125

---

§ 4. Правова природа договору банківського рахунка.

Правове регулювання відносин між установами банків і клієнтами ґрунтується на договорі банківського рахунка. За договором банківського рахунка власник рахунка зобо­в’язується зберігати кошти в банку і розпоряджатися ними відповідно до встановлених правил, а банк — забезпечувати зберігання коштів, а також здійснювати операції із зарахуван­ня коштів на рахунок власника та списання їх з дозволу власника.

У банківській практиці цей договір найчастіше називають договором на здійснення розрахунково-касового обслугову­вання.

Відносини, які виникають між банком і клієнтом, умовно можна поділити на дві групи:

а) відносини, що стосуються відкриття та закриття банківського рахунка;

б) відносини, що пов’язані зі зберіганням у банку коштів клієнта та здійсненням банком розрахункових операцій, тобто безпосередньо здійс­ненням розрахунково-касового обслуговування.

За своєю природою інститут банківського рахунка має складний характер і охоплює як публічно-правові, так і при­ватні риси. З одного боку, відповідно до законодавства юри­дичні особи зобов’язані перед державою зберігати свої кошти в банку, а комерційні банки, керуючись приписами НБУ, ук­ладають договори з клієнтурою про відкриття й обслуговуван­ня банківського рахунка. Чинне законодавство також визна­чає порядок здійснення операцій на рахунках. З іншого боку, між банком і клієнтом виникають договірні відносини про встановлення цивільних прав і обов’язків, як відображу­ють їхні інтереси.

Зазначений договір складається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, ві

дповідальність за невиконання їх, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.

У договорі на розрахунково-касове обслуговування перед­бачається конкретна відповідальність обох сторін за невико­нання взятих на себе зобов’язань. Так, банк несе відпо­відальність за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунка клієнта або неправильне зарахування банком сум. Клієнт, у свою чергу, несе відповідальність за: неповідомлення банку про помилково зараховані на його рахунок суми; не­одержання клієнтом замовленої суми готівки; несвоєчасну сплату послуг банку тощо.

Цей договір е правовою формою, в рамках якої здійсню­ються розрахункові операції між підприємствами, орга­нізаціями. Договір банківського рахунка є господарським, двостороннім, консенсуальним, безстроковим і платним. У до­говорі банківського рахунка зазначаються права й обов’язки сторін (банку і його клієнта). Так, одна сторона — власник ра­хунка вправі вимагати від банку оперативного здійснення банківських операцій, а обов’язком є виконання всіх встанов­лених правил розрахунків. Відповідно банк має право вико­ристовувати тимчасово вільні кошти власника рахунка, вима­гати виконання банківських правил, зобов’язується здійснюва­ти касово-розрахункове обслуговування його, зберігати банківську таємницю.

Зміст відносин між банком і власником рахунка визна­чається не тільки волею учасників, а й банком, який визначає умови договору. Права й обов’язки власника рахунка і кре­дитної установи здійснюються на умовах, визначених у прави­лах Національного банку України. Власник рахунка зобов’язаний виконувати правила Національного банку України і не може включати умови, пов’язані з додатковими зобов’язаннями з договору. Крім того, він зобов’язується чітко виконувати встановлені правила здійснення розрахунків і підпорядковується щоденному контролю комерційного банку за цільовим використанням готівки, своєчасним перерахуван­ням коштів на рахунок клієнтів.

Отже, обидві сторони розрахункових правовідносин (ко­мерційний банк і власник рахунка) не мають права ухилятися від закону — вони діють лише в його межах.

Крім договору банківського рахунка, між банком і клієнтом може бути укладений договір банківського вкладу, за яким банк бере на себе зобов’язання зберігання грошових коштів, виплати по них доходів, повернення взятих сум на ви­могу клієнта, виконання доручень вкладників по розрахунках за вкладом.

 

< Попередня   Наступна >