92

---

Глава 14. Господарські товариства

14.1. Поняття і види господарських товариств

Порядок створення і діяльності окремих видів господарських товариств регулюється ст. 79—92 ГКУ, Цивільним кодексом Ук­раїни та іншими законами України.

У ст. 79 ГКУ наводиться таке визначення: господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти госпо­дарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяль­ності товариства з метою одержання прибутку.

Принципово новим є регламентація в зазначеній статті того, що у випадках, передбачених ГКУ, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, спожи­вачі, наділені господарською компетенцією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також громадяни, гро­мадські та інші організації, які є засновниками суб'єктів госпо­дарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснуван­ня та участі в господарських товариствах суб'єктів господарю­вання або інших осіб встановлюються ГКУ та відповідними за­конами України.

Господарські товариства є юридичними особами.

Як зазначалося, суб'єкти господарювання є юридичними осо­бами, які стали засновниками або учасниками господарського товариства і водночас зберігають статус юридичної особи.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку під­приємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

До господарс

ьких товариств належать:

акціонерні;

з обмеженою відповідальністю;

з додатковою відповідальністю;

повні;

командитні.

Акціонерним є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і відповідає за зобов'язаннями тільки майном товари­ства, а акціонери несуть ризик пов'язаних з діяльністю товари­ства збитків у межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і відповідальне за своїми зобов'язаннями тільки власним майном. Учасники това­риства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик пов'я­заних з діяльністю товариства збитків у межах своїх вкладів.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю  — організаційна форма капіталістичних підприємств, що увібрала властивості і капіталістичних, і персональних торгових товариств.

Вперше легалізоване в 1892 р. у Німеччині товариство здобу­ло визнання і в інших країнах переважно континентальної Єв­ропи.

У ФРН діє закон про товариства з обмеженою відповідальніс­тю від 4 липня 1980 р., що набрав чинності з 1 січня 1981 р. У Франції цьому виду торгового товариства присвячений спеціаль­ний розділ закону про торгові товариства 1966 року. У Швей­царії ця форма регулюється нормами Зобов'язального закону (ст. 772-828).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю є статутним торговим товариством. Статут, що потребує нотаріально засвідченої форми, повинен бути підписаний усіма майбутніми учасниками товариства. Зазвичай потрібна наявність не менше двох засновників. У ФРН законом 1981 року легалізовано можливість створення товариства однією особою. Правомірність товариств, усі паї яких у результаті централізації капіталу в межах об'єднання зосереджувалися в руках одного учасника, давно визнавалася судовою податковою практикою капіталістичних країн.

Однак вперше визнано можливість заснування товариства з обмеженою відповідальністю однією особою, що підписує статут і подає його для реєстрації. До обов'язкових реквізитів статуту належать дані про фірмове найменування і місцезнаходження товариства, предмет діяльності, розміри пайового капіталу і розмір кожного паю.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначе­них установчими документами розмірів і яке відповідальне за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостат­ності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну від­повідальність у визначеному установчими документами однако­во кратному розмірі до внеску кожного з учасників.

Повним є господарське товариство, усі учасники якого відповід­но до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відпо­відальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

1. Повне товариство, що належить до персональних торгових товариств, відоме законодавству всіх капіталістичних країн. Незважаючи на деякі розбіжності в побудові цієї організаційної форми капіталістичних підприємств, слід зазначити подібність основних ознак цього виду об'єднання осіб у праві континентальних країн.

Закон Франції про торговельні товариства 1966 року (ст. 10) визначає повне товариство як об'єднання, учасники якого, що називаються також товаришами, є комерсантами і несуть за зо­бов'язаннями товариства необмежену і солідарну відповідаль­ність.

Законодавство Франції прямо передбачає, що частки участі не можуть бути цінними паперами.

Згідно з правом ФРН учасник повного товариства не може мати торгового підприємства в однорідній з повним товариством сфері господарства, а також брати участь в іншому однорідному товаристві як необмежено відповідальний учасник. У разі пору­шення учасником цього правила законодавство ФРН надає това­риству право вибору між вимогою відшкодування збитку і вимо­гою визнання, що угоди, здійснені за власний рахунок учасни­ком, розглядалися б як угоди, здійснені за рахунок товариства.

У ФРН учаснику надається право на одержання 4 % номіналь­ної суми зробленого внеску. Якщо розмір отриманого товарист­вом прибутку виявиться недостатнім, то в цьому разі частка кожного учасника відповідно зменшиться. Якщо ж отриманий прибуток перевищує 4 % номінальної суми частки участі, то в іншій частині прибуток розподіляється порівну.

2. Повному товариству країн романської і німецької систем права у США та Англії відповідає особливий вид товариства — партнершип, регульований спеціальними нормативними актами.

На відміну від права континентальних країн за зобов'язання­ми з договорів партнершипа його учасники несуть спільну відпо­відальність (§ 15 Закону про партнершип США; § 10 Закону про партнершип Англії).

Водночас за зобов'язаннями з деліктів, здійснених учасника­ми партнершипа, передбачається солідарна відповідальність.

Командитним є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники).

1. Відповідно до § 161 Торгової угоди ФРН товариство, що здійснює торговельну діяльність під загальним фірмовим найменуванням, є командитним, якщо один чи кілька товаришів відповідають перед кредиторами товариства в розмірі визначеного внеску, а інші товариші відповідають необмежено.

Командитистом може бути як фізична, так і юридична особа. У ФРН юридична особа може бути водночас повним товаришем. Легалізація такої можливості зумовила широке використання особливого різновиду командитного товариства.

Командитне товариство, поєднуючи елементи персональних і капіталістичних товариств, стало перехідною формою від повно­го товариства до акціонерного. Значення цієї організаційної фор­ми підприємств у тій чи іншій країні визначається різними фак­торами, серед яких важливе значення має податкова політика держави.

Командитисти не мають права здійснювати представництво товариства. У Франції командитист не може бути представни­ком товариства навіть за наявності у нього доручення. Недотри­мання цього розпорядження спричиняє необмежену майнову від­повідальність командитиста солідарно з повними товаришами за зобов'язаннями, узгодженими на підставі доручення угод.

У ФРН право на представництво товариства мають лише пов­ні товариші. Як учасники товариства командитисти не мають права на представництво, але можуть представляти товариство як прокуристи і торгові уповноважені.

2. Командитному товариству континентальної Європи в Англії і США відповідає форма партнершипа з обмеженою відповідальністю. В Англії ця організаційна форма підприємств, що врегульована законом 1907 року, не дістала поширення. В усіх штатах США, крім Луїзіани, діє законодавство, засноване на однаково­му законі про партнершипа з обмеженою відповідальністю. У США цій формі товариства надано сприятливий податковий ре­жим.

В Україні учасниками повного товариства, повними учасника­ми командитного товариства можуть бути лише особи, зареєст­ровані як суб'єкти підприємництва (ст. 80 ГКУ).

1. Законодавство капіталістичних країн континентальної Європи передбачає такі основні види торгових товариств: повне, командитне, акціонерне та з обмеженою відповідальністю.

Подібні організаційні форми підприємств легалізовані в Анг­лії і США. В окремих відносинах регулювання їх своєрідне. За­галом повному і командитному товариствам континентального права в Англії і США відповідають товариство і товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерному товариству і товариству з обмеженою відповідаль­ністю — відповідно компанія з обмеженою відповідальністю і її різновид — приватна компанія.

Правове регулювання окремих видів торгових товариств різ­ниться. Однак є й загальні ознаки для класифікації організацій­них форм підприємств. Особливого значення за такої класифіка­ції правова доктрина надає розподілу торгових товариств на об'єд­нання осіб і об'єднання капіталів.

2. До об'єднань осіб (персональних товариств) належать повне та командитне товариства, подібні до них в основних рисах партнершип і партнершип з обмеженою відповідальністю в Англії і США.

Найхарактернішим для цього виду торгових товариств є повне товариство.

3. Відомий також розподіл торгових товариств залежно від визнання чи не визнання за об'єднаннями як такими властивості особливого суб'єкта права.

Як правило, властивість юридичної особи у країнах визнається за об'єднаннями капіталів.

Що ж до персональних товариств, то у ФРН та Швейцарії дотепер за ними не визнається властивість особливого суб'єкта права, незважаючи на законодавче закріплення і за повним, і за командитним товариством важливих властивостей юридичної особи. Не визнання за персональними товариствами властивості особливого суб'єкта права звільняє об'єднання від сплати кор­поративного податку і податку з майна, тому що суб'єктами оподаткування є тільки учасники об'єднання. Проте у Франції всі види товариств — цивільні й торгові — вважаються юридич­ними особами. Як і у наведеній щойно класифікації, у цьому розподілі немає чіткого розмежування, тому що ступінь прояву правосуб'єктності не однаковий. Існують перехідні форми, і, крім того, слід враховувати можливість, що надається в окремих кра­їнах, поєднання різних організаційних форм, у тому числі това­риств, визнаних особливим суб'єктом права, і товариств, за якими такої властивості не визнається. Так, у ФРН великого поширен­ня дістало поєднання командитного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Залежно від підстави виникнення товариства поділяються на договірні та статутні. До договірних товариств у ФРН та Швейцарії належать повні та командитні товариства. В основу створення таких об'єднань покладено договір особливого різно­виду, тому що з нього виникають права й обов'язки не тільки у відносинах між особами, що його підписали, а й між учасника­ми та об'єднанням як таким навіть тоді, коли об'єднання не є юридичною особою. Особливий характер договору виявляється також у тому, що за наявності відповідної умови в договорі до­пускається можливість зміни його змісту за рішенням не всіх учасників товариства, а лише більшості з них.

Договірний характер окремих торгових товариств визначає необхідність наявності принаймні двох осіб для створення об'єд­нання. Проте в деяких країнах вважається, що незважаючи на договірний характер товариства, зосередження всіх часток учас­ті в руках одного члена не зумовлює припинення його існуван­ня. Наприклад, у Франції зосередження всіх часток участі в руках однієї особи надає лише право особам, що мають відповід­ний інтерес, вимагати в суді припинення існування товариства. До статутних товариств при цьому належать акціонерні та з обмеженою відповідальністю. Постанови статуту регулюють кор­поративні відносини, особливо організаційну структуру товари­ства, функції та правомочності органів, а також пов'язані з член­ством у товаристві права та обов'язки учасників. Компетентні органи державної влади перевіряють постанови статуту з пози­цій їх відповідності чинному законодавству.

 

< Попередня   Наступна >