру:
пропаганда війни (ст. 436);
планування, підготовка, розв'язання та ведення агресивної війни (ст. 437). Відповідальність настає за планування, підготовку або розв'язання агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій (ч. 1) та за ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій (ч. 2);
порушення законів та звичаїв війни (ст. 438). Закон передбачає, що жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та
звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій (ч. 1), та ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438) тягнуть за собою кримінальну відповідальність;
найманство (ст. 447). Караними є вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях (ч. 1) та участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди (ч. 2 ст. 447).
Злочини проти безпеки людства:
застосування зброї масового знищення (ст. 439);
розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення (ст. 440). Кримінально караним є розроблення, виробництво, придбання,
зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 440);
екоцид (ст. 441). Закон визнає злочином масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу (ст. 441);
геноцид (ст. 442). Відповідальність передбачена за геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу (ч. 1), та за публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, або
розповсюдження таких матеріалів (ч. 2 ст. 442).
Злочини проти міжнародного правопорядку:
посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443);
злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444). Відповідно до цієї статті відповідальність несуть за напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності, або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень (ч. 1), або за погрозу вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 444);
незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (ст. 445). Відповідальність передбачена за незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК (ст. 445);
піратство (ст. 446). Закон визнає караним піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного су
дна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна (ч. 1). Ч. 2 ст. 446 передбачає відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.
< Попередня Наступна >