131

---

§ 3. Питання вдосконалення банківського законодавства

Ефективне функціонування банківської системи України здебільшого визначається рівнем її правової основи і немож­ливе без визначення правового статусу суб’єктів кредитної системи та детального регламентування різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави.

Банківська система України функціонує на підставі цілої системи нормативно-правових актів, яка визначається терміном “банківське законодавство”. Загалом його можна визначити як систему нормативних актів, що містять норми, котрі регулюють діяльність банків та інших кредитно-фінансо­вих інститутів, а також їх взаємовідносини з клієнтами (відно­сини при встановленні структури й функцій кредитно-банківської системи, здійсненні основних банківських опе­рацій, питання правового регулювання розрахункових, кре­дитних, валютних відносин та операцій з цінними паперами, а також організацію банківського контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств, організацій).

Банківське законодавство — це значний масив різно­манітних за юридичною силою, формою і сферою дії норма­тивних актів, що мають визначену ієрархічну систему. Згідно з цим банківське законодавство має низку особливостей.

Першою особливістю є міжгалузевий характер банківсько­го законодавства, адже воно містить норми різних галузей права. Найбільшого значення тут набувають норми консти­туційного, адміністративного, цивільного та фінансового права. Водночас багатогранність самої банківської діяльності дає підстави включати до складу банківського законодавства ще й норми кримінального права (наприклад, кримінальна відповідальність за виготовлення, з

бут фальшивих грошей, цінних паперів та іноземної валюти або порушення правил про валютні операції), цивільно-процесуального права (напри­клад, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника або порядок стягнення коштів за виконавчими документами з установ, підприємств та організацій) та інших галузей права.

Другою особливістю банківського законодавства України е значна кількість підзаконних нормативних актів, а законів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності, не­достатньо. В таких країнах, як Велика Британія, Німеччина, США, Франція, налічується понад два десятки законів, що за­безпечують функціонування кредитної системи цих країн.

Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з од­ного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого, — тим, що банківські відносини надто динамічні. Це зумовлює потребу постійно вносити зміни, спрямовані на вдосконалення зазначеної діяльності, що забезпечується опе­ративним прийняттям підзаконних нормативних актів. Отже, має місце перекіс законодавства в бік відомчих нормативних актів.

Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положен­ня і правила) видаються на виконання і в межах закону і по­кликані усунути прогалини в правовому регулюванні банківських суспільних відносин.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалося, представлений відомчи­ми нормативними актами. При цьому деякі державні органи управління спеціальної компетенції (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) наділені функціями нормотворчого характеру і вида­ють підзаконні нормативні акти, які мають міжвідомчий ха­рактер і відображають специфічну сферу їх діяльності, є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Четвертою особливістю банківського законодавства є про­блема розмежування його з іншими галузями законодавства (адміністративним, фінансовим і цивільним), що має практич­не значення для ефективного розвитку і функціонування еко­номіки. При цьому слід констатувати роль публічних начал у регулюванні банківської діяльності, зокрема це стосується пи­тання меж втручання держави в банківську сферу.

Як відомо, сучасний нормативний вакуум у сфері банківської діяльності зумовлений зміною соціально-політич­ного устрою і напрямів економічного розвитку країни. Деякі нормативні акти не завжди узгоджуються між собою, інколи навіть суперечать один одному, що потребує поліпшення пра­вового регулювання банківських відносин і побудови кредит­ноїсистеми в Україні.

Серйозною перешкодою для регулювання банківських відносин є внесення частих змін до законів невдовзі після їх прийняття, як це мало місце, наприклад, із Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Часті зміни і доповнення до законів несприяють стабільності банківського законодав­ства і негативно впливають на практику його застосування суб’єктами господарювання.

На стані банківського законодавства негативно позна­чається і практика неодноразових змін “правил гри”, зокрема прийняття за короткий час різних відомчих нормативних актів з тих самих питань. Так, 24 травня 1993 р. Правління Національного банку України своїм рішенням затвердило Положення, а 2 серпня 1996 р. Інструкцію про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, а 29 березня 2001 р. НБУ було затверджено нову Інструкцію щодо безготівкових розрахунків.

Велике значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка по­винна, містити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського законодавства. Зокрема, актуальним як у теоре­тичному, так і в практичному аспекті є питання його кодифікації. В розробленому творчим колективом НБУ проекті концепції розвитку банківської системи України передбачається створити на основі всіх чинних законодавчих і норма­тивних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності, постійно підтримуючи його в робочому стані та ознайомлюючи з ним усі банки України.

Виняткове значення проблем удосконалення банківського законодавства зумовлює потребу у вирішенні низки питань, У плані законодавчої діяльності Верховної Ради України підго­товлено пакет законопроектів з питань банківської справи, які мають бути прийняті найближчим'часом. У цьому пакеті є за­кони: “Про комерційні банки”, “Про банківський кредит”, “Про кредитну установу”, “Про Ощадний банк”, “Про валют­не регулювання”, “Про банківський нагляд”, “Про іпотечний банк”, “Про страхування обігу цінних паперів”, “Про випуск та використання цінних паперів”, “Про інкасацію”, “Про без­готівкові розрахунки”, “Про механізм повернення капіталу, вивезеного з України”, “Про строкові фінансові інструменти”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, “Про обов’язковий продаж валюти експортерам” тощо.

Велике значення в удосконаленні банківського законодавства має вирішення на законодавчому рівні таких важливих питань, як банківська таємниця, страхування депозитів та кредитів, організація та порядок роботи банківської системи в особливий період, система державного банківського аудиту, відповідальність банків за незаконні банківські операції, банк­рутство і неспроможність кредитних установ, механізм реорганізації банків, іпотеку захист інтересів вкладників, правове забезпечення електронних платіжних систем тощо. Значну увагу слід приділити діяльності Державної скарбниці України, дочірнім банкам та іншим кредитним установам фінансовим та холдинговим компаніям.

Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не обмежується прийняттям лише законів, необхідне я норма­тивне регулювання окремих сфер банківської діяльності та їх відносин із клієнтами (розрахункових, кредитних, валютних тощо), формування спеціального механізму реалізації-тих чи інших положень у банківській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інституту трастових операцій, порядок виконання заставних зобов’язань у разі неповернення кре­дитів, про лібералізацію валютних операцій перерахування іноземної валюти за кордон або залучення іноземних інвес­тицій, упорядкування засад вексельного обігу, врегулювання інституту арешту коштів банків тощо).

Аналіз чинного банківського законодавства свідчить, що воно знаходиться ще на етапі становлення й розвитку і непов­ною мірою відповідає етапу ринкової економіки. Для банківського законодавства характерні такі негативні риси:

а) багаторівневий характер правового регулювання банківської діяльності та наявності значної кількості підзаконних нормативних актів. У зв’язку з цим важливого значення набуває питання ієрархії джерел банківського права;

б) відсутність єдиного кодифікованого акта з банківської діяльності;

в) динамічність норм банківського права і внесення частих змін та доповнень до нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

г) суперечливість і складність багатьох нормативних актів, їх неузгодженість з актами, що стосуються взагалі різних сфер народного господарства регулюють господарські відносини,

д) недостатня кількість офіційних джерел, де публікуються нормативні акти з банківської діяльності, і труднощі, що вини­кають з пошуком і користуванням цими актами. Існуюча їх публікація не відповідає формальним вимогам обнародуван­ня, а умови їх розповсюдження не забезпечують учасникам за­гальнодоступності актів.

Поряд із безпосередньо вдосконаленням банківського за­конодавства складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів. Насамперед необхідно:

1) узгоджувати норми банківського законодавства з нор­мами інших галузей національного законодавства, тобто вра­ховувати норми актів суміжного законодавства як основу кон­цептуального характеру;

2) відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці;

3) чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері;

4) обмежити до мінімуму втручання держави в банківську сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в уп­равлінні кредитно-банківською системою;

5) систематично розробляти й видавати центральним бан­ком методичні вказівки та роз’яснення щодо деталізації засто­сування банківського законодавства чи регулятивних правил;

6) створити централізований банк даних, де б накопичува­лась інформація про фінансовий стан позичальників, поперед­ню діяльність суб’єктів господарювання, про міжнародних партнерів, що дало б змогу зменшити кредитний ризик ко­мерційних банків;

7) здійснювати реформування бухгалтерського обліку в поєднанні з удосконаленням аудиторських стандартів та ауди­торської практики (зокрема, розробити нормативні документи щодо реорганізації банківського обліку та звітності в банківській системі);

8) законодавче врегулювати порядок організації та функціонування електронних платіжних систем, створити Єдину платіжну систему під захистом Національного банку України;

9) створити спеціальне агентство з питань реструктури­зації банківських активів, яке б організувало оперативну робо­ту з реструктуризації системи управління банками та їх акти­вами.

Важливу роль у розвитку національного банківського за­конодавства має відіграти процес міжнародного співробітниц­тва в сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до європейських стандартів.

Отже, чинне національне банківське законодавство зага­лом має прогресивний напрям і підпорядковується меті регу­лювання ринкової системи економіки. Однак найважливішою його проблемою залишається завдання розширення та якісного розвитку правового фундаменту управління банківською системою і банківською діяльністю і відповідності су­часного національного банківського законодавства міжнарод­ним банківським стандартам.

Удосконалення банківського законодавства сприятиме функціонуванню ринкової економіки, прискоренню форму­вання ефективної банківської системи України.

 

< Попередня   Наступна >