Резюме
| Естетика - Естетика: Навч. посіб |
Резюме
Естетична думка як учення про чуттєве пізнання світу була притаманна європейській культурі з давніх давен. Однією з перших форм усвідомлення довколишнього світу була міфологія. Вона почала формуватися ще в первісну добу і визначила собою розвиток естетичної думки античності.
Античне світосприйняття базується на міфології. Міфологічна свідомість є синтетичною формою чуттєво-конкретної та умоглядно-теоретичної рефлексії, які дозволяють скласти цілісну картину світу. Уявлення про світобудову узагальнювала категорія Космосу. Його осягненню сприяли вчення Піфагора і піфагорійців, Сократа, Платона, Арістотеля та ін.
Естетична думка середньовіччя інтенсивно розвиває проблему умоглядного осягнення Абсолюту, Бога у свідомості людини завдяки багатству чуттєвого сприйняття форм світу. На цій підставі формулюється ідея образу, яка розкривається у середньовічних філософських теоріях, що містять у собі і естетичну складову (Августин Блаженний, Іоанн Дамаскін, Фома Аквінський та ін.).
Антропологічний переворот, який здійснився в епоху Відродження, перемістив акценти у середньовічній теорії образу. Образ перетворився із засобу осягнення потойбічного світу у засіб пізнання світу чуттєво сприйманого та активної людської діяльності (Леонардо да Вінчі, А. Дюрер, Л.-Б. Альберті та ін.).
У XVII—XVIII ст. у розвитку естетичної думки виникають нормативні естетичні теорії, що були пов’язані з ідеологічним світоглядом, нормуванням суспільної діяльності і свідомості, — бароко і класицизм. Уявлення про красу, гармонію та досконалість набули в них конкретно-історичного характеру: «успадкували природу, яка виправлена за античними взірцями».
У другій половині XVIII ст. естетична думка оформлюється у європейській культурі в самос
В XIX—XX ст. естетика як наука існує в контексті розвою європейської філософії і є складовою частиною інтенсивного розвитку духовного життя, мислення, мистецтва і загалом культури.
< Попередня Наступна >