353

---

§ 4. Поняття, правове регулювання та співвідношення функцій і компетенції органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування

Ґрунтовний науковий аналіз будь-якого явища неможливий без по­переднього визначення тих чинників, що впливають на його сутність і зміст. Стосовно організації й діяльності органів публічної влади таким чинником є їх функції й компетенція, які дають динамічну характерис­тику владних інституцій, уможливлюючи глибше пізнання їх природи, призначення та змісту діяльності. Функції і компетенція органів публічної влади — це одні із фундаментальних категорій державознавчої науки.

Сутність і соціальне призначення органів публічної влади розкри­вається за допомогою функцій. Вони мають об'єктивний характер, обу­мовлюються потребами суспільства і встановлюються залежно від ос­новних завдань, що стоять перед владними інституціями на певному етапі розвитку. Функції органів публічної влади характеризуються пев­ною стабільністю, зазнаючи змін лише завдяки радикальним політич­ним, економіко-соціальним перетворенням, зміні державної органі­зації, її пріоритетів. Функції органів публічної влади стосовно функцій держави мають похідний характер. Держава розподіляє їх між органа­ми таким чином, щоб вони працювали узгоджено і являли собою єди­ний цілісний механізм, який реалізує ці функції.

Таким чином, функції органів публічної влади — це об'єктивно обу­мовлені основні напрямки їх діяльності, що забезпечують поділ праці всередині державного механізму і характеризуються певною стабіль­ністю, в яких відображаються завдання і соціальне призначення органів публічної влади.

Класифікація функцій може бути здійснена за різними критеріями. За суб'єктами здійснення влади розрізняють функції держави, місцевого самоврядування, функції органів публічно

ї влади, їх структурних підроз­ділів і посадових осіб, окремих службовців. За об'єктами здійснення влади можна виокремити політичні, економічні, соціальні, культурні, оборонні, зовнішньоекономічні, екологічні функції. За видами держав­ної влади розрізняють законодавчу, виконавчу, судову, контрольно-на­глядову, представницьку функції. За правовими формами здійснення влади функції можна класифікувати на нормотворчу установчу, правозастосовчу, інтерпретаційну, контрольну, правоохоронну.

Функції органів публічної влади тісно пов'язані з компетенцією, яка є тим елементом організації роботи, що забезпечує максимальну дифе­ренціацію цих органів та унікальність їхнього правового статусу. Сама семантика слова «компетенція» передбачає фаховий підхід до публічно­го володарювання. Здійснювати публічну владу слід грамотно, зі знан­ням справи, чітко орієнтуючись у тій сфері суспільного життя, в якій складаються ті правовідносини, суб'єктом яких є цей орган, що дає змо­гу зробити аналіз компетенції.

На відміну від функцій, які формулюються досить загально, компе­тенція органу публічної влади окреслюється за допомогою максималь­но конкретних формулювань, які дають змогу дати цілком однозначну відповідь на питання: що має право і що повинен робити цей орган за кожним із доручених йому напрямків суспільного управління з метою цілеспрямованого впорядкування громадського життя, згідно з його стратегічними цілями і завданнями.

Компетенція є юридичною характеристикою, за допомогою якої точно фіксується положення певного органу в політико-правовому про­сторі. її складові елементи дають змогу максимально чітко визначити правове положення конкретного органу як суб'єкта владних пра­вовідносин. Як правильно зазначається в юридичній літературі, неза­лежно від того, є компетенція повністю самостійною (конкретного органу публічної влади) чи має похідний характер (структурних підрозділів чи посадових осіб), можна говорити про її подвійне призначення. Шля­хом державно-владного встановлення компетенції чітко фіксується об­сяг та зміст діяльності того чи іншого суб'єкта, що здійснює управління. Одночасно проводиться розмежування його функцій з функціями інших суб'єктів, що співвідносяться з ним як за «вертикаллю», так і за «гори­зонталлю», іншими словами, закріплюється певний порядок розподілу всієї сукупності державних функцій, що реалізуються управлінським апаратом1.

Структурно компетенція являє собою сукупність предметів відання і повноважень. З метою нормального функціонування, усунення дублю­вання і правильного поділу праці кожна владна інституція повинна діяти спеціалізовано, тобто в певних сферах суспільних відносин. Така сфера діяльності, в межах якої діє орган, визначається першочергово і юридично закріплюється. В юриспруденції вона дістала назву предме­ти відання, під якими розуміють юридично визначені сфери суспільних відносин, в межах яких діє владний суб'єкт. Це можуть бути, наприклад, сфери промисловості, будівництва, архітектури, сільського господарст­ва, транспорту, зв'язку, освіти, науки, культури, охорони здоров'я.

Однак визначення компетенції тільки як предметів відання є недо­статнім, оскільки неможливо встановити компетенцію органу, не окрес­ливши конкретні можливості його поведінки в публічних відносинах, його права й обов'язки, які іменуються повноваженнями. У компетенції органів публічної влади права і обов'язки зливаються в повноваження як єдине ціле — «право-обов'язки», оскільки за наявності певних юри­дичних фактів орган не може не реалізувати своїх повноважень, він по­винен їх використати.

Таким чином, компетенція органів публічної влади являє собою су­купність закріплених у нормативно-правових актах предметів відання та повноважень органів публічної влади, шляхом встановлення яких фіксується обсяг та зміст діяльності владних суб'єктів.

Компетенція є більш динамічним явищем, ніж функції, бо вона до­сить часто змінюється, уточнюється, доповнюється у зв'язку із оптимізацією, вдосконаленням державного апарату, що обумовлено постійними процесами державного й суспільного розвитку. Зміна ж функціонального призначення владних інституцій, як було зазначено вище, як правило, пов'язана з перетвореннями революційного харак­теру. Що стосується правового регулювання функцій та компетенції органів публічної влади, то на сьогодні компетенція більш чітко закріп­лена правовими нормами, ніж функції, які врегульовані правом частко­во і нерідко виводяться зі змісту компетенції.

 

1 Совершенствование аппарата государственного управления (конституци­онный аспект) / Под ред. В. В. Цветкова. — К.: Наукова думка, 1982. — С. 189.

< Попередня   Наступна >