106

---

§ 5. Господарські ризики і їх страхування

У своїй діяльності суб’єкт господарювання постійно наражається на ризик. Саме з ризиком, з цією потенційною невідо­містю, що може призвести до негативних господарських наслідків, а також викликати потребу в змінах у самій його організаційно-правовій формі, і зустрічається суб'єкт, що господарює, в найріз­номанітніших сферах своєї діяльності. Причини виникнення ри­зиків можуть бути різні. Це і природні катаклізми (урагани, зем­летруси, повені, пожежі і т. ін.), і соціальні потрясіння (військові конфлікти, перевороти, внутрішньополітична й економічна нестабільність і т. ін.), і неправомірна діяльність самого господар­ника чи когось іншого (крадіжки, ушкодження і знищення майна і т. ін.). У недостатній вивченості умов ринку, виробничого процесу, того або іншого виду господарської діяльності тощо також приховується ризик.

Поняття ризику пов’язане насамперед із вибором і прийнят­тям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вважати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Господарський ризик, виходячи з цього, слід визначити як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

У цілому ризики господарської діяльності підрозділяються на :

ризик утрати майна в результаті стихійних лих, інших несприятливих природних і економічних умов;

ринковий – ризик, пов'язаний із негативними чинниками при реалізації продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках;

технічний – ризик, пов'язаний із підвищеною небезпекою при експлуатації технічного устаткування, про

веденням будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт;

комерційний — ризик, пов'язаний із непоставкою чи недопоставкою продукції, із прийманням товару покупцем і його платоспроможністю;

ризик виникнення відповідальності;

ризик утрати прибутку;

валютний - ризик, пов’язаний із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта, що господарює;

інвестиційний - ризик, пов’язаний з його інвестиційною діяльністю;

ризик, пов’язаний із здійсненням науково-технічної діяльності, в тому числі вузівської;

ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.

Разом з тим, у рамках окремих видів ризику, зазначених вище, можна виокремити певні підвиди, тобто дати докладнішу класифікацію ризикових операцій суб'єкта, що господарює. Одним із важливих видів господарського ризику є ризик утрати майна. Цей вид ризику може бути пов'язаний із утратою майна в результаті стихійних лих; крадіжки; аварій, вибухів; при транспортуванні; неправомірних дій органів влади і управління.

В умовах ринку актуальним для суб'єктів господарювання стає комерційний ризик.

Він може бути пов’язаним із внутрішнім і зовніш­нім ринками.

З внутрішнім ринком пов’язані ризики:

з визначенням структури й обсягів виробництва нових і старих виробів;

з виробництвом, тобто наявністю в розпо­рядженні підприємства виробничих ресурсів у достатній кількості і якості в певному періоді його діяльності ;

з відповідністю пропозиції підприємства її платоспроможному попиту;

з цінами і витратами, тобто можливістю по­криття за допомогою платоспроможного попиту витрат у задово­ленні потреб в продукції, реалізованої за розрахованою зазда­легідь або за нижчою ціною.

З зовнішнім ринком пов'язані ризики:

зміни цін реалізації на світовому ринку;

з реалізацією виробів на зовнішньому ринку;

митних обмежень при реалізації виробів на зовнішньо­му ринку.

Класифікуючи ризики, слід згадати про існування ризику, пов'язаного з підвищеною небезпекою при експлуатації технічного устаткування, проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджуваль­них робіт.

При здійсненні господарської діяльності необхідно звертати увагу на такий вид ризику, як ризик відповідальності. Цей вид ризику складається з таких видів відповідальності:

за забруднення навколишнього природного середовища;

за якість продукції, що ви­пускається підприємством;

орендодавця за розірвання договорів з орендарями;

суб’єкта, що господарює, за збиток, заподіяний життю і здоров'ю працівника підприємства;

Одним із видів значного ризику є ризик утрати прибутку. Утрата прибутку може статися внаслідок:

змушених перерв у виробництві (непрямі збитки, під якими маємо на увазі неотриманий через недогляд прибуток, і трати, пов'язані з ліквідацією наслідків подій, що викликали перерву у виробництві, а також поточні витрати, незалежно від того, продовжується виробничий процес на підприємстві чи ні;

втрати майна;

невиконання постачальниками своїх договірних зобов'язань у частині асортименту і якості продукції;

зміни кон’юнктури ринку;

заміни застарілого обладнання, упровадженням нової техніки і технологій;

проведення страйків і в результаті інших суспільно-політичних подій;

Специфічними видами ризику, пов’язаними із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, є валютні ризики. Під валютними ризиками слід розуміти небезпеку валютних утрат, викликаних зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних операцій. Розрізняють три основних види валютного ризику:

валютних збитків у конкретних операціях в іноземній валюті;

збитків при перерахунку прибутку закордонних філій у національну валюту;

збитків від неплатежу за поставлені товари і зроблені послуги в разі погіршення фінансового стану, банкрутства іноземного партнера або внаслідок політичних подій у відповідній країні.

До специфічних видів ризику слід віднести і групу так званих інвестиційних ризиків. Під інвестиційним ризиком розуміють небезпеку неотримання прибутків від вкладених коштів у певний вид виробництва, робіт чи послуг через визначений термін.

Окрему групу становлять ризики, пов'язані зі здійсненням на­уково-технічної діяльності, в тому числі :

ризики, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності науково-дослідної організації (інституту);

у зв’язку із здійсненням понад основне коло обов’язків господарської діяльності вузівськими працівниками;

невиконання або неналежного виконання науково-дослі­дної роботи науковою організацією; виникнення можливих матеріальних утрат для членів тимчасових творчих колективів вищих навчальних закладів, пов'язаних із по­датковою політикою держави; порушення авторських прав; розголошення комерційної таємниці і т. ін.

Кредитний ризик посідає істотне місце серед інших видів ри­зику в господарській діяльності. Кредитні ризики виникають при погіршенні фінансового стану по­зичальника, появи непередбачених ускладнень у його діяльності, при несприятливій обстановці на ринку. До кредитних ризиків також слід віднести ризик, пов'язаний із наданням експортних ко­мерційних кредитів, де ризик може мати своєю підставою недо­бросовісність клієнта, пов'язану з фінансовою частиною операції.

Такий стан справ, коли суб’єкт господарювання в процесі своєї діяльності постійно наражається на ризик, природно, викликає не­обхідність у розробці засобів усунення або обмеження впливу ризиків на його діяльність. Деякі з засобів усунення й обмежен­ня ризику можуть бути здійснені самим носієм господарської діяльності. Це, зокрема, спрямовані на запобігання не­безпечних подій (наприклад, будівництво захисних дамб і споруд­жень у сейсмічно несприятливих районах) або на усунення наслідків таких подій (наприклад, організація загонів рятувальників, пожежних), утворення резервних фондів, належне прогнозування діяльності суб'єкта, що господарює, і т. ін. Усунення й обмеження ризику може бути досягнуте і в інший спо­сіб — коли ризик беруть на себе інші особи (гаранти, поручителі, страховики й ін.).

Найбільш широко застосовуваним засобом усунення й обмеження ризику є страхування. Сутність страхування полягає в тому, що особа, якій загрожує певний ризик, залучає до несення ризику іншу особу (частіше всього спеціально організоване підприємство), яка бере на себе відповідальність за наслідки, що виникають від настання передбаченої події.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний соціальний, юридичний, економічний, міжнародний.

Природний аспект захисту інтересів суспільства та окремих його громадян полягає в тому, що страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, не передбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних подій і таких, яких не можна уникнути, з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Соціальний аспект страхування полягає в тому, що страхування виступає формою (способом) участі держави, роботодавців у справі захисту особистих інтересів громадян і створення в такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

У юридичному аспекті страхування господарських ризиків є різновидом господарсько-правових відносин щодо захисту майнових інтересів суб’єктів господарювання в разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров’я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним так і юридичним особам — суб’єктам господарювання, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів суб’єктів господарювання та розробки таких юридичних норм, які б забезпечили страховикам наявність достатніх фінансових гарантій.

Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними господарськими ризиками.

У страхових відносинах вирізняють страховий ризик і страховий випадок.

Страховий ризик — це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Аналіз застосування страхування як засобу усунення або обмеження ризику дає підстави зробити висновок про безсумнівну корисність цього інституту як для окремих осіб, так і для всієї держави в цілому. Усуваючи або обмежуючи ризик, страхування надає носію господарської діяльності можливість без страху здійснювати цю діяльність. Таким чином, страхування має моральне значення, воно стимулює активність господарників. Крім того, елімінуючи або зменшуючи ризик, страхування впливає на стан економіки держави в цілому, тому що страхування дає можливість кожному суб’єкту, що господарює, обмежити себе від можливих ризиків.

Чинне законодавство України про страхування (статті 352, 353 Господарського кодексу, статті 984, 988, 989, 999 Цивільного кодексу, статті 2, 3, 4 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року) визначає коло суб'єктів і об'єктів страхування, а також форми страхування.

Головними суб'єктами в страхуванні є:

страховики - організації - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю (згідно з Законом України «Про господарські товариства»), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності з метою надання послуг на страховому ринку. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання зазначе­них видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність;

страхувальники - дієздатні громадяни або юридичні особи, що уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (за­страхованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (стра­хування відповідальності).

За формою розрізняють обов'язкове та добровільне страхуван­ня. До обов'язкового страхування (ст. 999 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про стра­хування») належать, в основному, види особистого страхування, а також такі види господарського страхування, як:

страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;

страхування відповідальності експлуатанта повітряного суд­на за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіацій­них робіт;

обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції;

страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу;

страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання, та отримання неповної суми платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами;

страхування відповідальності забудовника перед третіми особами;

страхування будівельно-монтажних робіт забудовником;

страхування майна, переданого в концесію.

Правила та порядок проведення обов’язкового страхування, форми типового договору та умови ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється виключно на добровільних засадах на основі договорів між страхувальником і стра­ховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, зареєстрованими спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. До видів добровільного страхування законодавець відносить, зокрема, страхування кредитів, страхування інвестицій, страхування фінансових ризиків, та інші види господарського страхування (ст. 6 Закону України “Про страхування”). Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договорів страхування.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі (плату за страхування) у визначені терміни і виконувати інші умови договору, а страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником чи на користь якої укладений договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо).

Договір страхування, повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по-батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми, перелік страхових випадків; визначення розміру тарифу; розмір страхових внесків і терміни їх сплати; строк дії договору; порядок, зміну і припинення дії договору; права і обов'язки сторін та відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору і інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

 

< Попередня   Наступна >