50

---

ПЕРЕДМОВА

Термін "господарське право" в юридичній літературі має кілька значень. Найчастіше ним позначають юридичну науку, що спеціа­лізується на дослідженні проблем регулювання господарської діяль­ності чи правового забезпечення економіки. Цей самий термін ви­користовують ще для позначення однієї з юридичних дисциплін, зокрема, в Україні, Російській Федерації, Німеччині. Цим термі­ном позначають також одну з галузей законодавства, зокрема господарське право. Деякі науковці розуміють під господарським правом систему норм, що регулюють господарювання, організацію і здійснення господарської діяльності1. Це щодо понятійного апа­рату з формального боку. За змістом господарське законодавство поділяється на два типи: соціалістичного і постсоціалістичного періодів, а з урахуванням реалій сьогодення існує й третій його тип — перехідного періоду. За функціонування господарського законодавства першого типу було закріплено жорстку систему пла­нового керування народним господарством з єдиного центру, моно­полію і пріоритет державної власності в народному господарстві. При цьому заборонялися приватна підприємницька діяльність, комерційне посередництво, обмежувалась промислова власність, держава регулювала і контролювала практично всі економічні процеси, безперервно втручалася в господарські відносини. Для цього типу господарсько-правового регулювання характерною була відсутність економічної конкуренції.

Господарське законодавство другого типу — постсоціалістич-не — покликане закріплювати організацію господарської діяль­ності в умовах ринкової економіки з орієнтацією на інтеграційні світові економічні процеси. Як відомо, одним зі стратегічних на­прямків зовнішньоекономічної політики України є інтеграція до наднаціональних та глобальних структур і процесів. Це стосується насамперед проблем приєднання України до таких високорейтин-гових інституцій, як СОТ, ЄС, ЄЕП. Проте стано

влення цього законодавства відбувається надто повільно з двох причин. Пер­ша полягає в тому, що з розпадом СРСР Україна успадкувала суперечливу систему управління економікою: монополію держав­ної власності, низьке мотиваційне середовище підприємницької діяльності, низьку ефективність господарювання, субсидиційний характер виробництва тощо. Друга причина — хибність вибору економічної політики. Проаналізувавши розвиток економіки Укра­їни в перші роки незалежності, бачимо, що було вибрано хибний економічний шлях. Так, було взято курс на грошово-кредитну експансію, збільшення видатків бюджету, дефіцит якого покри­вався прямою емісією національного банку. Не функціонували механізми економічної відповідальності за результати господар­ської діяльності, здійснювався патерналізм (субсидування) не­ефективних виробництв, а боротьба з монополією відбувалась за рахунок руйнування виробничих комплексів. У цей період зни­зились рівні соціальної спрямованості економіки, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспіль­ства і держави. З метою вирішення зазначених проблем було прийнято низку пакетів (поколінь) господарсько-правових ак­тів. Зокрема, це були закони України "Про зміну і доповнення Конституції Української РСР", "Про підприємництво", "Про ціни і ціноутворення", "Про захист прав споживачів", "Про підприєм­ства в Українській РСР", "Про власність", "Про банки і банків­ську діяльність", "Про систему оподаткування" та ін. Загалом господарське законодавство цього покоління забезпечувало роз­ширення прав підприємств, багатоманітність суб'єктів господа­рювання, певний розвиток конкуренції в народному господарстві. Основні напрямки реформування господарського законодавства значною мірою визначені у Програмі економічних реформ і полі­тики України, затвердженій Кабінетом Міністрів України в 1992 р. Законодавство того часу вже було спрямовано на комерціалі­зацію економіки. Проте значного підвищення ефективності гос­подарської діяльності підприємств не відбулося. Крім того, у подальшому у правовому регулюванні різних сфер життєдіяль­ності, у тому числі й у сфері господарсько-правового регулювання, почали утверджуватись як стійкі тенденції ринкового фундамен-талізму або радикальної лібералізації економіки. Це призвело, по-перше, до дії в господарюванні принципу "дозволено все, що не заборонено", а по-друге (як результат) — до анархії в еконо­міці. Центральне місце в пакетах правових актів посідають до­кументи, спрямовані на приватизацію державної власності та реалізацію ідеї згортання ролі держави в управлінні народним господарством, зведення її функцій до збирання податків і вико­нання ролі "нічного сторожа". По-третє, з безлічі господарсько-правових актів, що приймались і належали до різних поколінь, багато було суперечливих. З метою усунення цих недоліків, по­силення публічних засад регулювання господарської діяльності, закріплення раціональної її організації у відповідних несупереч-ливих господарсько-правових актах було розроблено новий Гос­подарський кодекс України. Цей кодекс спрямований на забез­печення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання; свободи підприємницької діяль­ності в межах, визначених законом; обмеження державного ре­гулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забез­печення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конку­ренції в підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист націо­нального товаровиробника; заборону незаконного втручання орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГКУ).

Належне застосування нового Господарського кодексу Украї­ни значною мірою залежить від глибини вивчення фахівцями (у тому числі майбутніми) основних його положень. Саме цьому й присвячений пропонований підручник.

Зауважимо, що перший підручник з господарського права Укра­їни для студентів вищих закладів освіти був написаний за редак­цією завідувача кафедри Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка проф. І. Г. Побірченка в 1985 р. За роки ста­новлення незалежної української держави вийшло друком кілька посібників з господарського права України А. Я. Пилипенка і В. С. Щербини, а також навчальні посібники, присвячені підпри­ємницькому, комерційному, банківському, біржовому праву, де висвітлюються окремі частини й аспекти господарського права.

Основна мета пропонованого підручника — сформувати адек­ватні уявлення про сучасну економіку і її правове забезпечення, системи правових знань щодо основних інститутів господарського права, спираючись на знання з основ правознавства, цивільного права та інших галузевих і міжгалузевих правових дисциплін, без яких неможливо забезпечити ефективну правотворчість, а також використання і застосування права у сфері економіки.

Цей підручник є першим в Україні, який підготовлений за Господарським кодексом України 2003 р. До складу авторського колективу входять спеціалісти Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом (м. Київ), Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), науково-дослід­ного інституту приватного права і підприємництва Академії право­вих наук України (м. Київ).

Актуальність підручника пов'язана з процесом кодифікації цивільного та господарського законодавства. Саме Господарський кодекс України 2003 р. урегулював господарські правовідносини, які раніше або взагалі не були врегульовані (інститут комерцій­ного посередництва), або врегульовані не повною мірою, за до­помогою окремих, часто суперечливих правових актів. Прийнят­тя нового Господарського кодексу України — це своєрідна рево­люція у практиці правового регулювання економіки, зміна звич­них стереотипів як у правовій політиці сфери економіки, так і в теорії її регулювання. Саме для того щоб ця зміна стереотипів, що відбулась у громадськості у зв'язку з виведенням господар­ського законодавства в окрему галузь права, була зрозумілою та логічною й репрезентовано цей підручник.

Автори видання виходять з того, що господарське право регу­лює відносини з організації і здійснення господарської діяльності, які не зводяться лише до підприємництва. Підприємництво — це напрямок господарської діяльності, однією з ознак якого є одержання прибутку. Однак багато господарюючих суб'єктів ство­рюються і функціонують не тільки задля отримання прибутку, а й з метою розв'язання соціальних завдань.

Центральне місце серед господарюючих суб'єктів у системі правового регулювання господарської діяльності посідає підпри­ємство. У посібнику подано класифікацію суб'єктів господарської діяльності — суб'єктів господарського права, учасників госпо­дарських правовідносин. З огляду на дуалізм викладення право­вих норм у Цивільному та Господарському кодексах України, у виданні запропоновано порівняльні таблиці (наприклад, табл. 1). При цьому йдеться про види структур суб'єктів господарювання, а не про види юридичних осіб, тому що юридична особа — це загальна властивість багатьох (але не всіх) суб'єктів господарю­вання, проте не всіх учасників господарських правовідносин. Тому точніше йдеться про види суб'єктів, що володіють правом юри­дичної особи.

При підготовці підручника враховувався зміст як Господар­ського кодексу України, так і законів, до яких відсилають окремі його статті.

Автори прагнули не тільки дати уявлення про чинне господар­ське право, а й обґрунтувати науковий підхід до вдосконалення правового регулювання, якомога глибше висвітлити систему пра­вового регулювання господарської (у тому числі підприємницької) діяльності. Поява ж нового підручника — це знакова подія. Адже наявність кількох підручників відкриває можливість докладного аналізу й обговорення і на цій основі вдосконалення викладання господарського права, розвитку господарсько-правової думки.

О. О. Чувпило, доктор юридичних наук, професор

 

1 Див.: Хозяйственное право: Учебник / Под ред. акад. В. К. Мамутова. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 4.

 

< Попередня   Наступна >