151

---

§ 10.2. Організаційно-правові заходи щодо охорони тваринного світу

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійс­нюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого невиснажливого використання тваринного світу.

Чинне законодавство України передбачає організаційно-правові заходи щодо охорони тваринного світу і юридичну відповідальність за порушення законодавства, спрямованого на його охорону.

Зміст організаційно-правових заходів охорони тваринного світу складають:

організація державного управління в галузі охорони і ра­ціонального використання тваринного світу;

додержання основних вимог та принципів охорони, раціо­нального використання і відтворення тваринного світу;

реалізація прав та обов'язків користувачів об'єктами тва­ринного світу;

охорона середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;

охорона, відтворення і використання рідкісних тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення;

обмеження або заборона застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, міне­ральних добрив та інших препаратів;

ведення державного обліку тварин та обліку їх добування;

здійснення державного та громадського контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Управління в галузі охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу є складовою частиною охорони навколишнього природного середовища, яке полягає у здійс­ненні функцій спостереження, до

слідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

До відання Кабінету Міністрів України в зазначеній галузі належить:

встановлення порядку ведення мисливського господар­ства;

визначення порядку здійснення полювання;

встановлення порядку надання в користування рибогоспо­дарських водойм, а також вимог щодо ведення рибного гос­подарства;

вирішення питань спеціального використання об'єктів тва­ринного світу;

визначення порядку ведення Державного кадастру тва­ринного світу;

здійснення контролю в галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

вирішення інших питань.

Широке коло питань у зазначеній галузі віднесено діючим законодавством про тваринний світ до компетенції Міністер­ства екології та природних ресурсів та його органів на місцях. Міністерство, зокрема, встановлює порядок ведення держав­ного обліку тварин та обсягу їх добування; правила ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу;

правила добування рідкісних тварин і таких, що перебувають під загрозою знищення; види тварин для розведення у спе­ціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях; затверджує нормативи екологічної безпеки та лі­міти добування диких тварин; вирішує багато інших питань щодо охорони, раціонального використання і відтворення тва­ринного світу.

Безліч питань у галузі охорони та раціонального викорис­тання тваринного світу відносяться до компетенції виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Вони виконують ви­моги вищестоящих органів з питань охорони і використання тваринного світу і розробляють свої заходи.

Велике значення для здійснення управління в зазначеній галузі має прийняття Закону про тваринний світ, який дозво­ляє забезпечити єдність правового регулювання в галузі охо­рони, використання і відтворення тваринного світу в Україні, допомагає місцевим органам влади і управління розробляти свої нормативні акти, конкретизувати їх положення стосовно до місцевих умов.

На нашу думку, головне завдання управління полягає в тому, щоб залучити до здійснення охорони і відтворення тва­ринного світу якомога більше підприємств, установ і органі­зацій, а також громадські організації і громадян, створюючи для цього найбільш сприятливі умови.

Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також здій­снення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середови­ще перебування тварин і їх стан, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів: збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тварин­ного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмножен­ня диких тварин; збереження цілісності природних угруповань тварин; додержання науково обґрунтованих нормативів і лімі­тів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин; платня за спеціальне викорис­тання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності тва­рин з метою охорони здоров'я населення і відвернення запо­діяння шкоди природі та народному господарству; врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які можуть впливати на стан тваринного світу.

Одним з організаційно-правових заходів охорони тварин­ного світу є реалізація прав та обов'язків користувачів об'єк­тами тваринного світу, які спрямовані на посилення його охо­рони, беззастережне виконання відповідного законодавства. Користувачі об'єктами тваринного світу мають право: влас­ності на добуті в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації; оскаржувати в установленому по­рядку рішення державних органів і посадових осіб, що пору­шують їх права на використання об'єктів тваринного світу;

здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здій­снюється за плату, розмір якої встановлюється залежно від виду, мети та обсягів цього використання, а також інших еко­логічних і економічних факторів.

Порядок визначення плати та пільги щодо платежів за спеціальне використання об'єктів тваринного світу встанов­люються Кабінетом Міністрів України. Охоронне значення мають також умови і підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу. Воно припиняється в разі:

— закінчення строку, на який було надано дозвіл на ви­користання;

— відпадання потреби у використанні або добровільної відмови від нього;

— припинення діяльності підприємств, установ, організа­цій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу;

— порушення порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу;

— систематичного невиконання підприємствами, устано­вами, організаціями та громадянами встановлених правил, норм та інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Існують і деякі інші випадки припинення права спеціаль­ного використання об'єктів тваринного світу.

Користувачі об'єктами тваринного світу зобов'язані: до­держуватись встановлених правил, норм, лімітів і строків їх використання; використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено вико­ристовувати; своєчасно вносити плату за використання об'єк­тів тваринного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського та рибного господарства, також зобов'язані: раціонально використовувати об'єкти тва­ринного світу, не допускати погіршення екологічного стану се­редовища перебування тварин внаслідок власної діяльності;

застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів; проводити комплексні заходи, спрямо­вані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин; здій­снювати заходи щодо виконання загальнодержавних, регіо­нальних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; негайно інформувати природоохоронні орга­ни, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про вияв­лення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки заги­белі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілакти­ки і боротьби з захворюваннями.

Користувачі зобов'язані виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання тваринного світу відповідно до зако­нодавства України.

Для забезпечення охорони тваринного світу важливе зна­чення має охорона середовища перебування, умов розмно­ження і міграції тварин. Ці завдання покладаються на під­приємства, організації і громадян.

Введення в експлуатацію об'єктів і застосування техноло­гій без забезпечення їх засобами захисту тварин і середови­ща їх перебування забороняється.

З метою збереження і поліпшення екологічного стану ок­ремих територій, що мають особливе значення як середови­ще перебування цінних видів тварин, Міністерство екології та природних ресурсів може розробляти і запроваджувати суво­ріші екологічні нормативи, ніж ті, що встановлені для всієї те­риторії України.

Особливій охороні підлягають рідкісні тварини і такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах. Ці види тварин заносяться до Червоної книги України. Порядок і вимоги щодо охорони, відтворення і використання зазначе­них видів тварин визначаються Положенням про Червону книгу України, яке затверджується Верховною Радою України.

Види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними і перебувають під загрозою зникнення, за рішенням Міністерства екології та природних ресурсів України заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особли­вій охороні.

Визначення видів і встановлення порядку охорони, відтво­рення і використання тварин, занесених до зазначених пере­ліків, здійснюється Міністерством екології та природних ре­сурсів України, із урахуванням висновків наукових органі­зацій.

Законодавством передбачається запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів, у тому числі складування, знищення, захоронення промислових і побуто­вих відходів, проведення сільськогосподарських, лісогосподар­ських, лісозаготівельних та інших робіт, а також під час екс­плуатації електричної мережі та транспортних засобів.

Вимоги щодо охорони тваринного світу і середовища пе­ребування тварин повинні враховуватися під час застосуван­ня засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що використовуються в народно­му господарстві.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'я­зані вживати заходів щодо забезпечення запобігання захво­рюванням і загибелі тварин під час зберігання, транспорту­вання та застосування зазначених препаратів.

Правила застосування засобів захисту рослин, стимулято­рів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, а також переліки зазначених препаратів і речовин, використання яких дозволяється в господарській діяльності, способи їх застосу­вання погоджуються з Міністерством охорони здоров'я та Мі­ністерством охорони навколишнього природного середовища України.

З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню сере­довища їх перебування Міністерство екології та природних ре­сурсів та його органи на місцях за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі тери­торії, на яких обмежується або забороняється застосування хімічних засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, міне­ральних добрив та інших препаратів.

Для забезпечення охорони й організації раціонального ви­користання тваринного світу проводиться державний обпік тварин та облік обсягів їх добування, а також ведеться дер­жавний кадастр тваринного світу, який містить систематизо­вану сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики се­редовища їх перебування і сучасного господарського вико­ристання та інші необхідні дані.

Серед організаційно-правових заходів охорони тваринного світу важливе місце належить контролю в галузі охорони, ви­користання і відтворення тваринного світу. Законодавством передбачено проведення державного і громадського контролю.

Державний контроль здійснюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни, Міністерством екології та природних ресурсів та його органами на місцях, місцевими органами державної виконав­чої влади, іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства Ук­раїни.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспек­торами охорони навколишнього природного середовища, пов­новаження яких визначаються відповідно до положення, що затверджується Міністерством екології та природних ресурсів України.

Повноваження державних органів щодо контролю за охо­роною, використанням і відтворенням тваринного світу досить широкі. Наприклад, Міністерство екології та природних ресур­сів і його органи на місцях мають такі повноваження:

а) здійснювати контроль за діяльністю підприємств, уста­нов організацій і громадян у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

б) контролювати додержання встановленого порядку обліку тварин та обліку їх використання;

в) ставити вимоги до фізичних та юридичних осіб щодо усунення порушень законодавства в галузі охорони, викорис­тання і відтворення об'єктів тваринного світу;

г) припиняти в установленому порядку використання об'єктів тваринного світу, яке ведеться з порушенням зако­нодавства;

д) в установленому порядку зупиняти тимчасово роботи, під час проведення яких порушуються правила, норми та інші вимоги щодо охорони і використання тваринного світу, сере­довища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, до усунення порушень;

е) припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на добування, всі види викорис­тання, утримання, реалізацію, вивезення з України і ввезення на її територію диких тварин;

є) здійснювати контроль за торгівлею мисливськими тро­феями і виготовленням виробів з них;

ж) подавати позови про відшкодування збитків і витрат, заподіяних підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства про охоро­ну, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Широкими повноваженнями щодо здійснення контролю наділені посадові особи органів контролю та управління в га­лузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Відповідно до законодавства вони мають право:

а) давати обов'язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

б) перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу; зупиняти транспортні, у тому числі плавучі, засоби та проводити огляд речей, транспортних засобів і су­ден, знарядь полювання і рибальства та добутої продукції;

в) доставляти осіб, що порушують законодавство у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в мілі­цію та органи місцевого самоврядування;

г) вилучати в осіб, що порушують законодавство, знаряд­дя добування тварин (у тому числі рибних запасів), плавучі і транспортні засоби, обладнання та предмети, що були зна­ряддям правопорушення, незаконно добуту продукцію, а та­кож відповідні документи;

д) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відео-зйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони тваринного світу;

е) викликати громадян та посадових осіб для давання ус­них або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними законодавства в названій галузі;

є) складати протоколи та розглядати справи про адмініст­ративні правопорушення в галузі охорони, використання і від­творення об'єктів тваринного світу.

Систематизовано і стисло заходи охорони тваринного сві­ту викладені в ст. 32 Закону України «Про тваринний світ»,

відповідно до якої охорона тваринного світу забезпечується, зокрема, шляхом: створення заповідників, заказників і виді­лення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні; обмеження вилучення тварин із природ­ного середовища для зоологічних колекцій; надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тва­рин; пропаганди важливості охорони тваринного світу засоба­ми масової інформації; стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тварин­ного світу.

Для вирішення проблеми охорони тваринного світу велике значення має охорона мігруючих видів диких тварин. Мігрую­чи на сотні і тисячі кілометрів, тварини на своєму шляху пе­ретинають кордони різних країн. Тому забезпечення їх охо­рони вимагає спільних зусиль всіх держав.

З метою розробки і вжиття спільних заходів щодо забез­печення, охорони мігруючих видів тварин протягом усього їхнього міграційного шляху на землі, в повітрі й у воді 23 червня 1979 р. у Бонні було прийнято Конвенцію «Про збереження мігруючих видів диких тварин», яка набрала чин­ності 3 листопада 1983 р.

У цьому документі була визнана необхідність співпраці різних країн у галузі охорони тварин, що мігрують через на­ціональні кордони. Зокрема, в Конвенції зазначено, що, вра­ховуючи наростаючу екологічну, генетичну, наукову, естетич­ну, рекреаційну, культурну, освітню цінність диких тварин, а також їх цінність із соціальної та економічної точок зору, дер­жави повинні зберігати мігруючі види тварин, які живуть в межах кордонів національної юрисдикції або перетинають ці кордони.

19 березня 1999 р. Верховна Рада прийняла Закон Ук­раїни «Про приєднання України до Боннської Конвенції». Це означає, що Україна взяла на себе зобов'язання дотримува­тися норм, проголошених у рішеннях зазначеної Конвенції.

Охороні диких тварин присвячена також Конвенція «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що пере­бувають під загрозою зникнення», яка була підписана у Ва­шингтоні 3 березня 1973 року. Торгівля тваринами і рослина­ми, вилученими з дикої природи, набула загрозливих масшта­бів. Конвенція передбачає заборону або суворий контроль міжнародної торгівлі та інших пересувань через митні кордони країн найбільш рідкісних і цінних видів тварин та рослин. Тор­гівля цими видами дозволяється при наявності дозволу, спе­ціально визначеного кожною країною, та підтвердження за­конності їх набуття. У випадку відсутності відповідного дозво­лу зразки, що потрапляють під дію Конвенції, можуть бути за­тримані або конфісковані митними органами країн, через митні пункти яких вони провозяться.

Сьогодні дозволи на ввезення тварин в Україну та виве­зення за її межі здійснюються Міністерством екології та при­родних ресурсів.

Підписуючи зазначені Конвенції, світова спільнота виходи­ла з того, що народи і держави повинні бути головними за­хисниками дикої фауни і флори.

 

< Попередня   Наступна >