44

---

Резюме

Соціальна сутність мистецтва виявляється у специфіці його мети та предмета. Метою мистецтва, усіх його видів, форм та жанрів є вдосконалення людини та суспільства, в якому ця лю­дина живе. Тому предметом мистецтва стає реальна дійсність, за якої постає життя людини. Мистецтво є орган життя чи орган виробництва людського життя.

Мистецтво утворює принципово новий рівень діяльності, який відрізняється різким збільшенням ступеня свободи, таким чином у співвідношенні до дійсності мистецтво виступає як ча­стина свободи.

Художня культура характеризує ступінь та спосіб розвит­ку здібностей, хисту, потреб соціального суб’єкта в усіх формах художньої діяльності, ступінь його підготовленості до цієї діяль­ності, його участі у створенні та засвоєнні цінностей мистецтва, в організації художньої діяльності.

Норми художньої культури поділяються на загальні зако­ни видів мистецтва, які регулюють процес художньої творчості: естетичні принципи та норми, що формуються певним художнім методом; естетичні норми та принципи, що залежать від конк­ретного художнього напрямку, до якого належить митець.

Мистецтво є поліфункціональним:

як аналіз стану світу (художньо-концептуальна функція);

як віщування (функція передбачення);

як повідомлення та спілкування (інформативна та комуні­кативна функція);

як катарсис у формуванні цілісної особистості (виховна функція);

сугестивна функція (вплив на несвідоме);

як формування творчого духу та ціннісних орієнтирів (ес­тетична функція);

як насолода (гедоністична функція).

Мистецтво ціннісно орієнтує людину в світі, розвиває у неї творчий дух, пробуджує в людині творця.

Мистец

тво відбиває життя в його цілісності, повноті та загальнолюдській значущості, у тому, що цікаво кожній людині. Мистецтво — це завжди розповідь про людину, для людини та в ім’я людини.

 

< Попередня   Наступна >