48

---

ТЕМА № 7

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ДИСЦИПЛІНИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

§ 1. Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація способів забезпечення

Дотримання закону є необхідною умовою існування будь-якого організованого суспільства В умовах демократичних перетворень, що відбуваються в Україні протягом останніх 15 років, вказана особливість набула особливого значення Якщо говорити про дер­жавне управління, то законність характеризується двома основни­ми проявами (напрямами) як один із ключових принципів органі­зації діяльності органів державного управління та як узагальнена мета управління в цілому Адже в широкому розумінні одним із пріоритетів державного управління є дотримання законності та дисципліни Вони повинні сприйматись як стани суспільного жит­тя, за яких максимальною мірою проявляється охорона прав, сво­бод і законних інтересів громадян, надання громадянам адмініст­ративних (управлінських) послуг, правові основи підприємницької діяльності, багато інших напрямів життєдіяльності всередині дер­жави Загалом законність і дисципліна роблять можливим функціо­нування держави, здійснення державного управління, забезпечення комфортних умов проживання громадян

Законність - це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма суб'єктами права. Іншими словами, коли в державі всі суб'єкти права виконують (дотримуються) приписів норм права, тоді можна говорити про стан законності Для закон­ності є характерними такі основні риси

універсальність, тобто положення законів регулюють суспі­льні відносини незалежно від місця і часу виникнення суспільних відносин,

загальнообов'язковість - у цій рисі проявляється вища юри­дична сила законів, оскільки приписи норм права обов'язкові для всіх суб'єкті

в права, незалежно від майнового статусу, належності до державної влади тощо;

обґрунтованість - положення законів мають об'єктивний характер, вони насправді спрямовують суспільні відносини у ви­гідні для суспільства напрями, коли досягається баланс інтересів людини та держави;

наявність у державі органів, які забезпечують дотримання законності. Йдеться, насамперед, про правоохоронні органи, про­куратуру, суд, правозахисні громадські організації тощо.

Дисципліна - це свідоме додержання встановлених право­вими та іншими соціальними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті. Говорячи про дисципліну, слід відзначити, що вона, на відміну від законності, більш наближена до людини. Остання може не знати чинного законодавства, не во­лодіти інформацією щодо того, як норми права регулюють ті чи інші суспільні відносини, водночас про дисципліну людина знає. Для дисципліни є характерними такі основні риси:

наявність певної системи норм, правил поведінки людей;

вказану систему сформовано набагато раніше, ніж систему законодавства;

існування певних різновидів дисципліни залежно від варіан­тів людських колективів;

нерідко норми дисципліни не закріплено в чинному законо­давстві.

Законність і дисципліна є необхідними умовами існування демо­кратичної держави. Особливої ролі їх додержання набуває у сфері державного управління. Значимість належної уваги до забезпе­чення законності та дисципліни у сфері державного управління полягає ось у чому:

Необхідність забезпечення належних умов державного управління в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах суспільного життя.

Правозастосовна діяльність суб'єктів державного управлін­ня повинна базуватися на дотриманні законності й дисципліни.

Правотворча діяльність суб'єктів державного управління не може суперечити положенням Конституції України і тих законів, які уже діють.

Необхідність сприяння реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян з боку органів державного управ­ління.

Правомірне застосування засобів державного примусу з бо­ку компетентних державних органів.

Говорячи про проблеми законності та дисципліни у сфері дер­жавного управління, треба вказати на ті спільні риси, що їх об'єднують, а також на деякі відмінності. Спільними рисами за­конності та дисципліни є:

загальна мета;

законність не повинна суперечити правилам дисципліни, і, навпаки, правила поведінки не повинні виходити за межі право­вого поля;

законність забезпечується дотриманням дисципліни;

законність є одним із способів захисту дисципліни (оскільки основні вимоги дисципліни містяться у правових нормах);

єдині способи забезпечення (контроль, нагляд, звернення громадян).

У законності й дисципліни є деякі відмінності. Основні з них:

дисципліна забезпечується за рахунок дотримання не тільки правових, а й моральних норм;

законність є формально визначеною, тоді як дисципліна не­рідко проявляється у суб'єктивних уявленнях тих чи інших людей (груп людей) про те, якою вона повинна бути;

держава має змогу впливати на стан законності (прийняття нових нормативно-правових актів, боротьба з правопорушеннями тощо), тоді як на дисципліну вона впливає меншою мірою;

якщо законність тісно пов'язана з державою, то дисципліна -значною мірою з громадянським суспільством;

розрізняють спеціальні види дисципліни: військова, трудова, службова тощо, тоді як поняття законності досить однорідне.

Гарантії забезпечення законності - це обумовлені чинним законодавством і розвитком суспільного життя фактори, що забез­печують дотримання законності.

1. Загальні гарантії ~ об'єктивні умови суспільного розвитку, в яких здійснюється правове регулювання:

а) політичні умови - розвиток демократії, гласності, поділ вла­ди, свобода інформації;

б) економічні умови - рівень розвитку ринкових відносин, виробництва, гарантованість економічної свободи, добробут насе­лення тощо;

в) ідеологічні умови - рівень розвитку правосвідомості, засно­ваної на визнанні пріоритету прав і свобод людини, правової куль­тури громадян, і насамперед державних службовців.

2 Спеціальні гаранти, до яких відносять

а) стан законодавства, його стабільність і відповідність розвит­кові відносин у суспільстві, рівень юридичної техніки,

б) рівень діяльності з попередження і припинення правопору­шень, зокрема заходів юридичної відповідальності,

в) доступність і якість правосуддя,

г) ефективність контролю за реалізацією правових актів

Державне управління як комплексне явище, завдяки якому здійснюється регулюючий управлінський вплив держави на різ­номанітні сфери суспільного життя, може бути змістовним лише за умови реально діючих механізмів, завдяки яким суб'єкти управління отримують інформацію щодо ефективності управління У висвітленні питань державного управління, характеризуючи роль управління як соціального явища, зокрема зазначалося, що однією зі складових частин системи управління є зворотній зв'я­зок - інформація, яку отримує суб'єкт управління і з якої судить про результативність управлінського впливу і стан об'єкта управ­ління Зворотній зв'язок дозволяє у режимі реального часу зістав­ляти мету управління, результати проміжних етапів та ефективність управлінського впливу Організаційно-функціональним проявом зворотнього зв'язку в системі державного управління є контроль, нагляд і звернення громадян Це - «очі та вуха» суб'єктів держав­ного управління На сьогодні контроль, нагляд і звернення гро­мадян об'єднуються як способи забезпечення законності та дис­ципліни

Класифікація способів забезпечення законності й дисципліни,

Виходячи з сьогоднішнього стану розвитку науки адміністра­тивного права найбільш доцільною виглядає така класифікація способів забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні (рис 7.1)

Даючи узагальнену характеристику, необхідно передовсім зу­пинитися на визначеннях вказаних понять

Контроль - це організаційно-правовий спосіб забезпечення за­конності й дисципліни, що характеризується спостереженням і перевіркою правомірності діяльності об'єкта контролю та фактич­ної відповідності тих чи інших дій вимогам чинного законодавства

Рис 7.1 Способи забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні

з можливістю втручатися в оперативно-господарську та виробничу діяльність для усунення виявлених недоліків

Виходячи з запропонованої класифікації контроль поділяється на державний та громадський Різниця між ними зводиться до то­го, що державний контроль здійснюється державними органами (посадовими особами), тоді як громадський - за допомоги об'єд­нань громадян чи окремих громадян

Нагляд - це організаційно-правовий спосіб забезпечення за­конності й дисципліни, що характеризується виявленням і поперед­женням правопорушень стосовно до організаційно не підпорядко­ваних об'єктів

Адміністративний нагляд необхідно розуміти як особливий вид діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади, тоді як прокурорський нагляд здійснюється органами про­куратури

Звернення громадян - це організаційно-правовий спосіб за­безпечення законності й дисципліни, який характеризується правом громадяни України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами і пропозиціями, що стосу­ються їхньої діяльності

У науковій та навчальній літературі нерідко трапляються пози­ції, згідно з якими контроль і нагляд - різнопорядкові поняття, нагляд є варіантом контролю, іноді їх об'єднують у рамках конт­рольно-наглядової діяльності тощо Водночас є реальні підстави вважати, що нагляд - це окремий спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні

Між контролем і наглядом є певна кількість відмінностей, ос­новні з яких

відомча підлеглість - при контролі, як правило, є, при нагляді немає,

можливість втручатися в оперативно-господарську та вироб­ничу діяльність для усунення виявлених вад (за контролю є, за нагляду немає),

контроль здійснюється з погляду відповідності прийнятих актів чи вчинених дій законності й доцільності, нагляд - лише законності,

застосування заходів адміністративного примусу (під час контрольних заходів практично немає, у здійсненні нагляду є до­сить ймовірним)

У науковій літературі останнім часом серед чинників, які впли­вають на забезпечення законності й дисципліни, вирізняють моні­торинг і аудит їх необхідно сприймати як допоміжні категорії в системі публічного управління «Застосування моніторингу пов'язу­ється з відстеженням ситуації чи процесу у сфері управлінської діяльності, аналізом впливу на суспільні відносини прийнятих управлінських рішень, правових актів При цьому перевагу мають такі «безконтактні» способи перевірок, як спостереження та ана­ліз, за допомоги яких суб'єкт робить власні висновки, оцінки і прогнози стану чи динаміки розвитку» Аудит же являє собою перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, уста­нов та організацій

 

< Попередня   Наступна >