Резюме

Естетична культура є засіб самостворення людини — себе в історії за законам гармонії та порядку.

Структура естетичної культури містить естетику свідо­мості людей, що відтворюється в ідеалах, потребах, поглядах, концепціях; естетичні моменти різних видів діяльності (у пра­ці, побуті, під час спілкування, у суспільному житті, смерті тощо); естетичне виховання у різноманітті сфер та засобів свого прояву.

Естетичне виховання в сукупності своїх методів, форм, за­собів триває протягом усього життя людини, усуваючи супереч­ності у неспіввідносності рівня естетичної культури людства та володіння естетичним досвідом (на рівні культури) окремої осо­бистості у кожний конкретний період її життєдіяльності.

Форми естетичного виховання мінливі, вони вперше засто­совуються у ранньому дитинстві, укладаються залежно від роз­витку насамперед структури знань та суспільних відносин, але ефективні лише тоді, коли не перериваються ні в особистому, ні в суспільному житті, тобто процес естетичного виховання та самовиховання повинен тривати постійно.

Праця — одна із сфер, а також засіб естетичного вихован­ня, оскільки основи виробничої діяльності та праці в цілому спрямовані на виявлення та розвиток творчо-естетичних задатків особистості.

Вагомим засобом естетичного виховання є природа, бо саме через неї людина пізнає закони краси.

Засобами естетичного виховання є поведінка та побут лю­дини. Естетика поведінки виявляється у людських відносинах (виробничих, побутових, особистих, суспільних) і закріплюється у вчинках та діях людей.