128

---

РОЗДІЛ 14 ПРА­ВО­Е РЕГУЛЮ­ВАННЯ ЦІН ТА ЦІНОУТ­ОРЕННЯ

14.1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення

Згідно зі статтею 189 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції, робіт , послуг. Ціна відображає споживчі їх властивості, купівельну спроможність гро­шової одиниці, ступінь рідкісності товарів, характер та силу кон­куренції, рівень державного контролю, психологію поведінки ринкових суб’єктів.

Ціна складається під впливом різних об’єктивних і суб’єк­тивних факторів і може бути різних видів:

– державною і ринковою;

– регульованою і трансферною;

– гуртовою і роздрібною;

– світовою і внутрішньою;

– договірною і прейскурантною.

Вона є головним та ефективним механізмом координації еко­номічної поведінки суспільства в країнах зі змішаною економі­кою і відповідає вимогам вузькоспеціалізованого господарства.

Ціні властиві такі функції:

обліку і виміру затрат суспільної праці. Виконуючи її, ціна виступає одним з найважливіших показників народногосподарсь­кого виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень;

пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропози­цією і попитом. В умовах пропорційного розподілу засобів вироб­ництва і праці між галузями рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільно необхідним затратам;

стимулююча. В народному господарстві ціни можуть сприя­ти або перешкоджати збільшенню виробництва і с

поживання тих або інших товарів. Так, занижені ціни, які не забезпечують нор­мальну рентабельність, завдають збитків, не зацікавлюють підприємства у нарощуванні обсягів виробництва. В той же час завищені ціни, які дають змогу отримати надмірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї і водночас можуть викликати розширення виробництва, що не відповідає суспільним потребам;

розподільна. Вона пов’язана з можливістю відхилення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну продукцію чи товар дає змогу державі перерозподіляти кошти шляхом встанов­лення дотацій на інші товари.

Ринкові перетворення в економіці спрямовані на перебудову не лише існуючої системи цін, а й організації самого процесу ціно­утворення. Підвищення відповідальності господарюючих суб’єктів, з одного боку, і необхідність реорганізації в діяльності органів ціно­утворення та контролю за цінами, з іншого, визначили лінію на демократизацію політики ціноутворення. Вона спрямована на за­безпечення:

– рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, органі­зацій та адміністративно-територіальних регіонів України;

– збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

– протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг;

– об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквіва­лентність обміну;

– розширення сфери застосування вільних цін;

– підвищення якості продукції;

– соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компен­саційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;

– створення необхідних економічних гарантій для вироб­ників;

– орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку. Постановою КМУ від 18 грудня 1998 р. “Про удосконален­ня порядку формування цін” встановлено, що формування, вста­новлення та застосування цін суб’єктом підприємництва на території України здійснюється виключно у національній грошовій оди­ниці. Ціна вважається обґрунтованою при врахуванні доларового еквівалента лише в частині імпортної складової структури ціни.

 

< Попередня   Наступна >