5.4. Формування та використання інформаційного простору органами державної влади

Формування інформаційного простору України в інтересах органів державної влади повинно бути спрямоване на об'єднання і розвиток існуючих інформаційно-аналітичних ресурсів, що призначені для забезпечення їх ефективної управлінської діяльності. Основу інформаційного простору органів державної влади повинні складати інформаційно-телекомунікаційні системи, що спроможні забезпечити інформаційну підтримку прийнятих рішень як у сфері управління економікою, так і забезпечення безпеки особистості, суспільства, держави. Такими системами можуть бути:

інформаційно-телекомунікаційна система спеціального призначення;

інформаційно-комунікаційна система, яка розроблялася для Верховної Ради України;

інформаційно-телекомунікаційна система Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

єдина телекомунікаційна система Міністерства оборони України;

інтегрована інформаційно-аналітична система правоохоронних органів;

єдина державна система "Кадри".

Ці системи слід розробляти з урахуванням таких вимог:

формування єдиного інформаційного простору України в інтересах громадян і державної влади;

виключення монополії щодо надання інформації безпосередньо Президентові України, Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України;

доступ органів державної влади і, насамперед, Президента України і Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, до всіх інформаційних ресурсів відповідно до чинного законодавс

об'єднання і розвиток незалежних джерел інформації;

захист державної таємниці, використання сучасного телекомунікаційного середовища.

Ці вимоги передбачається реалізувати на чотирьох рівнях.

Інформаційне забезпечення територіальних органів управління, суб'єктів господарювання, політичних і громадських організацій в установленому законом порядку.

Інформаційне забезпечення керівників відповідних міністерств і відомств.

Інформаційне забезпечення ситуаційних центрів Президента, Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Ради національної безпеки та оборони України, Верховної Ради України, а також їх інформаційно-аналітичних підрозділів.

Інформаційне забезпечення рішень, що прийняті Президентом України, керівництвом Уряду України, а також законодавчим і судовими органами держави.

Основою інтегрованої системи повинні стати інформаційні ресурси Державного комітету статистики, Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Державного комітету зв'язку та інформатизації, Служби безпеки України, інших міністерств і відомств. Захищений інформаційний обмін повинен забезпечуватися відповідними засобами криптографічного захисту.

Варто зауважити, що порядок здійснення криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом, розголошення якої заподіює (може заподіяти) шкоду державі, суспільству або особі, визначає Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні, що затверджено Указом Президента України від 22 травня 1998 р. "Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні" [130] (із змінами, що внесені відповідно до Указу Президента України від 15 вересня 1998 р. [196]). Вважаємо за доцільне визначити значення окремих термінів, що запроваджені у цьому положенні:

криптографічний захист — вид захисту, який реалізується за допомогою перетворень інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) із метою приховання (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її істинності, цілісності, авторства і т.ін.;

система криптографічного захисту інформації — сукупність органів, підрозділів, груп, діяльність яких спрямована на забезпечення криптографічного захисту інформації, і підприємств, установ і організацій, що розробляють, виробляють, експлуатують і (або) розповсюджують криптосистеми і засоби криптографічного захисту інформації [130].

Державну політику з криптографічного захисту інформації відповідно до Указу Президента України від 11 лютого 1998 р. реалізує Головне управління урядового зв'язку Служби безпеки України (на сьогодні цю функцію виконує Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації згідно з Указом Президента України від 10 квітня 2000 р. [197]). Необхідно відзначити, що виконання вимог цього положення обов'язкове для державних органів, а також підприємств, установ, організацій усіх форм власності і окремих громадян. У випадку порушення вимог щодо порядку здійснення криптографічного захисту інформації суб'єкти підприємницької діяльності, установи, організації, посадові особи і громадяни відповідають згідно з чинним законодавством України.

Інформаційні ресурси інформаційного простору органів державної влади можна надати у вигляді трьох головних складових:

інформаційного ресурсу для оперативного управління в мирний час;

інформаційного ресурсу проблемно-орієнтованої інформації;

інформаційного ресурсу особливого періоду.

Інформаційний ресурс для оперативного управління країною в мирний час, на наш погляд, повинен включати: економіко-статистичні банки даних Державного комітету статистики України; спеціалізовані бази даних з надзвичайних ситуацій; інформаційні ресурси міністерств і відомств.

Вважаємо перспективним формування інформаційного ресурсу проблемно-орієнтованої інформації для цільових програм і підтримки стратегічних рішень. У зв'язку з цим слід розробити його структуру, вхідні і вихідні параметри, принципи збору, обробки та надання інформації.

Інформаційний ресурс особливого періоду повинен включати Державну базу економічної інформації мобілізаційного призначення (Держбаза України), базу військового часу, сукупність баз даних Міністерства оборони України.

Інформаційним фундаментом Держбази України, ведення якої можна було б доручити Державному комітету зв'язку та інформатизації України, могли б стати завдання мобілізаційного плану країни на цей період, паспортні дані про об'єкти (господарські), міста і регіони (єдина система електронного земельного кадастру, електронні кадастри населених пунктів). У її складі можна передбачити банк економіко-географічної інформації (Державна картографічна база регіону). Вся сукупність Держбази України може ефективно використовуватися в мирний час в інтересах організацій різноманітних форм власності і окремих громадян відповідно до чинного законодавства.

До цих ресурсів слід приєднати ресурс спеціальної інформації, що формується Службою безпеки, Генеральним штабом Міністерства оборони, Міністерством внутрішніх справ та Міністерством закордонних справ України.

Особливим сектором єдиного інформаційного простору України є інформаційна інфраструктура, що формується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Державним комітетом зв'язку та інформатизації, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України. Цей сектор покликаний забезпечити безпеку громадян та обороноздатність країни на основі надійного інформаційного забезпечення відповідних органів державної влади в особливий період.

Вважаємо, що інформатизація Збройних Сил України повинна проводитися за двома взаємопов’язаними напрямками:

інформаційним забезпеченням в режимі повсякденної діяльності за допомогою сучасних комп'ютерних технологій (систем військово-стратегічної розвідки, мобілізаційного розгортання, управління військами, тиловим, матеріальним та іншими видами забезпечення);

створенням спеціальної телекомунікаційної мережі Міністерства оборони України і Єдиної загальнодержавної системи обміну інформацією щодо військово-політичної обстановки в період загрози.

Інформатизацію в Збройних Силах України слід проводити відповідно до Національної програми інформатизації. Згідно з Завданями Національної програми інформатизації на 1999-2001 р. необхідно створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення Збройних Сил України [93]. Очікуваними результатами виконання цього завдання можуть бути:

створення інформаційно-телекомунікаційної мережи Генерального Штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України та оперативного командування;

запровадження базового зразку локальної інформаційної мережи для органів управління Збройними Силами України;

створення комплексної програми та проекту Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України;

вироблення типової інформаційно-аналітичної системи для Збройних Сил України;

створення інформаційно-аналітичної системи з питань управління мобілізаційним розгортанням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до Національної програми інформатизації [92] і Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. "Про затвердження плану заходів щодо формування інформаційно-аналітичної системи органів державної влади" [127] однією із складових особливого сектору єдиного інформаційного простору України є інформаційне середовище органів внутрішніх справ України. З огляду на специфіку роботи автора і, в першу чергу, пріоритетність напрямку інформатизації діяльності правоохоронних органів, вважаємо за доцільне сконцентрувати увагу на інформаційно-аналітичному забезпеченні управління в органах внутрішніх справ України. Відповідно до Концепції розвитку інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1998-2000 рр. "… у сфері правоохоронної діяльності якісно нова організація специфічних режимів зберігання та обробки інформації, зв'язок із міжнародними правоохоронними органами забезпечать реалізацію активної, наступальної стратегії в боротьбі з правопорушеннями, корупцією, організованою злочинністю, застосування нових інформаційних технологій у розкритті злочинів" [198].

Необхідність розробки інформаційної політики щодо формування та розвитку інформаційного середовища органів внутрішніх справ пов'язана також із входженням України в інформаційне суспільство і розвитком міжнародного співробітництва. Методологічною основою цієї політики є інформаційна політика держави, яка пов'язана, в першу чергу, із генеруванням єдиного інформаційного простору. Варто зауважити, що сьогодні ці питання вирішуються безпосередньо в самій системі МВС України, тобто саме в тому відомстві, де реалізується інформаційна політика. У Постанові Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ" передбачено, зокрема, якісно поліпшити інформаційну роботу, удосконалити її правове забезпечення.

Це важливе завдання завдання обумовило необхідність розробки Концепції розвитку інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1998–2000 рр. Відповідно до цієї Концепції "… основною метою системи інформаційного забезпечення ОВС України є всебічна інформаційна підтримка практичної діяльності ОВС у боротьбі зі злочинністю в Україні на основі комплексу організаційних, нормативно-правових, технічних, програмних та інших заходів" [198].

Розвиток цього питання знайшло свій відбиток в Рішенні колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. №8км/1, де було схвалено Програму діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку України на початку III тисячоліття та Програму інформатизації органів внутрішніх справ України на 2000-2005 рр. Таким чином, слід зазначити, що керівництво МВС України приділяє пильну увагу подальшому вдосконаленню інформаційної складової процесу управління.

У цьому зв’язку слід нагадати, що вчені-юристи, практичні робітники, представники всіх гілок влади постійно аналізують ступінь готовності державних структур України до роботи з інформаційними системами, активного використання нових інформаційних технологій у своїй професіональній діяльності. "Тільки завдяки інформаційним процесам система органів внутрішніх справ, — підкреслює проф. О.М. Бандурка, — може ефективно впливати на зовнішнє її оточення, спрямовувати свою діяльність на успішне вирішення завдань, що стоять перед нею, здійснювати координацію між її складовими частинами" [194, с.160].

Під час реалізації державної політики інформатизації (програм інформатизації) головні завдання для органів внутрішніх справ України полягають в:

розробці нормативно-правової бази та механізму її реалізації;

створенні інформаційно-обчислювальних мереж загального користування і спеціалізованих систем оперативних служб, інтегрованих банків даних оперативно-розшукового і довідкового призначення на регіональному та центральному рівнях;

централізованому оснащенні органів та служб МВС сучасною обчислювальною технікою, головним чином базовими програмно-технічними комплексами великої і середньої потужності для створення інформаційних систем регіонального рівня, у тому числі і для міських і районних ОВС;

автоматизації збору оперативно-довідкових даних і перекладі “ручних картотек” на машиночитаємі носії інформації в ОВС з організацією прямого доступу до автоматизованих банків даних безпосередньо з робочих місць користувачів;

реалізації проекту інформатизації ОВС, створенні і розвитку мережі надійного зв'язку, магістральної і регіональних систем передачі даних;

створенні і розвитку системи сервісного обслуговування програмно-технічних комплексів, експлуатаційно-ремонтної бази засобів обчислювальної техніки, а також організації центрів навчання для подальшої роботи з автоматизованими інформаційними системами;

виконанні робіт щодо захисту інформації і забезпечення інформаційної безпеки суб'єктів єдиного інформаційного простору;

здійсненні міжнародного співробітництва.

З урахуванням запропонованої концепції державної інформаційної політики, цілями формування і розвитку як інформаційного середовища ОВС України, так і інших складових єдиного інформаційного простору слід вважати:

забезпечення конституційних прав громадян на інформацію;

створення і підтримку необхідного рівня інформаційного потенціалу для стійкого розвитку функціональних відомчих систем;

підвищення якості управлінських рішень, що прийняті центральними і регіональними системами ОВС;

розширення правосвідомості громадян шляхом надання їм вільного доступу до правових і нормативних документів, що визначають їхні права, обов’язки і можливості;

можливість контролю з боку громадян і громадських організацій за діяльністю центральних, регіональних і територіальних систем ОВС;

інтеграцію в єдиний інформаційний простір.

Успішне вирішення головних завдань, що покладені на силові структури, очевидно, можливо на основі часткового об'єднання чинних телекомунікаційних систем і тих, що утворюються, на принципах забезпечення можливості їх взаємодії на різноманітних рівнях управління. В рамках реалізації програми щодо посилення боротьби зі злочинністю інтеграція автоматизованих інформаційних систем правоохоронних органів України дозволить забезпечити у разі необхідності обмін інформацією через систему передачі даних з правоохоронними органами країн СНД, а також через Національне центральне бюро Інтерполу в Україні з поліцейськими системами інших країн.

Формування державних інформаційних ресурсів силових структур припускає створення автоматизованих систем як локальних, так і територіально-розподілених. При цьому доцільно розглянути можливість інтеграції регіональних банків даних, що утворюються різноманітними силовими структурами в окремих економічних районах. Такі зональні центри повинні відповідати економічним зонам, а у разі забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів будуть сприяти реальному формуванню єдиного інформаційного простору з урахуванням інтересів силових структур.

Таким чином, інформаційний ресурс органів державної влади повинен являти собою сукупність розподілених баз даних, що побудовані за відомчим, територіальним і проблемним принципами.

Варто зауважити, що тут були лише позначені контури окремих складових єдиного інформаційного простору України. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне висловити надію на те, що вивчення порушених питань призведе до більш ефективного використання можливостей нових інформаційних технологій у вирішенні завдань соціально-економічного розвитку, зокрема, запобігання злочинності, боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.

Таким чином, слід відмітити, що формування і розвиток єдиного інформаційного простору України в цей час ведеться центральними, місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування за програмами, які торкаються окремих складових цього простору. Найбільш загальною з цих програм є Національна програма інформатизації, яка була запроваджена згідно з Законом України “Про Національну програму інформатизації"[92]. Для об'єднання зусиль всіх органів державної влади щодо вирішення проблеми формування і розвитку єдиного інформаційного простору України було розроблено за ініціативою Президента України комплекс організаційних заходів щодо реалізації Національної програми інформатизації (це питання знайшло своє докладне висловлення у підрозділах 3.2 та 4.1). Організаційні заходи, що пов'язані з реалізацією запропонованої в підрозділі 3.1 концепції державної інформаційної політики (яка є деяким розвитком існуючої Концепції Національної програми інформатизації), також вже були нами проаналізовані вище. Важливою умовою успішного виконання в стислий термін робіт щодо формування єдиного інформаційного простору України і, зокрема, інформатизації діяльності органів державної влади є законодавче встановлення персональної відповідальності перших керівників органів державної влади щодо інформатизації цих органів, формування своєї частини державних інформаційних ресурсів і організації доступу до них фізичних і юридичних осіб, а також щодо ефективного використання інформаційних ресурсів підпорядкованими підрозділами та організаціями.

В міру розвитку сфери комерційних інформаційних послуг, приватизації підприємств, що виробляють засоби нових інформаційних технологій, а також демонополізації і приватизації підприємств зв'язку і телекомунікацій в країні буде створено конкурентне середовище і потужний приватний сектор інформаційної індустрії, що забезпечить переважну частину інвестицій у розвиток єдиного інформаційного простору України.

Державна підтримка приватизованих підприємств і нових комерційних структур повинна виражатися в закупівлі засобів інформаційних технологій, послугах зв'язку та інформаційних послугах для потреб державних установ на пільгових умовах. Суттєвого зменшення витрат бюджетних коштів можна досягти шляхом використання засобів інформаційних технологій подвійного застосування, розробка та організація виробництва яких здійснюється за рахунок оборонного замовлення.

Для виконання робіт щодо формування і розвитку єдиного інформаційного простору України доцільно використовувати такі джерела фінансування:

кошти бюджетів усіх рівнів, що виділяються в рамках окремих програм;

кошти позабюджетних фондів, що виділяються на галузеві, регіональні та інші програми інформатизації;

кошти комерційних структур, що залучаються на вигідних для них умовах (пільгові умови доступу до інформації, спільні підприємства з часткою державної власності, пільгові економічні умови);

з прибутку за надання платних інформаційних продуктів і послуг державними організаціями.

Враховуючи, що інформаційне суспільство характеризується високим рівнем інформаційно-правової культури, державні органи влади повинні бути натхненниками та організаторами широкого обговорення проблем формування і розвитку єдиного інформаційного простору України з притягненням засобів масової інформації, проведення конкурсів на кращі пропозиції, що стосуються розвитку окремих напрямків, розробки навчальних програм і посібників для навчання громадян України основам інформаційно-правової грамоти, нової кадрової політики у сфері інформатизації.

Бурхливий розвиток інформаційних технологій, конвергенція комп'ютерних систем, комунікацій різноманітних видів, індустрія розваги, виробництво побутової електроніки призводять до необхідності переглянути уявлення про інформаційну індустрію, її роль і місце в суспільстві. Багато країн зараз приймають нові закони, реформують діяльність державних органів, що відповідають за формування та проведення інформаційної і телекомунікаційної політики. Комплексний розгляд процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, сучасних методів її державного регулювання дуже актуальний для України, тому що в цій сфері держава не цілком визначилася. Наявні спроби підготовки концепцій інформаційного простору лише частково вирішують проблему, тому що самий простір формується не стільки державою, скільки ринком і новими комерційними структурами. Історія розвитку українського комп'ютерного ринку служить цьому підтвердженням.

Слід зазначити, що розглянуті в монографії (див. підрозділи 5.2-5.4) питання були окреслені ще у Постанові Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. "Про затвердження плану заходів щодо формування інформаційно-аналітичної системи органів державної влади" [127].

Актуальність дослідження цих проблем підтверджується і нормативно-правовими актами останнього періоду — Указом Президента України від 14 липня 2000 р. “Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади” [114], Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2000 р. “Про Урядову комісію з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади” [115], Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. “Про затвердження Порядку формування та виконання регіональної програми інформатизації і проекту інформатизації” [136].

Методологічною базою наших подальших досліджень, що пов'язані із правовою інформатизацією певних підсистем держави, будуть суттєві ознаки інформації, управління, інформаційний підхід до управління, ефективність соціального управління і основні базові положення Національної програми інформатизації, інших нормативно-правових актів, а також запропонована концепція державної інформаційної політики (соціально-технологічної), що відповідає входженню України в інформаційне суспільство, де є місце інформаційним правам особистості й узгодженню інтересів людини — суспільства — держави.