108

---

§ 1.2. Предмет і поняття екологічного права

Розпочинаючи вивчення будь-якої галузі права, треба перш за все усвідомити, що є її предметом, з'ясувати коло і характер тих суспільних відносин, які регулюються цією галуз­зю права.

Предметом екологічного права є суспільні екологічні від­носини, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Назва «екологія» походить від грецьких слів дослівно — вчення про дім, тобто про оточуюче нас середовище.

Екологія — це наука, яка вивчає проблеми взаємодії жи­вих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають. Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, взаємодії суспільства і природи, тобто ті екологічні відносини, які регулюються і охороняються нормами права. Система таких норм і складає екологічне право.

Екологічне право України — молода галузь права. Юри­дичною базою його розвитку є екологічне законодавство, яке почало швидко розвиватися ще за часів Радянського Союзу. Екологічне законодавство сучасної України повніше відбиває конкретні природні умови і потреби регіону, що робить його більш дійовим.

Екологічні суспільні відносини мають свої суб'єкти й об'­єкти. Суб'єктами екологічних відносин є сторони, між якими вони виникають.

Екологічні відносини виникають між Українською держа­вою як власником природних багатств і природо користувачами, до яких відносяться підприємства, організації, установи і громадяни. Вони виникають також між самими природо-корис­тувачами.

Екологічні суспільні відносини виникають з приводу вико­ристання і охорони земель, вод, лісів, надр землі, атмосферного повітря, тваринного світу, природно-заповідного фонду;

justify;">Саме ці природні багатства і є об'єктами екологічних від­носин.

Об'єктом екологічних відносин може бути як об'єкт при­роди в цілому, так і його частина. Будучи врегульованими нормами екологічного права, всі ці відносини набувають пра­вової форми і стають екологічними правовідносинами.

За своїм характером екологічні правовідносини поділя­ються на відносини, що виникають у сфері використання при­родних багатств, і такі, що пов'язані з охороною природи. Ви­вчення відносин з приводу природокористування та природо-охорони в одній галузі права не випадкове. Ці дії тісно вза­ємопов'язані. Вони не виключають, а доповнюють одне одного. Раціональне використання природних ресурсів сприяє їх охороні, а охорона природи, у свою чергу, сприяє раціо­нальному використанню природних багатств.

Екологічні правовідносини — це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтво­рення і охорони різних об'єктів природи. Залежно від об'єктів природи, їх можна поділити на сім груп. Це відносини, що ви­никають з приводу використання і охорони земель, вод, ат­мосферного повітря, лісів, тваринного світу, надр і природно-заповідного фонду.

Кожна група екологічних правовідносин регулюється від­повідним видом правових норм і галуззю законодавства: зе­мельним, водним, лісовим, законодавством про тваринний світ, атмосферне повітря, надра, природно-заповідний фонд.

Ці галузі законодавства мають свої цілі й завдання. Ра­зом з тим вони тісно пов'язані між собою і складають єдину за своєю суттю і призначенням систему — екологічне зако­нодавство.

Найважливішими підставами для виділення екологічного права в окрему галузь є:

а) наявність особливого самостійного предмета правового регулювання — таким предметом є екологічні відносини на­шого суспільства;

б) специфіка і своєрідність об'єктів, з приводу яких скла­даються екологічні відносини (природні багатства: земля, во­да, ліси, надра, атмосферне повітря, тваринний світ);

в) існування спеціальних джерел права (законодавчі акти про землю, надра, воду, ліси та інші об'єкти природи);

г) особлива суспільно-економічна значущість екологічних відносин і тих правових актів та норм, що їх регулюють і охо­роняють.

Отже, можна дати таке визначення екологічного права. Екологічним правом називається галузь права, яка регулює екологічні суспільні відносини і має своїм завданням забез­печення раціонального використання природних багатств і охорону навколишнього середовища в інтересах сучасних і майбутніх поколінь людей.

Життя вимагає постійного розвитку і удосконалення еко­логічних суспільних відносин. Адже їхній стан впливає на ефективність використання природних ресурсів і стан охорони навколишнього природного середовища. Від того, якими є і будуть екологічні відносини залежить рівень розвитку всіх га­лузей народного господарства, оскільки з ними пов'язане гос­подарське використання земель, вод, лісів, надр, атмосфер­ного повітря, інших природних багатств.

Не варто вдаватися до ілюзій, що природні ресурси неви­черпні. Настав час переконати суспільство в тому, що в су­часних умовах першочерговим завданням у використанні природних ресурсів є їх відновлення і раціональне користу­вання ними.

Чекають вирішення також екологічні проблеми регіональ­ного характеру. Конче необхідно:

а) звести до мінімуму шкідливий вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

б) поліпшити екологічний стан басейну Дніпра та якість питної води;

в) стабілізувати та поліпшити екологічний стан у містах і промислових центрах Донецько-придніпровського регіону;

г) відновити гідрологічний режим у Поліському регіоні;

д) запобігти подальшому забрудненню Чорного і Азов­ського морів та поліпшити їхній екологічний стан.

Вирішення назрілих екологічних проблем стане важливим кроком уперед на шляху досягнення екологічного оздоровлен­ня України, допоможе подолати напругу в багатьох містах і регіонах країни, нормалізувати в них стан навколишнього природного середовища.

Україна, незважаючи на поточні проблеми політичного і економічного характеру, повинна сформулювати соціальну політику, спрямовану на збереження і відродження довкілля, захист екологічних прав громадян, забезпечення екологічної безпеки країни і активно впроваджувати її в життя за допо­могою норм екологічного права. Закони та інші правові акти надають обов'язкової юридичної сили екологічним вимогам. Під впливом норм екологічного права екологічні відносини стають виваженішими та більш гармонійними.

 

< Попередня   Наступна >