98

---

§ 2. Джерела адміністративного права

Джерелами адміністративного права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно-правових норм чи місять хоча б одну з таких норм.

Особливістю адміністративного права є різноманітність і велика кількість його джерел. Це обумовлене тим, що нормами зазначеної галузі регламентується широке коло суспільних відносин. Разом з тим джерела адміністративного права складають систему логічно і послідовно розміщених актів, оскільки всі ці акти співпорядковані. Співпорядкування джерел виражається у наступному: 1) всі вони ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, які мають вищу юридичну силу; 2) джерела – нормативні акти органів виконавчої влади усіх ланок слугують юридичною базою для джерел – нормативних актів, які приймаються нижчими органами виконавчої влади; 3) джерела – нормативні акти вищих органів виконавчої влади характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогічні акти нижчих органів; 4) джерела – нормативні акти галузевого (відомчого) характеру ґрунтуються на джерелах загального характеру.

Система джерел адміністративного права складається з таких актів правотворчості.

1. Конституція України.

2. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (наприклад, Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписана 8 лютого 1995 р. і ратифікована Законом України від 6 жовтня 1995 р.).

3. Акти України, що мають силу закону. Це: а) закони України (наприклад, Закон від 16 грудня 1993 р. “Про державну службу”); б) кодекси, а також інші кодифіковані акти (наприклад, Кодекс України про адміні

стративні правопорушення); в) Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі Закону від 18 листопада 1992 р. “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” (наприклад, Декрет Кабінету Міністрів від 19 лютого 1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

4. Постанови Верховної Ради України (наприклад, Постанова Верховної Ради від 26 червня 1992 р. “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження”).

5. Укази та розпорядження Президента України (наприклад, Указ Президента від 15 грудня 1999 р. “Про систему центральних органів виконавчої влади”).

6. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів від 15 січня 2004 р. “Про затвердження Порядку організації та проведення гастрольних заходів”).

7. Нормативні накази керівників центральних органів виконавчої влади (наприклад, Наказ Міністра внутрішніх справ України від 1 грудня 2003 р. “Про затвердження Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства”).

8. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій.

9. Рішення органів місцевого самоврядування, що містять адміністративно-правові норми (наприклад, такі, що прийняті на підставі ч. 1 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

До джерел адміністративного права можуть бути віднесені рішення Конституційного Суду України, оскільки в результаті діяльності цього органу можуть тлумачитися або визнаватися такими, що не відповідають Конституції України (фактично скасовуватися) окремі адміністративно-правові норми (наприклад, питання щодо тлумачення і конституційності норм Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядаються у Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. по справі за зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Конституція України як джерело адміністративного права забезпечує діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і, одночасно, визначає способи захисту прав громадян від зловживань з боку владних структур. Так, в Основному Законі окреслюється система органів виконавчої влади, їх найважливіші повноваження, організація діяльності, зовнішні форми правових актів тощо. Поряд з цими положеннями в Конституції містяться норми, що встановлюють адміністративно-правовий статус громадян, обов'язки і відповідальність представників влади, а також фіксують форми контролю за діяльність органів і посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Щодо законів України як джерел адміністративного права то, виходячи зі змісту ст. 92 Конституції, виключно такими актами можуть визначатися права і обов’язки громадян, гарантії зазначених прав, засади утворення об’єднань громадян, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, засади місцевого самоврядування тощо.

Таким чином, у системі джерел адміністративного права Конституція і закони України відіграють провідну роль, оскільки, маючи вищу юридичну силу, вони слугують базою для появи нових джерел зазначеної галузі права.

 

< Попередня   Наступна >