Радник

---

Глава 7.3. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Поняття «система органів» В. Авер'янов визначає так: по-перше, фік­сує відокремленість певної групи державних органів, що входять до кон­кретної системи, від усіх інших видів органів. По-друге, окреслює цілком визначений суб'єктивний склад цієї системи. По-третє підтверджує наяв­ність у сукупності цих суб'єктів (державних органів) певних ознак, прита­манних соціальним системам, зокрема таких, як єдність цільового призна­чення, функціональна самодостатність, ієрархічність внутрішньої органі­зації, субординаціиність взаємозв'язків між структурними ланками тощо [69, с 48].

Конституція України закріпила модель організації виконавчої влади, яка випливає із наведених вище аспектів розуміння системи органів вико­навчої влади. Так, перший з них пов'язаний з відокремленістю органів ви­конавчої влади від інших видів державних органів законодавчої та судової влади (ст. 6). Виконавча влада здійснюється системою спеціально ство­рюваних суб'єктів - органами виконавчої влади різних рівнів, наділених виконавчо-розпорядчою компетенцією, що не властива органам законо­давчої і судової влади. За посередництва цих органів здійснюється дер­жавне управління - виконавча і розпорядча діяльність. Органи виконавчої влади мають певні особливості відносно органів законодавчої і судової влади, зумовлені своєрідністю характеру та специфікою функцій виконав­чої влади [10, с 26].

Стосовно другого із зазначених аспектів, то він виявляється у встанов­ленні чітких правил взаємодії, по-перше, між загальною систе

мою управ­ління та суспільним середовищем, а, по-друге - між окремими ланками та структурами всередині самої системи виконавчої влади. Усі ієрархічні рів­ні органів виконавчої влади (вищий, центральний, місцевий) об'єднані в одному VI розділі Конституції України.

Особливістю третього аспекту є створення дійової «вертикалі» органів виконавчої влади - своєрідної піраміди з владним впливом зверху донизу. Тобто, на відміну від органів інших гілок державної влади (законодавчої та судової) побудова органів виконавчої влади здійснюється на засадах чіт­кої субординаційної ієрархії, заснованої на відносинах підлеглості. Це дає право вищим органам не лише спрямовувати діяльність нижчих рівнів, а й безпосередньо зобов'язувати їх діяти відповідним чином. Без такої систе­ми організації функціонування виконавча влада не змогла б реалізовува­ти поставлені цілі та діяти ефективно.

А тепер розглянемо конституційну модель побудови системи органів виконавчої влади України. Основний Закон установив три організаційно-правові рівні органів виконавчої влади - вищий, центральний, місцевий. Відповідно визначені й види органів виконавчої влади: 1) вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади; 3) місцеві органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 113 Основного Закону, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. До цієї системи, крім уряду, входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до статті 118 Конституції виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адмі­ністрації.

До системи органів виконавчої влади можна також віднести й Раду міні­стрів Автономної Республіки Крим, яка, згідно зі статтею 35 Конституції Ав­тономної Республіки Крим, виконує також державні виконавчі функції і пов­новаження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

Крім того, управління місцевими справами здійснюють органи місце­вого самоврядування - відповідні ради та їх виконавчі органи (виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад), які вони самостійно форму­ють. Ці органи не є державними, але відповідно до статті 143 Основного Закону органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Схематично організацію виконавчої влади в Україні зображено на рис. 7.1.

Виконавчі органи місцевого самоврядування

Рис. 7.1. Організація виконавчої влади в Україні

Різні органи виконавчої влади, які разом складають поняття «апарат державного управління», поєднані між собою на засадах певної підпоряд­кованості, яка легко простежується як у межах будь-якої галузі, функціо­нального чи територіального підрозділу, так і у співвідношенні владних повноважень, статусів, функцій тощо. Звідси - чітка системна залежність на основі системоутворюючих факторів, завдяки чому окремі складові утворюють єдине ціле. їх об'єднання в єдину систему можливе лише за умови спільної мети діяльності. Саме такою метою є досягнення високого рівня організованості, впорядкованості, узгодженості дій різноманітних складових (органів) системи для ефективного здійснення державного управління.

Однотипним є й зміст управлінської діяльності органів виконавчої влади, який випливає з функцій та завдань, що стоять перед ними. Схо­жими в їх діяльності є також методи управління, які запроваджуються на основі використання владних повноважень. І, безумовно, управлінська діяльність органів виконавчої влади, як уже зазначалося, базується на єдиних принципах державного управління.

Отже, система органів виконавчої влади України - не просто спільність однорідних одиниць, а цілісна система, тобто така сукуп­ність органів, у якій всі-складові частини взаємопов'язані і водночас становлять самостійні підсистеми органів зі своїми особливостями завдань, організаційної структури, функцій, компетенції та з певною автономією кожного окремого органу [94, с 38-39].

Згідно з Конституцією України виконавча влада в нашій державі пред­ставлена низкою державних органів, які у своїй сукупності становлять її систему. Термін «система» є давньогрецького походження і означає по­рядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин цілого. Єдність системи виявляється у такій взаємозалежності її компонен­тів, коли зі зміною одного з них міняються й усі інші, що впливає на систе­му в цілому. Основними характеристиками будь-якої системи є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв'язок елементів структури всередині її та з навколишнім оточенням [170, с 27]. У даному випадку цими елементами (частинами, компонентами) є відповідні органи вико­навчої влади. Система державних органів виконавчої влади в Україні ор­ганізована відповідно до існуючого адміністративно-територіального поді­лу країни і включає в себе чотири рівні:

- центральний (державний);

- республіканський в Автономній Республіці Крим;

- обласний, міський у містах Києві та Севастополі;

- районний, районний у містах Києві та Севастополі. Центральний (державний) рівень складають Кабінет Міністрів Ук­раїни - вищий орган у системі виконавчої влади, міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади.

Республіканський рівень - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, яка виконує державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України. З питань виконання Державних функцій і повноважень Рада міністрів, її Голова, заступники, керівники відповідних міністерств і республіканських комітетів підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України.

На обласному, міському в містах Києві та Севастополі рівні функ­ціонують обласні, Київська та Севастопольська міські державні адмініст­рації, які є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади України.

На районному рівні, районному в містах Києві та Севастополі ді­ють районні державні адміністрації. Вони також входять до єдиної систе­ми виконавчої влади і підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня: районні - обласним державним адміністраціям, а районні в містах Києві та Севастополі - відповідно міським державним адміністра­ціям. Через механізм призначення і звільнення на посаду, голови район­них державних адміністрацій підпорядковані Президентові України та Ка­бінету Міністрів України.

На найнижчому рівні адміністративно-територіального устрою - місті, селищі, селі - державні органи виконавчої влади не утворюються. Управ­ління на зазначених територіях здійснюють органи місцевого самовряду­вання. Проте, згідно з Конституцією (ст.143) та законодавством їм можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. У такому ви­падку органи місцевого самоврядування є підконтрольні відповідним ор­ганам виконавчої влади в частині делегованих повноважень.

< Попередня   Наступна >