95

---

27.3. Виконання грошових зобов'язань

Відповідно до ст. 198 ГКУ платежі за грошовими зобов'язан­нями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються в безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Грошові зобов'язання учасників господарських відносин по­винні бути виражені й підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть виражатись в іноземній валюті лише тоді, коли суб'єкти господарювання мають право здійснювати розра­хунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодав­ства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господар­ських відносин застосовуються у випадках, розмірах та поряд­ку, визначених законом або договором.

Змістом грошового зобов'язання є обов'язок боржника пере­нести на кредитора право власності на грошові знаки у визна­ченій сумі, якщо розмір зобов'язання точно зафіксований у мо­мент його виникнення (наприклад, 100 дол.), чи у визначеній сумі, якщо в момент виникнення зобов'язання його розмір ще арифметично точно не визначено, але зазначений спосіб його обчислення (наприклад, за ринковими цінами на день постачан­ня).

Законодавством і судовою практикою це питання вирішено однозначно. Зміни цінності грошів ігноруються правом, і до спір­них правовідносин застосовується принцип номіналізму. Вперше він був встановлений у праві Англії в 1604 р. у справі СіІЬегі V Бгеіі. Відповідно до цього принципу боржник, незважаючи на зміну золотого змісту грошової одиниці, зобов'язаний заплати­ти, а кредитор зобов'язаний прийняти у платіж грошові знаки, що є законним платіжним засобом до моменту платежу в кіль­кості, що становить номінальну суму боргу. У зазначеній справі суд визнав, що з позицій

права фунт завжди є фунтом, якою б не була його цінність.

У США принцип номіналізму також був встановлений судо­вою практикою у справах, пов'язаних з інфляцією епохи грома­дянської війни 1861—1865 рр. Пізніше, у 1933 р. принцип номі­налізму був сформульований у федеральному законі (спільної резо­люції обох палат конгресу), в одній зі статей якого зазначалось, що будь-яке грошове зобов'язання повинно погашатися доларом за долар незалежно від його знецінення. Актом від 28 жовтня 1977 р. спільна резолюція була анульована, однак це не озна­чає, що США відмовилися від номіналістичної концепції грошо­вих зобов'язань, оскільки продовжують діяти правила, встанов­лені в раніше винесених судових рішеннях.

У Франції принцип номіналізму спочатку був встановлений у ст. 1895 ФГК стосовно договору грошової позики, однак судова практика поширила це правило і на інші угоди, додавши зазна­ченій нормі універсального характеру.

У Німеччині та Швейцарії ГГУ і ШОЗ не містять вказівок щодо принципу номіналізму грошових зобов'язань, виражених у національних валютах цих країн, що й стало підставою для відмовлення в його застосуванні німецькими судами в 20-ті роки XX ст.

Якщо розмір грошового зобов'язання обчислений в іноземній валюті, то боржник має право сплатити у валюті країни, де здійснюється платіж (§ 244 ГГУ; ст. 84 ШОЗ; судова практика Англії і США), обчисливши розмір зобов'язання за курсом на день платежу (§ 244 ГГУ; ст. 84 ШОЗ; ст. 41 Вексельного зако­ну; ст. 36 Однакового чекового закону; ст. 72 закону Англії про векселі 1882 р.; ст. 3—107 ЕТК), якщо законодавчо не встанов­лено інше.

Свого часу великого поширення дістало так зване золоте за­стереження, стабілізуюча дія якого полягає в тому, що розмір грошового зобов'язання визначався або в золотих монетах ви­значеної ваги і проби, або в паперових грошах, але в сумах, за цінністю еквівалентних вартості, обумовленій кількості золота.

Поряд із золотими застереженнями в цивільному і торговельно­му обороті було вироблено такий вид застережень, як валютні. Валютне застереження — це умова договору, що вказує на те, яка валюта є валютою боргу, у якій валюті повинен бути зробле­ний платіж і яким повинно бути курсове співвідношення між зазначеними валютами на момент платежу. Періодично в умовах валютно-фінансових криз, коли жодна з валют не може бути гарантом стабільності ціннісного змісту грошових зобов'язань, застосування тільки валютних застережень не дає бажаного ре­зультату.

У Франції, Німеччині та Швейцарії норми, що встановлюють принцип номіналізму, застосовуються судовою практикою як диспозитивні. В Англії і США судовою практикою визнається, що принцип номіналізму, який передбачається умовою договору в разі відсутності захисних застережень в умовах відносної стабіль­ності валют, завжди застосовується до спірних правовідносин.

 

< Попередня   Наступна >