60

---

§ 1. Конституція

Діюча Конституція Бразилії – восьма в історії країни. Вона була прийнята в 1988 р. після довгого правління військових і складного перехідного періоду. Розробка проекту Конституції розпочалася ще в 1985 р. 18 липня 1985 р. Президент країни підпи­сав декрет про створення Тимчасової конституційної комісії, до якої увійшли 49 найвидатніших юристів Бразилії. Її перший, по­передній, проект викликав серйозні зауваження з боку лівих і пра­вих партій. Тому розробку тексту Конституції продовжили у 8 тематичних комісіях Установчих зборів.

Проект, підготовлений Установчими зборами, був надруко­ваний і 9 липня 1987 р. винесений на всенародне обговорювання, яке було дуже жвавим. У результаті застосування народної ініціа­тиви до проекту внесли 122 поправки. Самі ж члени Установчих зборів запропонували 60 тис. поправок. Заключне голосування сталося 22 вересня 1988 р. «За» було подано 474 голоси, «проти» – 15, утрималися 6 членів Зборів. Конституція набрала чинності 5 жовтня 1988 р.

Бразильська Конституція налічує 42 тис. слів і за розмірами в шість разів перевищує Конституцію США, а за обсягом посту­пається лише Конституції Індії. Основний закон поклав початок новому періоду в історії країни – періоду «Нової республіки».

Конституція 1988 р. побудована відповідно до конституцій­них традицій Бразилії, а в більш широкому розумінні були вра­ховані й латиноамериканські традиції, які практично завжди орі­єнтувалися на державно-правову систему США. Вплив правової системи США вельми помітний і навіть починається Конститу­ція країни із повторення знаменитої фрази із Конституції США 1787 р. Тільки тут читаємо: «Ми, представники бразильського народу...». Мета створення нової бразильської держави значно ширша, ніж та, яка вказана в Основному законі США (Преамбу­ла). Основними цілями держави є: створ

ення демократичної дер­жави, яка повинна «забезпечити існування соціальних та індиві­дуальних прав, свободу, безпеку, добробут, розвиток, рівність і справедливість як найвищих цінностей суспільства, плюралістич­ного і без забобонів, заснованого на соціальній гармонії, на внут­рішньому і міжнародному порядку із мирним вирішенням розбіж­ностей...». Республіканська президентська форма правління, фе­деративна форма територіального устрою, примат особистих прав і свобод перед іншими – все це було запозичено із конституційної системи США.

У той же час до акта 1988 р. увійшли деякі інститути із євро­пейського конституційного права. Спеціальні глави і частини при­свячені економічному порядку, соціальному порядку, міській політиці, аграрній політиці, охороні здоров’я, спорту, проблемам науки і техніки. Всі вони мають відношення до відповідних поло­жень конституцій Португалії 1976 р., Іспанії 1978 р., Греції 1975 р. та Франції 1958 р.

Композиційно Конституція 1988 р. побудована за європейсь­ким зразком: вона відкривається Преамбулою, за якою йдуть роз­діли про основні принципи, права і гарантії, організацію держа­ви, захист держави і демократичних інститутів, про податки і бюд­жет, економічну і фінансову політику, соціальний устрій, і наприкінці – загальні конституційні положення.

Конституція Бразилії – найвищий закон у країні, і ця обста­вина закріплює таку важливу рису як система контролю конституційності. Разом з тим, акт 1988 р. (ст. 59 ) визначив ієрархію нормативних актів, які видаються федеральною законодавчою владою: на першому місці стоять поправки до Конституції, далі – додаткові закони, нижче звичайні закони, делегуючі закони, тим­часові заходи, законодавчі декрети, резолюції.

Визначаючи характер зовнішньополітичних відносин бра­зильської держави, Конституція дає перелік загальновизнаних принципів міжнародного права (незалежність, рівність, невтру­чання у внутрішні справи тощо, а також неприймання тероризму і расизму і надання політичного притулку).

Відбиваючи сучасні тенденції конституційного розвитку, Основ­ний закон детально обговорює економічну структуру суспільства, виходячи з постулатів ринкової, соціально орієнтованої економі­ки. Конституція встановлює, що «економічний порядок у країні базується на праці й вільній ініціативі, його мета – забезпечити всім гідне існування відповідно до принципу «соціальної справедли­вості». Економічний устрій Бразилії спирається на суверенітет дер­жави, приватну власність і її соціальні функції, свободу конкуренції, захист прав споживачів, пошук шляхів повної зайнятості тощо. В Конституції також йдеться і про перспективи планування, однак держава практично не має права втручатися в економічну сферу. Її втручання можливе лише в деяких випадках, зокрема, для національ­ної безпеки або в публічних інтересах (ст. 173). Державні компанії, компанії зі змішаним капіталом й інші організації, які займаються економічною діяльністю, підпорядковуються тим же правилам, що і приватні компанії. Як монополії держави Конституція закріплює розвідку, видобуток, переробку, імпорт та експорт нафти та газу (ст. 177).

У Конституції також говориться і про можливість націоналі­зації підприємств (після прийняття Основного закону націоналі­зація в країні проводилася), а також дуже гостру для Бразилії проблему – земельну реформу. В загальному плані це питання вирішене на користь землевласників, однак по суті аграрна про­блема залишається невирішеною.

Конституція регулює відносини і з аборигенами країни. Вона визнає за ними право на соціальну організацію, звичаї, віросповідання, а також право на землю, на якій вони постійно жили. Од­нак земля племен вважається не їх власністю, а федеральним май­ном. Кордони земель встановлює уряд, експлуатація річкових ре­сурсів і мінеральних родовищ племен можлива лише з дозволу Парламенту. Парламент може надати такий дозвіл лише після консультацій з племенами, а у випадках, коли держава буде екс­плуатувати природні ресурси, які належать племенам, певна част­ка прибутку відраховується племенам.

Бразильська Конституція – демократична Конституція. Вона передбачає багатопартійність, політичний плюралізм, розділен­ня влади, певні заходи проти концентрації влади, послаблює пов­новаження Президента і посилює роль Парламенту, передбачає місцеве самоврядування, зрівнює положення штатів і територій, закріплює широкі права громадян, особливо «права трудящих», встановлює систему судових органів, у тому числі й спеціальних судових установ, які б захищали права громадян і конституцій­ний порядок.

Деякі частини і розділи Конституції Бразилії носять деклара­тивний характер. В Основному законі є певна кількість принципів, ідеологічних положень, гасел, які позбавляють окремі статті юри­дичної визначеності, заважають її прямому використанню і зас­тосуванню. У зв’язку з цим Конституція передбачає видання «до­даткових законів» – актів конституційного характеру, а також інших законів.

Конституція змінюється шляхом внесення до неї поправок (ст. 60). Поправки можуть бути запропоновані третиною кожної з двох палат Парламенту, Президентом, 2/3 голосів законодавчих зборів штатів. Вони повинні бути прийняті двічі обома палатами Парламенту, кожен раз більшістю в 3/5 їх складу. Після цього по­правки промульгуються президіями палат Парламенту (Палати депутатів і Сенату), а не Президентом. Конституція не може змінюватися за умов надзвичайного стану, а також умов федераль­ного втручання в справи штатів – інституту, передбаченого Кон­ституцією. Також не можуть переглядатися: федеративна форма устрою держави, демократичні принципи виборчого права, поло­ження про розподіл влади, норми і особисті права і гарантії лю­дини і громадянина.

 

< Попередня   Наступна >