122

---

§ 2. Конституційні основи правового статусу особи

Конституція регулює положення як громадян, так й іноземців, та інститут громадянства. Низка важливих положень щодо пра­вового статусу особи міститься у першій главі «Основні засади». Зокрема встановлено, що держава гарантує життя, гідність і пра­ва особи і створює умови для вільного розвитку людини у грома­дянському суспільстві (ст. 4). Друга глава починається з поло­жень про громадянство і режим іноземців, після чого йдеться про громадянські (особисті), політичні й соціальні права й свободи та визначаються основні обов’язки.

Усі люди народжуються вільними і рівними у правах, є рівни­ми перед законом (ст. 6). Закріплена заборона обмежень прав на дискримінаційних підставах. Гарантується політичний плюралізм. Основні права не можуть бути скасовані. Приписи Конституції діють безпосередньо. Перелік конституційних прав і свобод у ціло­му є традиційним, відповідає міжнародному праву.

До прав людини у Конституції віднесені право на життя, осо­бисту свободу, недоторканність житла, свобода і таємність лис­тування, свобода вибору місця проживання, свобода совісті, дум­ки, право на освіту, розвиток своєї культури тощо.

Зазначені права, здійснення яких можливе за умови болгарсь­кого громадянства: недоторканність приватного життя (ст. 32), право повернення до країни (ст. 35), вивчення болгарської мови (ст. 36), отримання інформації від державних органів (ст. 41), виборчі права (ст. 42), свобода зборів (ст. 43), право на труд (ст. 48), на здорове навколишнє середовище (ст. 55) тощо. Очевидно, що деякі права і свободи недоцільно віднесені до прав громадянина: хіба тільки громадяни мають право на сприятливе природне се­редовище чи на захист порушених прав?

Стаття 57 передбачає заборону зловживання правами і вико­ристан

ня їх на шкоду правам і законним інтересам інших осіб. Закріплено чотири способи обмеження прав і свобод.

Громадянство Болгарії і режим іноземців. У ст. 25 Консти­туції передбачено кілька способів отримання громадянства: якщо хоча б один із батьків є болгарським громадянином, народження на території республіки, якщо не отримано іншого громадянства за походженням. Воно може бути отримане і за натуралізацією, для чого необхідно проживати на території держави не менше 5 років (згідно із законом про громадянство 1968 р.). В особливих випадках за особливі заслуги перед Болгарією, для осіб болгарсь­кої національності, які перебувають у шлюбі з болгарськими гро­мадянами, та деяких інших категорій осіб натуралізація можлива і без дотримання вищезазначеної вимоги.

Конституція передбачає заборону позбавлення громадянства громадян за народженням (натуралізовані громадяни можуть бути позбавлені громадянства у випадку вчинення тяжких злочинів проти Болгарії і протягом 5 років з моменту натуралізації при повідомленні неправдивих даних для отримання громадянства), заборону вигнання громадянина з країни і видачі іншій державі, Полегшений порядок отримання громадянства для осіб болгарсь­кого походження. Болгарські громадяни, що перебувають за кор­доном, користуються заступництвом республіки. Іноземцям на­дається національний режим, крім випадків, встановлених у за­конодавстві (ст. 26), гарантується, що їх не буде вигнано й видано проти їх волі іншій держав (ст. 27). Республіка надає притулку тим, хто переслідується через свої переконання або діяльність на захист визнаних прав і свобод.

У Конституції можна виділити три блоки прав і свобод:

– громадянські (особисті) (статті 28–37). Поряд із загально­відомими свободами треба зазначити заборону насильницької аси­міляції, яку закріплено через те, що за часів правління компартії проводилася політика обмеження прав і національної гідності тисяч мусульман, яке у 1984 р. втілилося у насильницькій зміні імен болгар турецького походження (біля 10 % населення).

– політичні (статті 39–45) – право брати участь у виборах і референдумах, проводити мирні збори, вільно об’єднуватися, ви­словлювати свою думку, отримувати і поширювати інформацію тощо.

– економічні, соціальні і культурні (статті 48–51) – право на труд і заборона примусової праці, на відпустку, на відпочинок, на здорові і безпечні умови праці, право робітників на страйк, об’єднання у профспілки, на страхування здоров’я, сприятливе при­родне середовище і обов’язок його берегти; рівність у шлюбі, рівноправність дітей, народжених у шлюбі і поза шлюбом, особ­ливий захист державою жінки-матері; право на освіту (платну і безплатну), розвиток своєї культури, свобода творчості тощо.

Закріплені обов’язки: поважати права і законні інтереси інших, дотримуватися і виконувати Конституцію і закони держави, за­хищати батьківщину (військовий обов’язок), платити податки й збори відповідно до доходів і майна.

 

< Попередня   Наступна >