74

---

§ 1. Конституція РФ 1993 р.

До 1993 р. в Росії діяла Конституція 1978 р., до якої було вне­сено понад 300 поправок і доповнень, у тому числі й такі, як утво­рення Інституту президентства, Конституційного суду тощо. Кон­ституція 1978 р. вже не відповідала новій політичній ситуації, що склалася після серпня 1993 р. Процес підготовки проекту Кон­ституції був дуже тривалим. Перший з’їзд народних депутатів Росії створив Конституційну комісію, яка підготувала проект Конституції. Він був опублікований у листопаді 1991 р. Не­стабільність політичного життя, поляризація політичних сил не дозволили прийняти проект цієї Конституції. Тоді був підготов­лений так званий президентський проект Конституції. Відповід­но до Указу Президента від 20 травня 1993 р. була скликана Кон­ституційна нарада, мета якої – завершити підготовку президен­тського проекту Конституції. У роботі Конституційної наради взяли участь представники органів влади федерального рівня, суб’єктів федерації, місцевого самоврядування, політичних партій, юристи. Конституційна нарада схвалила проект і прийняла рішен­ня про винесення його на референдум. 12 рудня 1993 р. Консти­туція була прийнята. Гостра політична боротьба знайшла свій відбиток у результатах голосування. За прийняття Конституції проголосували тільки 58,4% виборців. 41,6%, у тому числі 9 рес­публік і 10 областей, проголосували проти проекту. У зв’язку з результатами голосування слід згадати, що в останні роки в усьо­му світі Конституції приймаються не менш як двома третинами голосів виборців.

У результаті прийняття Конституції 1993 р. колишня Кон­ституція 1978 р. з наступними змінами і доповненнями припи­нила дію.

Конституція Російської Федерації 1993 р. має преамбулу і два розділи. Перший розділ складається з 9 глав, до яких увійшло 137 статей. Другий розділ – прикінцеві та перехідні положення. У пре­амбулі, зок

рема, говориться, що багатонаціональний народ Росій­ської Федерації, об’єднаний спільною долею на своїй землі, ут­верджуючи права і свободи людини, громадський мир і злагоду, зберігаючи державну єдність, виходячи із загальновизнаних прин­ципів рівноправності та самовизначення народів, відроджуючи суверенну державність Росії, ... приймає цю Конституцію.

Глава 1 «Основи конституційного ладу» охоплює широке коло суспільних відносин, які складають основи конституційного ладу. Ці основи докладно закріплюються в наступних главах Конституції. Згідно з Конституцією Російська Федерація є демократичною фе­деративною правовою державою з республіканською формою прав­ління. Російська Федерація – суверенна незалежна держава. Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є багатонаціональний на­род. Демократичний характер держави виражається, насамперед, у тому, що народ здійснює свою владу безпосередньо, а також че­рез державні органи влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може присвоїти владу. Захоплення влади або присвоєння владних повноважень переслідується законом.

Конституція РФ та федеральні закони мають верховенство на всій території федерації. Конституція має вищу юридичну силу і стоїть над іншими законами і нормативними актами. Вона зумов­лює діяльність законодавчої, виконавчої та судової влади. Зако­ни та інші правові акти, що приймаються в Російській Федерації, не повинні суперечити Конституції РФ.

До основ конституційного ладу відносять федералізм, здійс­нення державної влади на основі її поділу на законодавчу, вико­навчу та судову. Державну владу у федерації здійснює Президент РФ, Федеральні збори, уряд РФ, суди РФ.

Конституція закріплює положення, щодо економічної, соціаль­ної і політичної систем федерації. Земля та інші природні ресур­си можуть бути у державній, приватній, муніципальній та інших формах власності. Усі форми власності визнаються і захищають­ся однаково.

Конституція закріплює політичну систему життя країни: ви­знає політичну різноманітність, багатопартійність, рівність об’єд­нань перед законом; визнає ідеологічну різноманітність; заборо­няє створення і діяльність громадських об’єднань, спрямованих на насильницьку зміну основ конституційного ладу.

Глава 2 Конституції закріплює права і свободи людини та гро­мадянина. Вона містить 48 статей. Глава починається ст. 17, яка проголошує, що в РФ визначаються і гарантуються права і сво­боди людини і громадянина згідно із загальними принципами та нормами міжнародного права та відповідно до цієї Конституції. Основні права і свободи людини нерозривні й належать кожному від народження. Здійснення прав і свобод людини не повинно по­рушувати прав і свобод інших осіб. Права і свободи людини й гро­мадянина діють безпосередньо.

У Конституції РФ 1993 р. є поділ основних прав і свобод на: особисті права та свободи; політичні права; соціально-економічні, культурні права тощо.

Категорії особистих прав і свобод людини та громадянина при­свячена найбільша кількість статей Конституції. Це основа стату­су людини та громадянина. До цієї групи належать: право на жит­тя, право на свободу і особисту недоторканність приватного життя та сімейну таємницю; таємницю листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; недоторканність житла; право визначення своєї національної незалежності, корис­тування рідною мовою.

Політичні права. Насамперед, це право громадян на участь в управлінні справами держави. Це випливає із ст. 3 Конституції, в якій говориться, що носієм суверенітету та єдиним джерелом вла­ди є її багатонаціональний народ, який здійснює владу як безпо­середньо, так і через своїх представників, а також через органи місцевого самоврядування. Формами безпосередньої реалізації громадянами влади є: референдуми, участь у виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування. Громадяни мають право брати участь у здійсненні правосуддя. Вони мають право на свободу зборів і маніфестацій, звертання до державних органів і органів місцевого самоврядування зі скаргами на їхню діяльність, на що влада повинна реагувати.

До групи соціально-економічних прав і свобод Конституція відносить право на підприємницьку діяльність; право на приват­ну власність: ніхто не може бути позбавлений свого майна іна­кше, як за рішенням суду. Окремі громадяни та об’єднання гро­мадян мають право володіти землею; право на вільний труд і на винагороду за нього залежно від кількості та якості; право на відпочинок; охорону родини; право на житло; право на освіту та інші права.

Конституція закріплює основні обов’язки громадян: додержан­ня Конституції і законів; сплачення податків та зборів, захист Вітчизни, збереження природи і навколишнього середовища.

Конституція (ст. 2) закріплює обов’язок держави захищати права і свободи людини та громадянина.

Глава 3 присвячена федеральному устрою. Глава 4 – Президен­ту Російської Федерації, Глава 5 – Федеральним зборам. Навіть така структура Конституції мовчазно вказує на те, «хто є хто».

Наступні глави закріплюють питання про виконавчу та судо­ву владу, органи місцевого самоврядування; остання, 9 глава, при­свячена конституційним поправкам та перегляду Конституції.

Розділ 2 «Прикінцеві та перехідні положення» вирішує питан­ня, що виникають у зв’язку з набуттям чинності Конституції РФ 1993 р.

 

< Попередня   Наступна >