386

---

§ 3. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з органами прокуратури, Служби безпеки України та органами внутрішніх справ

Прокуратура, Служба безпеки України та органи внутрішніх справ належать до категорії правоохоронних органів. їх основним завданням є забезпечення законності й правопорядку, попередження і припинен­ня злочинів та адміністративних проступків.

Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури пов'язана здебільшого зі здійсненням прокурорського нагляду. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, органа­ми державного і господарського управління та контролю, Радою мініст­рів АРК, місцевими радами, їх виконавчими органами, посадовими осо­бами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядковани­ми йому прокурорами.

Взаємодія виявляється і через установчу функцію вищих органів державної влади. Так, Генеральний прокурор України призначається Президентом за погодженням з Верховною Радою України, а звільня­ється з посади главою держави самостійно. Персональний склад колегії Генпрокуратури затверджується парламентом за поданням Генерального прокурора. Прокурор АРК призначається на посаду Генеральним про­курором за погодженням з Верховною Радою АРК, а всі інші прокуро­ри — Генеральним прокурором самостійно. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор, його заступники мають право брати участь у засіданнях парламенту й уряду України, колегій центральних органів виконавчої влади. Генеральний прокурор, прокурор АРК, їх заступни­ки мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради АРК та її органів, Ради міністрів А

РК, колегій міністерств, комітетів і відомств АРК, місцевих рад, їх виконавчих комітетів. Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші при­рівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях місцевих рад, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за додер­жанням законів або по розслідуванню справ забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити ви­конанню ним службових обов'язків або добитися прийняття непра­вомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену зако­ном. Звернення представників влади, інших посадових осіб до проку­рора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Прокуратура відіграє ключову роль у процедурах, пов'язаних із при­тягненням певних осіб до конституційно-правової відповідальності. Зокрема, згідно зі ст. 111 Конституції України, для проведення розсліду­вання у справі про усунення Президента з поста в порядку імпічменту Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої обов'язково входить спеціальний прокурор. Подання до Верховної Ради України щодо надання згоди на притягнення народно­го депутата до кримінальної відповідальності вносить Генеральний про­курор України. Прокурори здійснюють повноваження, спрямовані на усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють, шляхом опротестування актів органів та посадових осіб органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, рішення і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протест на рішення місце­вих рад залежно від характеру порушень; 3) порушувати в установлено­му законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати ма­теріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усу­нення порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, гро­мадських організацій і посадовим особам про усунення порушень зако­ну та умов, що їм сприяли.

Фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розміри асигнувань на утримання органів прокуратури затверджуються парламентом за поданням Генераль­ного прокурора України. Місцеві ради, їх виконавчі органи забезпечу­ють розташовані на їх території органи прокуратури відповідними служ­бовими приміщеннями на умовах оренди. Транспортними і матеріаль­но-технічними засобами органи прокуратури забезпечуються за рахунок Державного бюджету України в централізованому порядку, що визна­чається Президентом України.

Далі розглянемо взаємовідносини органів публічної влади з органами Служби безпеки України. Служба безпеки України (СБУ) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який підпорядко­ваний Президенту і підконтрольний Верховній Раді України. Ор­ганізаційна структура СБУ визначається главою держави, а її загальна структура, чисельність і функції — парламентом. За поданням Верхов­ної Ради України Президент призначає Голову СБУ, а за поданням Го­лови СБУ — його заступників та склад колегії СБУ. Начальники регіо­нальних органів СБУ призначаються з відома глави місцевої держ­адміністрації.

Глава держави встановлює форми і розміри грошового забезпечен­ня, а також здійснює як особисто, так і через уповноважені ним органи контроль за діяльністю СБУ, яка повинна регулярно інформувати Пре­зидента і спеціально призначених ним посадових осіб про свою діяль­ність. Голова СБУ щорічно подає Президенту письмовий звіт про діяльність СБУ та постійно інформує парламент і комітет з питань обо­рони і державної безпеки про свою діяльність, про стан державної без­пеки, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань. Згідно з Указом Президента від 22 жовтня 1998 року № 1172/98 «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України», постійний контроль здійснює Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю СБУ, який призначається Президентом і йому підпорядковується.

Взаємодія СБУ з Кабінетом Міністрів України здійснюється з пи­тань фінансування, соціально-побутового, матеріально-технічного за­безпечення. Органи влади на території Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування сприя­ють СБУ, її органам і підрозділам у вирішенні житлових, соціально-по­бутових проблем, а також забезпеченням транспортом і зв'язком.

Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ (далі — ОВС) є найбільш тісною й багатогранною серед усіх правоохоронних органів. У системі ОВС провідне місце посідає міліція, організаційна структура і штатна чисельність якої визначаються в порядку, встанов­люваному урядом України.

Ефективне виконання міліцією покладених на неї завдань можли­ве лише за умови тісної співпраці з іншими органами публічної влади. Водночас ряд обов'язків міліції передбачає взаємодію з іншими органами публічної влади. Зокрема, міліція відповідно до своїх завдань зо­бов'язана: 1) подавати в межах наданих прав допомогу депутатам, пред­ставникам органів публічної влади у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопоруш­ників; 2) забезпечувати виконання рішень місцевих рад, прийнятих ними в межах компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі.

Депутати всіх рівнів мають право звертатися до органів міліції із зверненнями або запитами. У свою чергу, міліції надано право безкош­товно і безперешкодно отримувати від органів публічної влади за пись­мовим запитом відомості, необхідні у справах про злочин, які перебу­вають у її провадженні.

У межах своєї компетенції місцеві ради можуть здійснювати кон­троль за діяльністю міліції. Заступник Міністра внутрішніх справ Укра­їни — начальник Головного управління МВС України в Криму, началь­ники головних управлінь, управлінь МВС України в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік звітують перед місцевими радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку.

Виходячи із завдань, що стоять перед ОВС, вони постійно спів­робітничають з органами місцевого самоврядування. Багаторічною практикою вироблено різні форми такої взаємодії — обмін інфор­мацією, спільний аналіз стану правопорушності, розробка і здійснен­ня профілактичних заходів, узгодження дій тощо. Органи міліції повідом­ляють органи державної влади та місцевого самоврядування про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, і разом з цими органами, внутрішніми військами, СБУ вживають негайних за­ходів для ліквідації їх наслідків, рятування людей, надання їм допомо­ги, охорони майна, що залишилося без нагляду.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування повинні: 1) забез­печувати доступ та перебування працівників міліції на своїй території й у приміщеннях з метою запобігання та припинення злочинів, пе­реслідування і затримки осіб, підозрюваних у їх вчиненні, гарантуван­ня громадської безпеки; 2) безперешкодно надавати міліції за письмо­вим запитом відомості, необхідні у справах про злочини; 3) у випадках, передбачених законом, безперешкодно надавати свої транспортні засо­би та засоби зв'язку; 4) розглядати внесені подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень.

При виконавчих комітетах місцевих рад діють координаційні ради по профілактиці правопорушень і боротьбі зі злочинністю, засідання яких за участю сільського, селищного чи міського голови, прокурора району, начальника ОВС, голови місцевого суду, начальника відділу державної служби охорони та інших керівників проводяться щоквартально.

Згідно з Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції», місцева міліція утворюється за рішен­ням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС України. Керівник місцевої міліції звітує перед радою про стан охоро­ни громадського порядку та громадської безпеки на відповідній тери­торії у встановлені радою строки.

Призначення і звільнення з посад керівника місцевої міліції, діль­ничних інспекторів, начальників структурних підрозділів здійснюється начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, об­ластях, містах Києві та Севастополі за погодженням з відповідною радою. На пленарних засіданнях місцевих рад вирішуються питання чисельності місцевої міліції, матеріально-технічне забезпечення її діяльності.

 

< Попередня