Головне меню
Головна Підручники Кримінальне право Кримінальне право України: Навч. посіб Глава 34. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ // § 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Глава 34. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ // § 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб
167

Глава 34. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Розділ XX Кримінального кодексу України 2001 року вперше виділив злочини проти миру, безпеки людства та міжнарод­ного правопорядку, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для людства, тому що вони, наприклад, ведення агресивної війни, застосування зброї масового знищення, ге­ноцид, підривають основи міжнародних відносин і можуть призвести до загибелі людства. Важливою особливістю зло­чинів проти миру, безпеки людства та міжнародного право­порядку є їх прямий зв'язок з міжнародним кримінальним правом, яке ці діяння також визнає злочинами.

Джерелами норм про злочини, що розглядаються є статути Нюрнбергського (1945 р.) і Токійського (1946 р.) військових трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.) та по Руанді (1994 p.), Римський Статут Міжнародного кримінального суду 1998 p., інші конвенції і резолюції ООН. Тому в багатьох випадках при кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного пра­вопорядку необхідно для з'ясування змісту норм чи окремих понять звернутися до міжнародно-правових джерел. Переважна більшість злочинів, що містяться у розділі XX, вважаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечних дій, а суб'єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність настає: за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) — з 14 років, а за інші злочини — з 16 років. Ч. 5 ст. 49 КК передбачає, що давність не застосо­вується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки люд­ства, передбачених у ст.ст. 437 — 439 і ч. 1 ст. 442.

Виходячи з їх об'єктів, злочини проти миру, безпеки люд­ства та міжнародного правопорядку можна по

ділити на три групи:

злочини проти миру (ст.ст. 436 — 438, 447);

злочини проти безпеки людства (ст.ст. 439 — 442);

злочини проти міжнародного правопорядку (ст.ст. 443 — 446).

Злочини протії миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 287

Злочини проти миру:

пропаганда війни (ст. 436);

планування, підготовка, розв'язання та ведення агресивної війни (ст. 437). Відповідальність настає за планування, під­готовку або розв'язання агресивної війни чи воєнного кон­флікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій (ч. 1) та за ведення агресивної війни або агресив­них воєнних дій (ч. 2);

порушення законів та звичаїв війни (ст. 438). Закон перед­бачає, що жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів війни, забо­ронених міжнародним правом, інші порушення законів та

звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук­раїни, а також віддання наказу про вчинення таких дій (ч. 1), та ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438) тягнуть за собою кримінальну від­повідальність;

найманство (ст. 447). Караними є вербування, фінансуван­ня, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або на­сильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також ви­користання найманців у військових конфліктах чи діях (ч. 1) та участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одер­жання матеріальної винагороди (ч. 2 ст. 447).

Злочини проти безпеки людства:

застосування зброї масового знищення (ст. 439);

розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення (ст. 440). Кримі­нально караним є розроблення, виробництво, придбання,

зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язко­вість яких надана Верховною Радою України (ст. 440);

екоцид (ст. 441). Закон визнає злочином масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу (ст. 441);

геноцид (ст. 442). Відповідальність передбачена за геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або частко­вого знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, ство­рення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильниць­кої передачі дітей з однієї групи в іншу (ч. 1), та за публіч­ні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, або

розповсюдження таких матеріалів (ч. 2 ст. 442).

Злочини проти міжнародного правопорядку:

посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443);

злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444). Відповідно до цієї статті відповідальність несуть за напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний захист, а також викрадення або по­збавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності, або на діяльність держав чи організацій, які во­ни представляють, або з метою провокації війни чи міжна­родних ускладнень (ч. 1), або за погрозу вчинення дій, пе­редбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 444);

незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (ст. 445). Відповідальність передбаче­на за незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК (ст. 445);

піратство (ст. 446). Закон визнає караним піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного су­

дна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна (ч. 1). Ч. 2 ст. 446 передбачає відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

 

< Попередня   Наступна >