Радник

---

Я. О. ПОНОМАРЬОВА,

ТИПОЛОГІЯ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ПРОВАДЖЕНЬ У СПРАВАХ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА ЇХ ОБМЕЖЕНЬ

Постановка проблеми. Для максималь­но повного і глибокого виявлення законо­мірностей процесів юридичної діяльності необхідно вирішити проблему класифікації її форм, функцій і типів. Як правило, за ос­нову поділу в класифікації обирають озна­ки, істотні для даного предмета.

Будь-яка класифікація є цінною, якщо вона допомагає збільшити обсяг знань про досліджуваний об’єкт або зводить нако­пичені дані у визначену систему, яка до­зволяє більш чітко відобразити його особ­ливості. Тому у даному дослідженні тео­ретичні висновки, що існують у теорії права як класифікація юридичної діяльно­сті, використовуються для аналізу юридич­ної діяльності органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме май­но та їх обмежень.

Аналіз останніх досліджень і публі­кацій. Науково-теоретичним підґрунтям для цієї статті стали наукові праці із зага­льної теорії права і держави, розробки фа­хівців у галузі теорії управління та адміні­стративного права – Н. Г. Александрова, В. М. Горшенєва, Г. В. Міцкевича, І. С. Самощенка та ін.

Метою статті є узагальнення основних аспектів здійснення організаційної діяль­ності, призначеної для забезпечення чіткої та ефективної роботи державних органів у сфері реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень.

...

style="text-align: justify; text-indent: 35.45pt; background: white;">Виклад основного матеріалу. Органі­заційна діяльність здійснюється в рамках чинного законодавства і в межах компе­тенції того чи іншого органу. Організа­ційні дії не потребують видання спеціа­льних юридичних актів і проводяться в порядку управлінської діяльності. Водно­час як передумови, так і результат вико­нання організаційних дій можуть фіксуватися і юридично. Так, установи з реєстра­ції прав фіксують усі документи, які над­ходять на державну реєстрацію, у спеціаль­них книгах обліку, а результат діяльності вміщується до спеціальних розділів Єди­ного державного реєстру прав на нерухо­ме майно та їх обмежень. Разом із цим, у державного органу завжди залишається сфера «вільної» діяльності, яка визнача­ється принципом доцільності, що інколи закріплюється в правовій формі. Звичай­но, така «вільна» діяльність не є власне вільною, вона детермінована як неправо-вими факторами, так і загальною право­вою регламентацією порядку діяльності державних органів [1, с. 118.]. Іншими словами, мова йде про діяльність у рамках законності.

У літературі розрізняють такі напрямки організаційної (фактичної) діяльності держави: культурно-масова, технічно-виконавча, організаційно-економічна діяль­ність і збройна охорона держави. Прикла­дом технічно-виконавчої діяльності орга­нів з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є діяльність щодо забезпечення збереження Єдиного держа­вного реєстру прав, справ, які встановлю­ють право чи обмеження права, та книг обліку документів. Окрім власне органі­ заційної діяльності, до неправових форм відносять здійснення матеріально-технічних операцій, таких, як підготовка матеріалів для видання юридичних актів, складання довідок, звітів, ведення діло­водства тощо.

Здійснення організаційної діяльності призначено для забезпечення чіткої та ефе­ктивної роботи державних органів. При цьому організаційні дії можуть бути напра­влені як усередину апарату держави, так і назовні – щодо фізичних і юридичних осіб.

Отже, відмежування діяльності щодо здійснення державної влади, яка регламен­тується юридично і тягне за собою юридич­но значущі наслідки, від організаційної (фактичної) діяльності держави, що тісно пов’язана з напрямом правового регулю­вання суспільних відносин, є умовним. Тому терміни «правові форми» і «неправові (фактичні, організаційні) форми» діяль­ності держави не зовсім точними. Ми по­діляємо точку зору тих авторів, хто пропо­нує використовувати як науковий інстру­мент категорію «юридична діяльність», виділяючи умовно в її змісті два різновиди: «власне юридичну» і «організаційно-юридичну». В цьому випадку вказані ети­мологічні і змістові проблеми знімаються.

Юридична діяльність належить до ба­гатофункціональних систем, що потребує розмежування окремих напрямків її впли­ву на реальну дійсність. Об’єктивним критерієм класифікації функцій юридич­ної діяльності та або інша сфера суспіль­ного життя, на яку впливає юридична діяль­ність. На цих підставах можна розмежува­ти, перш за все, економічну, політичну, соціальну та ідеологічну функції юридич­ної діяльності.

Проаналізуємо ці функції на прикладі проваджень у справах державної реєстра­ції речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як виду юридичної діяльності.

На думку автора цього дослідження, економічна функція є провідною. Відно­сини у сфері економіки набувають право­вої форми, яка має істотне значення для регульованих відносин. Законодавство, нормативні акти, а також акти індивідуаль­ної дії, видані органами управління, прак­тика правозастосовчих органів, посадових осіб – усе це ті фактори, які активно впли­вають на процеси економічного розвитку [2, с. 229]. У зв’язку з цим сьогодні досить актуальним є питання про межі правового регулювання економічних відносин, про допустимі засоби та методи юридичного впливу на строго визначені ланки еконо­мічного життя. В умовах переходу до рин­ку від правильного співвідношення право­вих і неправових, цивільних і адміністра­тивних, нормативних і           казуальних, імперативних та диспозитивних, заохочу­вальних та примушуючих засобів впливу на економічні відносини залежить ефекти­вність державного управління економіч­ною сферою та ступінь його впливу на ін­тенсифікацію економіки [96, с. 240–255].

Політична функція юридичної діяльно­сті полягає в тому, що будь-яка юридична діяльність більшою або меншою мірою має політичний характер, оскільки через неї виражається публічна воля влади. За допомогою юридичної діяльності закріплю­ються й охороняються основні інститути державної влади, встановлюються основні функції держави, вирішуються важливі політичні питання в суспільстві [3, с. 41]. Юридична діяльність органів державної реєстрації речових прав на нерухоме май­но та їх обмежень, у частині провадження відповідних адміністративних справ, за­безпечує дотримання проголошених у Конституції України прав та свобод, гро­мадян, охоронюваних законом інтересів юридичних осіб і публічно-правових утво­рень, сприяючи тим самим реальному вті­ленню в життя демократичних принципів побудови сучасної української держави.

Соціальна функція юридичної діяльно­сті направлена на перетворення важливо­го завдання, яке постає перед суспільст­вом, – ствердження принципу соціальної справедливості. Наприклад, юридична ді­яльність органів державної реєстрації ре­чових прав на нерухоме майно та їх об­межень, в частині такої діяльності щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки, покликана забезпечити дотримання принципу справедливості при оподатку­ванні земельної власності. Усі фізичні та юридичні особи, чиї речові права на земельні ділянки зареєстровані, зобов’язані пла­тити податки з належних їм земельних об’єктів нерухомості. Принцип соціальної справедливості вимагає, щоб величина податку залежала від обсягу нерухомості.

Ступінь задоволення громадських та суспільних потреб у процесі юридичної діяльності органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх об­межень залежить від обсягу зусиль. Звер­немо увагу на головне:

– по-перше, діяльність державної ре­єстрації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень повинна бути забезпечена необхідною законодавчою базою;

– по-друге, вона повинна бути забезпе­чена організаційно-технічними засобами;

– по-третє, установи державної реєст­рації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень повинні мати висококваліфі­кований кадровий склад.

У юридичній літературі існують різ­номанітні думки з приводу виділення тих чи інших типів юридичної діяльності. При цьому зазначена проблема деколи розгля­дається стосовно поняття «правові форми державної діяльності».

І. С. Самощенко та Н. Г. Александров виділяють три основних типи юридичної діяльності:

– правотворчу;

– правовиконавчу;

– правоохоронну [4, с. 72–73].

В. Міцкевич та В. М. Горшенєв допов­нюють цей ряд контрольно-наглядовою діяльністю компетентних органів [5, с. 75–76.]. Вони пропонують виділяти та­кож інші типи юридичної діяльності:

– правотворчу;

– правозастосовчу;

– засновницьку;

– контрольну.

Заслуговує на увагу класифікація дер­жавної діяльності, яка включає в себе:

– управлінську діяльність;

– контрольно-облікову діяльність;

– інформаційну діяльність;

– процесуальну діяльність.

В. Н. Карташов вважає, що, в принципі, можна виділити й інші типи юридичної діяльності, які містять, у свою чергу, значну кількість її різновидів, що мають спе­цифічні властивості, елементи змісту і форм, напрями і способи впливів на сус­пільні відносини.

Враховуючи наведені наукові думки, для розуміння юридичної діяльності, її місця в юридичній системі суспільства слід виділити такі її основні типи (види):

– правотворчу;

– інтерпретаційну;

– засновницьку;

– координаційну;

– правоконкретизуючу;

– правозастосовчу;

– контрольну.

Особливе місце в юридичній системі посідає правотворча діяльність – продук­тивно-моделююча діяльність уповнова­жених органів, пов’язана з розробкою, ви­данням та вдосконаленням (зміною та ві­дміною) нормативних правових актів. Во­на направлена на формування позитивно­го права, встановлення та зміну сфери правового регулювання, нормативної основи державного та суспільного життя, загальнообов’язкових програм державно­го управління. Правотворчу діяльність можна розподілити на окремі види, на­приклад, на правотворчу діяльність, котра здійснюється шляхом референдуму, правотворчість державних органів та органів місцевого самоврядування. У свою чергу, правотворчість державних органів вклю­чає законодавчу та іншу правотворчу діяль­ність. Правотворча діяльність може бути первинною та делегованою.

Міністерство юстиції України активно бере участь у правотворчій діяльності, на­правленій на розвиток і вдосконалення за­конодавства про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та операцій із ним. Во­но здійснює підготовку змін і доповнень до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об­межень», видає нормативні правові акти, що регламентують процедуру державної реєстрації неземельних об’єктів нерухомо­го майна, здійснює розробку методичних матеріалів з питань практики ведення дер­жавної реєстрації речових прав на нерухо­ме майно та їх обмежень. Рекомендації ме­тодичних матеріалів Міністерства юстиції України не містять норм, що регулюють відносини з учасниками юридичної діяль­ності. Вони скеровані на надання практич­ної допомоги реєстраційним установам з державної реєстрації прав. У той же час вони позитивно впливають на організацію процесу проведення державної реєстрації і сприяють вдосконаленню правозастосовчої діяльності реєстраційних органів уста­нов з реєстрації прав.

До правотворчої діяльності щодо впо­рядкування та забезпечення адміністрати­вних проваджень у справах державної ре­єстрації речових прав на нерухоме майно слід віднести також і діяльність

Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, в частині прийняття ним Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаріцації (далі – БТІ) України, розробленого відповідно до Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Указом Президента України від 19.08.2002 р. № 723, з метою встановлення цін (тарифів) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін». Ці норми часу передбачено для робіт з державної реєстрації, технічної інвентаризації, оцінювання, паспортизації об’єктів нерухомого майна, технічної інвентаризації зелених насаджень, інвентаризації інженерних мереж, що виконують БТІ України [6].

Координаційна діяльність властива усім державним органам. На жаль, і на практиці, і в науковій літературі цій діяль­ності приділяється дуже мало уваги, в той час як вона усуває дублювання в роботі відповідних органів та установ. Вона до­зволяє встановлювати доцільне та опти­мальне співвідношення між діями органів у цілому і в їх ланках (структурних під­розділах), повно й ефективно використо­вувати наявні засоби та прийоми, налаго­джувати облік, обмін отриманими резуль­татами та інформацією, усувати розпоро­шення дій, скорочувати матеріальні, тру­дові та інші вади при вирішенні однотип­них справ.

Сутність правоконкретизуючої діяль­ності полягає в переведенні правових приписів та інших явищ та процесів з більш високого рівня узагальнення на більш низький рівень.

Правозастосовчу     діяльність     в     системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюють, як уже зазначалось вище, два органи: стосовно неземельних об’єктів – БТІ, стосовно земель­них ділянок – органи земельних ресурсів. Міністерство юстиції України в частині реєстрації неземельних об’єктів здійснює правозастосовчу діяльність, а центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України в частині реєстрації ре­чових прав на земельні ділянки здійснює правонадільну діяльність шляхом призна­чення на посаду реєстраторів.

Контрольна діяльність здійснюється різ­ними органами, що дозволяє виділити су­довий, прокурорський контроль (нагляд), контрольну діяльність органів державної влади. Контрольну діяльність з огляду на організаційну взаємодію контролюючого та підконтрольного органу слід розподі­лити на відомчу, міжвідомчу і надвідомчу. Контроль може бути загальним, спеціалі­зованим, попереднім, послідовним тощо.

Класифікувати юридичну діяльність можна і на інших підставах. Наприклад, можна виділити її типи, які здійснюються переважно колективними чи індивідуаль­ними суб’єктами. Колективним суб’єктом слід вважати БТІ як орган (як юридичну особу) чи територіальний орган земельних ресурсів, а індивідуальним суб’єктом – реєстраторів речових прав.

Для тих чи інших органів та посадових осіб юридична діяльність може бути пос­тійною чи тимчасовою, основною чи до­поміжною тощо. Як для БТІ, так і для ор­ганів земельних ресурсів юридична діяль­ність є допоміжною, крім того, з огляду на чинне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на не­рухоме майно, юридична діяльність щодо реєстрації речових прав на неземельне не­рухоме майно для БТІ є тимчасовою дія­льністю. Що ж стосуєтья реєстраторів, то така діяльність є для них основною. На­віть зважаючи на чинне Тимчасове поло­ження, для реєстраторів БТІ також слід застосовувати класифікацію юридичної діяльності на основну та постійну.

Література

1. Сабо И. Основы теории права [пер. с венг.] / Сабо И. – М., 1994.

2. Солдатов А. С. Право как инструмент социального управления (информационный аспект) : дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. – М., 2001.

3. Теория государства и права / [отв. ред. Н. Г. Александров]. –М., 1998.

4. Развитие небюджетного нотариата в России: квалифицированная помощь и защита прав граждан и юридических лиц / [ред. Б. И. Лившиц]. – М., 2000.

5   Закон   Республики   Молдова   «О   кадастре   недвижимого   имущества»   от   25   февр.   1998 г. № 1543 // Мониторул Офичиал ал Р. Молдова № 44–46 от 21 мая 1998 г.

У статті теоретичні висновки, які існують в теорії права, як класифікація юридичної діяльності, використані для аналізу юридичної діяльності органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

< Попередня   Наступна >