Головне меню
Головна Підручники Конституційне право зарубіжних країн Конституційне право зарубіжних країн § 2. Визнання обмежень державного суверенітету і участь у міжнародних союзах

§ 2. Визнання обмежень державного суверенітету і участь у міжнародних союзах

Конституційне право зарубіжних країн - Конституційне право зарубіжних країн
172

§ 2. Визнання обмежень державного суверенітету і участь у міжнародних союзах

В останні роки XX ст. державна економіка, політика, культура стали дедалі більше виходити за рамки державних кордонів, з кож­ним роком стають тіснішими зв’язки сучасних індустріально роз­винутих держав.

Початок Європейської багатосторонньої інтеграції було покла­дено створенням самостійних, але взаємозв’язаних організацій – ЕОВС (1951 р.), Євроатома і ЄЕС (1957 р.). Спочатку розвиток організа­ційно-правової структури ЄС базувався на таких актах:

а) Брюссельський договір 1965 р.; Люксембургський договір 1971 рік;

б) Єдиний Європейський акт 1986 р.; Шенгенська угода 1990 р.;

в) Амстердамський договір 1997 р.; Ніццький договір 2000 р. У сучасний період стан і рівень інтеграції у регіоні досягли та­ких результатів:

– кількість членів ЄС зросла з 6 до 15 держав-членів;

– ліквідовані обмеження у взаємній торгівлі країн-членів (ос­таточно – в 1994 р.);

– створений спільний ринок товарів і послуг;

– діє єдиний візовий простір (Шенгенська зона), в якому вільно переміщуються й громадяни ЄС, й іноземці;

– встановлений Єдиний митний тариф (ЄМТ);

– досягнута свобода пересування капіталів, робочої сили, ство­рено єдиний економічний простір;

– забезпечено проведення єдиної торгової політики;

– здійснюється єдина політика субсидування і протекціоніз­му щодо аграрного сектору;

– прискорено процес перетворення національних монополій у ТНК;

ustify;">– здійсненний перехід до єдиної грошової одиниці – євро;

– здійснюється обмеження й уніфікація національних систем права з цілої низки напрямів;

– створена, діє і розвивається особлива система права – право ЄС, Європейське право;

– створюється однорідне юридичне середовище підприємниць­кої діяльності.

«Наднаціональна» природа правопорядку ЄС ясніше проявля­ється в праві його органів приймати обов’язкові для держав-членів та їх громадян владні акти безпосереднього застосування, які до того ж мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

Для передачі міжнародній організації прав, властивих сувере­нітету, були внесені відповідні статті до Конституцій держав-членів. Так, у Конституцію ФРН внесена ст. 23, яка проголошує: «Для здійснення ідеї об’єднаної Європи Федеративна Республіка

Німеччина бере участь у розвитку Європейського Союзу, до обо­в’язків якого входить гарантування дотримання принципів демок­ратії правової держави, соціальної та федеративної держави, а та­кож дотримання принципу субсидіарності, що гарантує захист основних прав, які, по суті, співпадають з основними правами, що містяться в Основному Законі. З цією метою Федерація може передавати свої суверенні права через видання закону».

 

< Попередня   Наступна >