§ 3. Конституційно-процесуальні відносини

Норми конституційно-процесуального права діють лише у тому випадку, коли вони реалізуються на практиці. під реалізацією норм конституційно-процесуального права розуміють здійснення суб’єктами конституційно-процесуального права належних їм юри­дичних прав і обов’язків. У процесі реалізації цих прав і обов’язків виникають конституційно-процесуальні відносини, тобто врегу­льовані нормами конституційно-процесуального права суспільні від­носини, які виникають з приводу реалізації встановлених нормами конституційно-процесуального права суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, носіями яких виступають учас­ники цих відносин.

Конституційно-процесуальні відносини характеризуються тим, що:

а) нерозривно пов’язані з нормами конституційного права, ви­никають і здійснюються на їх основі;

б) полягають у реалізації прав і обов’язків суб’єктів конституційно-правових відносин;

в) встановлюють порядок втілення в життя норм конституцій­ного матеріального права;

г) охороняються державою, забезпечуються заходами юридич­ного впливу.

У структурі конституційно-процесуальних відносин виділяють такі елементи:

суб’єкти;

об’єкти;

зміст.

суб’єкти конституційно-процесуальнихвідносин це індивіду­альні та колективні суб’єкти права, які використовують свою консти­туційну правосуб’єктність для реалізації належних їм суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, визначених нормами конституційного права.

суб’єктами конституційно-процесуальних відносин можуть бути:

1) фізичні особи (індивідуальні суб’єкти):

громадяни України;

іноземні громадяни;

особи без громадянства (апатриди);

особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) юридичні особи (колективні суб’єкти):

державні органи, підприємства, установи, організації;

органи місцевого самоврядування;

комерційні організації;

громадські об’єднання;

3) держава:

власне держава;

державні утворення;

адміністративно-територіальні одиниці;

4) соціальні спільноти:

народи;

нації;

єтнічні групи.

Особливість суб’єктів конституційно-процесуальних відносин полягає в тому, що вони мають різні за обсягом права та обов’язки (неоднакові права і обов’язки мають народ України і держава Укра­їна, громадяни України та іноземці і особи без громадянства тощо). іншою рисою суб’єктів цих відносин є особливий механізм реалізації їх правосуб’єктності. В одних випадках така реалізація здійснюєть­ся безпосередньо через норми конституційного та конституційно-процесуального права, в інших випадках — через норми інших галу­зей права. специфіка деяких суб’єктів цих відносин полягає в тому, що вони виступають лише як учасники конституційно-процесуальних відносин і не можуть бути суб’єктами інших видів правовідносин (на­приклад територіальні утворення).

Слід відзначити, що держава і соціальні спільноти, якщо гово­рити про них як про суб’єктів права, не можуть вважатися безпосе­редніми суб’єктами конституційно-процесуальних відносин. оче­видно, що соціальні спільноти, враховуючи ступінь їх персоніфікації і рівень організованості, в більшості випадків діють через державу і державні утворення. Хіба що при проведенні виборів і референдумів вони виступають як самостійні учасники правовідносин і можуть розглядатися конституційно-процесуальним правом як його безпо­середні суб’єкти. В свою чергу, держава також не має ані правоздат­ності, ані дієздатності. Будучи особливим колективним суб’єктом правовідносин, вона не наділена спеціальною компетенцією і діє, як правило, через свої органи, які від її імені безпосередньо реалізу­ють її повноваження з управління суспільними справами. поняття правосуб’єктності до неї не застосовується, оскільки держава як су­веренна організація користується правом самостійно визначати для себе коло обов’язків і повноважень.

Діяльність суб’єктів конституційно-процесуальних відносин з реалізації наданих їм прав і обов’язків пов’язана з об’єктами цих від­носин. Об’єкти конституційно-процесуальних відносин це соці­альні явища, з приводу яких суб’єкти конституційно-правових від­носин вступають у відносини з приводу реалізації їх взаємних прав і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріального права. Конституція України до переліку таких об’єктів відносить: конституційний лад, народний і державний суверенітет, громадян­ство, державну територію, державну символіку, мову, політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність, землю, державний бю­джет, природні об’єкти права власності народу тощо. специфічним об’єктом конституційно-процесуальних відносин є публічна влада і способи її здійснення.

До об’єктів конституційно-процесуальних відносин нематері­ального (духовного) характеру належать найвищі соціальні цінності, гарантовані Конституцією — людина, її життя і здоров’я, честь і гід­ність, недоторканність і безпека, а також історична свідомість, тради­ції і культура української нації, етнічна, культурна, мовна і релігій­на самобутність корінних народів і національних меншин України, спільна культурна спадщина, національно-культурні і мовні потреби громадян тощо.

Особливістю конституційно-процесуальних відносин є нерівно­правність їх суб’єктів, обумовлена дією принципу влади і підпоряд­кування, коли одні суб’єкти виступають правомочними сторонами, а інші — правозобов’язаними.

Зміст конституційно-процесуальних відносин характеризу­ється складною структурою. Він виявляється через конституційно-правовий статус їх суб’єктів. для таких відносин характерним є осо­бливий механізм реалізації їх суб’єктами своїх прав і обов’язків. так, у значній частині цих відносин права та обов’язки суб’єктів реалізу­ються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.