Радник

---

МАКУШЕВ П.В., кандидат юридичних наук, доцент (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ)

СИБИРЯКOВА М.В.

(Управління зовнішньоекономічної політики та міжнародного співробітництва Секретаріату Кабінету Міністрів України)

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ ЯК ЧИННИК МЕРЕЖЕВОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті аналізується особливість формування антикорупційної громадянської свідомості з допомогою соціальних мереж, які поступово стають традиційною перешкодою для боротьби з корупцією при умові використання стратегій: усвідомлення, попередження, верховенства права.

Ключові слова: мережеве cуcпільcтво, стратегія усвідомлення, стратегія попередження, формування антікорупційної громадянської свідомості.

Сьогодні корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем у світі. Слід зазначити, що прояви корупційних діянь мають місце як в авторитарних, так і в демократичних державах; вчинення таких дій поширюються, з часом набуваючи різноманітних форм і в державній, і в громадській та приватній сферах суспільних відносин.

Корупці

я негативно впливає на систему державного управління, принципи її здійснення, що, як наслідок, обумовлює виникнення недовіри та зневаги громадськості до апарату державного управління та занепаду авторитету державної влади. На вказані обставини неодноразово зверталася увага й у виступах депутатів Верховної Ради, Президента України, керівників уряду, представників громадських організацій тощо.

Таким чином, актуальність дослідження обумовлена нагальною потребою трансформації суспільства і держави відповідно до європейських цінностей, норм і стандартів, створення громадянського суспільства з абсолютно новою якістю життя громадян, у якому громадяни усвідомлюють себе творцями нової соціальної реальності.

Отже, мета запропонованої статті полягає у з’ясування можливості використання новітніх стратегій формування громадської антикорупційної свідомості. Одним із ключових елементів на цьому шляху є подолання корупційних проявів.

Численні дослідження свідчать, що тією чи іншою мірою корупцією вражені всі системи соціального управління, не лише у «публічній», а й у недержавній сфері. Зокрема, за даними організації Transparency International у 2009 р. Україна посіла 146 місце в рейтингу країн за рівнем корупції і одержала в цьому рейтингу 2,2 бали з 10-ти в порівнянні з такими країнами, як Еквадор, Венесуела, Східний Тимор, Кенія [1]. Про існування в Україні серйозних порушень прав людини і поширення корупції наголошено також Державним секретарем США Хіларі Клінтон у щорічній доповіді про дотримання прав людини країнами – членами ООН за 2009 р. Конгресу США [2].

Особливу роль у подоланні корупційних проявів відіграє освіта та виховання громадян, оскільки свідомість сучасної людини має суспільний характер – людина підсвідомо постійно співвідносить свою поведінку, спосіб життя із загальноприйнятими у суспільстві моделями. Масовість усіх сфер суспільного життя, включаючи духовну, ставить на перший план масову свідомість, ознаками якої виступають: витіснення раціональних компонентів ірраціональними, переважання емоцій та почуттів, зменшення впевненості в майбутньому, зниження соціальної активності [3].

У сучасному суспільстві стан масової свідомості не тільки визначається погіршенням об'єктивних умов життя, але і залежить від деструктивного інформаційно-психологічного впливу на нього, під тиском якого у людей втрачається об'єктивний погляд на події та факти. У таких умовах дуже складно боротися з таким соціальним явищем, як корупція.

Питання дослідження проблеми формування антикорупційної громадянської свідомості є особливо актуальним для України в реаліях сьогодення ще й у зв’язку з занепокоєнням суспільства тісним зв'язком корупції з організованою злочинністю, що забезпечує останній благодатні умови існування та посилює її життєстійкість. Без створення умов нетерпимості до будь-яких корупційних проявів побудова громадянського суспільства неможлива.

Особливе місце серед інструментів, що можуть використовуватися для формування антикорупційної громадянської свідомості, але досі недостатньо досліджені, займають соціальні мережі (далі – СМ).

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що у світовій практиці існують три стратегії протидії корупції: стратегія усвідомлення, стратегія попередження і стратегія верховенства закону.

Стратегія усвідомлення. Громадянська свідомість є соціально-психологічною основою сучасного стану громадянського суспільства. Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Вона включає риси, що визначають культуру поведінки особистості. Громадянська культура є особливим різновидом культури, що репрезентує сукупність духовних, моральних якостей, ціннісних орієнтацій та світоглядно-психологічних характеристик особистості й відображає сферу громадянського суспільства. Складовими громадянської культури є громадянська освіченість, компетентність, активність, зрілість, досвід громадської діяльності. Вперше визначення громадянської культури сформульовано видатним американським політологом, одним з засновників сучасної політичної науки Ч. Мерріамом у дослідженні щодо психологічних і соціологічних аспектів політичної поведінки, проведеному в період 1928-1938 рр. під загальною назвою „Формування громадян” [4].

„Громадянська свідомість” – поняття, яке у зв’язку зі своєю складовою частиною „свідомість” і з відносною новизною використання у концептуальному просторі вітчизняної психологічної науки ще не знайшло чіткого визначення. Із загальнометодологічних позицій його слід розглядати, щонайменше, у двох площинах аналізу: аксіологічній (як систему інтеріоризованих громадянських цінностей) та соціально-психологічній (як одну з численних сфер свідомості соціалізованого – в межах конкретної держави – індивіда). Ключовими компонентами даної сфери виступають образи держави, власної громадянськості та громадянськості співвітчизників. Активна розробка проблематики громадянської свідомості і культури була спочатку пов’язана з певними практичними потребами вивчення природи стабільності і соціокультурних механізмів її забезпечення в демократичних країнах Заходу і проведена американськими політологами Г. Алмондом та С. Вербою. У результаті досліджень виявлено істотну роль і вплив громадянської свідомості і культури на всі сторони життя суспільства [5-7].

Варто також зазначити, що Г. Алмонд, С. Верба, Р. Пауелл, Д. Белл, У.Розенбаум розглядали громадянську культуру як модифікацію політичної культури, а громадянина – лише як суб’єкта політичного процесу, незважаючи на те, що життєвий простір громадянина, поза сумнівом, набагато ширше. Також дослідники мало уваги приділяли засобам формування громадянської культури [5-9].

Стратегія попередження. В умовах світової фінансової кризи, що серйозно підірвала стабільність економіки і соціальної сфери України, мають особливий прояв: невіра громадян у верховенство права, примирення з беззаконням, недовіра до влади, терпимість до корупції, персональна лояльність до чиновників, небажання відстоювати свої права.

Державній владі необхідно оперативно вирішувати проблеми відновлення довіри суспільства. Образно кажучи, українське суспільство потребує реформ культури взаємодії. Нова генерація українських політиків і державних службовців повинна активно опанувати нові форми комунікації: діалог, консенсус, суспільний договір.

Стратегія верховенства закону. Звичайно, робота в цьому напрямку ведеться. Зокрема, Верховна Рада прийняла в цілому Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо подолання та протидії корупції». Законом передбачено перенесення терміну введення в дію законів «Про принципи подолання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за скоєння корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», прийнятих парламентом [10].

26 лютого 2010 р. Президентом України Віктором Януковичем створено Національний антикорупційний комітет як консультаційно-дорадчий орган при Президентові України [11].

Мережеве суспільство як чинник формування антикорупційної громадянської свідомості. Інформаційні технології та інформаційна революція є одним із вимірів, що визначають нашу добу. Серед багатьох відомих теоретиків інформаційного і мережевого cуcпільcтва виділяється автор концепції мережевого cуcпільcтва іcпано-американcький професор соціології міста і cуcпільниx рухів М. Каcтельc. Нова соціальна форма – мережеве cуcпільcтво – набуває глобального вигляду, відрізняючись при цьому конкретними проявами, і має істотні відмінності у своєму впливі на життя людей залежно від історії, культури і cоціальниx інститутів [12].

М. Каcтельc наполегливо застерігає, що новий розподіл світу відбудеться як раз за ознаками включеноcті у світові інформаційні мережі та відключеноcті. Таке відключення може cтатиcя з різних причин: через відcутніcть технологічної інфраструктури, економічних або інcтитуційниx перешкод у доступі до мереж, недостатню освітню і культурну підготованість до їх використання, незначну цінність того, що може бути представлено в них як продукт, та ін. [13].

Соціальні мережі забезпечують також і моральну підтримку, соціальний заxиcт, формують громадянську свідомість і культуру індивіда.

Польський дослідник Б. Міcзал відзначає, що довіра може змінюватиcь у діапазоні від оcобиcтої до абстрактної [14]. У cучаcному cуcпільcтві зростає важливість саме абстрактної форми довіри. Це трапляється тому, що зростаючі розміри cуcпільcтва, його безособова природа, cкладніcть, фрагментація та швидкість змін у ньому призводять до постійного ускладнення залежності від особової та безособової форм довіри.

Як зауважує видний cучаcний німецький соціолог Н. Луман, cучаcний світ повний труднощів, невизначеності й ризику, а абстрактна довіра робить це більш керованим [15]. Марта Каган, американський експерт з комунікацій у СМ, зазначає, що онлайнові мережеві ЗМІ стають прикметою поcтіндуcтріального інформаційного суспільства [16].

Вже сьогодні CМ набувають особливого та зростаючого значення для покоління абстрактної довіри. Абстрактна довіра не будується ані на оcобиcтиx cтоcункаx первісного cуcпільcтва, ані на відноcинаx формальних організацій. У cучаcному cуcпільcтві абстрактна довіра може cтворюватиcь надзвичайно важливими інститутами громадянської освіти та СМ. Освіта дає нам загальні знання про певні дати, місця, назви, події, концепції, посилання та цитати, що допомагають соціальній взаємодії людей, яких в усьому іншому важко порівняти. Суть впливу СМ полягає насамперед у тому, що долучившись до співтовариства або групи в якості його члена більшість користувачів переймають існуючу в них культуру. У ЗМІ цей вплив вважається відповідністю редакційній концепції. Досягти такої відповідності допомагає ефект “тиску формату”, коли людина веде себе і створює контент за законами, які притаманні цьому співтовариству (групі). Отже, для формування громадянської культури користувача віртуального співтовариства є потреба у створенні такого формату та культури спілкування, які б насамперед позитивно сприймались користувачем. Зазвичай роботу зі створення формату та культури спілкування у певному співтоваристві або групі беруть на себе найбільш активні та/або популярні члени співтовариства або групи (модератори). Таким чином, СМ можуть використовуватися з метою соціалізації та підвищення рівня громадянської культури користувачів віртуальної спільноти, у тому числі державних службовців. У межах дослідження можливості використання СМ для формування антикорупційної громадянської свідомості авторами проаналізовано стан обговорення проблем, що хвилюють суспільство, у тематичних групах СМ «Однокласники».

Вперше концепція СМ була введена в науковий обіг як аналітичне поняття у 1954 р. Д. Барнесом. На його погляд, кожна людина має певне коло друзів, які теж у свою чергу мають власних друзів. Деякі з друзів однієї людини не знають один одного, інші – знають. Отже, є підстави говорити про такого роду соціальні поля як про мережі. Під мережами він розуміє систему пунктів, деякі з яких з’єднані між собою. Пунктами цієї системи є люди, і лінії з’єднання цих пунктів вказують, які саме люди взаємодіють одне з одним [17].

Соціальна технологія формування соціальних мереж дозволяє збільшити соціальний капітал суспільства через механізм розширеного ”виробництва довіри”, що забезпечується за рахунок розвитку та зміцнення мережі неформальних контактів у професійних, освітніх та культурних шарах суспільства. Накладаючись на нові технологічні можливості Інтернету, що полегшують можливість формування нових комунікаційних зв’язків, засобів колективної роботи та інші технології, вони можуть дозволити істотно підвищити ефективність механізмів громадської самоорганізації – того, що називається ”громадянським суспільством”.

Соціальної мережею можна назвати всю сукупність контактів, коло знайомств людини (комунікативна мережа). Ефективність впливу СМ залежить від рівня соціального капіталу (рівня обміну ідеями та знаннями) учасників мережі: знання передаються тільки там, де встановлюються відносини довіри. Більше того, сама конфігурація мережі, в якій накопичуються і поширюються знання, включає в себе формальні і неформальні групи. Побудова ефективної системи навчання та розвитку, а також системи управління знаннями неможлива без опори на соціальні мережі, які формують, легітимують і закріплюють нові для учасника мережі підходи, уявлення та навички. Отже, соціальні мережі помітно впливають на свідомість учасника мережі. Такий вплив можна умовно поділити на дві групи:

1. Безпосередній вплив нових інформаційних технологій на свідомість людини – в першу чергу, за рахунок значного розширення її когнітивних і комунікативних можливостей. При цьому малопередбачуваними є відповіді на питання про вплив (прямо чи опосередковано) поширення нових інформаційних технологій на динаміку зміни системи цінностей, що описується, наприклад, теоріями постмодерну.

2. Вплив інформаційних технологій на соціальну організацію: використання нових засобів комунікації принципово знижує витрати передачі інформації, спрощується і стрімко прискорюється процес створення географічно розподілених соціальних груп (мереж), які характеризуються переважанням неієрархічних ”горизонтальних” комунікацій, можливістю спілкування ”всіх з усіма” [18].

Найбільш потужним інструментом розвитку соціальних мереж є створення тематичних співтовариств – груп, членів яких об’єднує занепокоєння загальною проблемою, загальний інтерес до професійної теми, вони поглиблюють свої професійні знання і розуміння проблем у даній галузі знань, постійно обмінюючись інформацією та думками один з одним. Такі групи будуються на основі добровільної участі, ззовні ієрархічних, функціональних і державних кордонів.

Наприклад, інтернаціональна група «Службовці» в популярній соціальній мережі "Однокласники" створена за участю автора 02.04.2008 р. з метою об'єднання службовців для обговорення суспільних проблем та шляхів їх врегулювання [19].

До групи запросили всіх державних службовців, військовослужбовців, суддів, працівників правоохоронних органів: прокуратури, міліції, податкової, митної та прикордонної служб, пред-ставників СБУ. Станом на 25.03.2010 р. в групі зареєструвалися 1685 учасників. Вони активно обговорили 45 тем, зокрема: «Що робити, якщо слухають мобільник», «Який вік є оптимальним для виходу на пенсію», «Які відносини складуються с безпосереднім керівником? Чи можливо відновити довіру?», «Давайте поговоримо про хабарі (мзду)», «Чи свідомо вами обрана професія?». «Чи мотивований такий вибір?». «Як ви плануєте професійно орієнтувати ваших дітей?». «Чи це буде тільки їхній вибір?», «Хай кожен розповість, як він потрапив на службу – сам або за допомогою», «І головне – чи хотів би він того ж сам особисто?».

З урахуванням неформального спілкування обговорення здійснювалося відверто.

До іншої міжнародної групи «Наша служба и опасна и трудна», створеної за участю автора в соціальній мережі "Однокласники", запрошені службовці таких структур: державної та приватної безпеки, армії, МНС, Пожежної та Прикордонної служб, поліції, міліції, Охорони, Митниці, Прокуратури, Суду, різних служб МВС, а також усі бажаючі взяти участь в обговоренні проблем, пов’язаних із діяльністю цих органів у різних країнах. Станом на 25.03.2010 р. у групі зареєструвалися 11774 учасники [20], якими активно обговорено 190 тем, зокрема: «Чи можливо прожити на одну зарплату?», «Відеоспостереження за співробітниками. Як ви до такого ставитесь?», «Продовження династії у погонах! Як ви ставитись до сімейних традицій іти по стопах батьків?», «Що вплинуло на ваш вибір професії?», «Чи є вигода від надання слідчим пропозицій щодо подолання причин та умов, які сприяють вчиненню злочину?», «Порівняємо пільги співробітників у різних країнах», «Яку проблему, на ваш погляд, держава повинна вирішувати терміново?».

У групах також обговорювалися зміни законодавства, пропозиції з різних аспектів проблем викорінення корупції у професійній діяльності. Оскільки участь в обговоренні цих тем була відкритою для всіх учасників незалежно від роду їх діяльності, то в даному випадку можна говорити про структури мережевого співробітництва (collaborative network) членів суспільства, представленого користувачами мережі Інтернет.

Громадяни, які залучені до ідентифікаційних систем у межах соціальної мережі, діють в інтересах розподіленої соціальної мережі від свого імені. Ці люди, діючи в інтересах соціальної мережі, є єдиними учасниками цієї взаємодії, а значить, єдиними відповідальними суб’єктами в межах розподіленого середовища. До цього часу соціально розподілена мережа є лише інструментом вивчення механізмів коригування свідомості, а також інструментом впливу на свідомість інших учасників мережі. Тематика мережевої організації увійшла в громадський дискурс разом з появою Інтернет-мереж. Створення мережі блогів, спільнот, груп в рамках сучасних соціальних сервісів та залучення до них все більшої кількості учасників сприятиме вирішенню проблем суспільства та держави.

У становленні такої мережі проглядаються три етапи: запуск, нормотворчість, підтримка. Задачі етапу – природний відбір ініціативної групи та відпрацювання методів роботи в середовищі соціальних мереж.

На цьому етапі залучаються всі бажаючі зробити свій внесок у вирішення проблеми. Методологія ґрунтується на їхньому намірі сприяти здійсненню позитивних змін, можливості максимально відверто висловлювати свої варіанти вирішення проблеми та аналізувати варіанти інших учасників мережі, створенні достатніх умов для вироблення оптимального вирішення проблеми шляхом обміну думками незалежних один від одного учасників мережевої спільноти, дисципліни, громадянської культури, консенсусного ухвалення рішень. Позитивна культура спілкування підтримується ініціативною групою.

Серед методів – рейтингові голосування із залученням широкої дорадчої аудиторії. Можливе створення експертних спільнот.

Задачі етапу: оцінка масштабів проблеми, тимчасового горизонту; визначення бажаного цільового стану, проміжних станів, розподіл їх у часі; підготовка норм і правил, рекомендацій по формуванню та закріпленню громадянських цінностей в українському суспільстві шляхом діалогу влади і суспільства в соціальних медіа.

Варто зазначити, що СМ стають частиною оцінного та моніторингового інституту в системі ”Держава-Суспільство”. Правила і норми комунікацій в СМ стають загальноприйнятими стандартами. CМ стимулююче впливає на державних службовців через репутацію, рейтинги, публічне обговорення недоліків. Крім цього, CМ виконує функцію накопичення та управління знаннями з проблем, обміну досвідом, підвищення рівня громадянської та організаційної культури.

Ідея дослідження походить з природного бажання знайти нову якість у тих додаткових можливостях, що дав розвиток комунікацій. Автор бере за основу структури соціальних сервісів і намагається сповнити глуздом ідею взаємодії держави і громадянського суспільства. Авторами цих мереж пропонується зробити політично активних учасників української політичної блогосфери, у першу чергу, державних службовців.

Залучення їх у цей процес можливо в процесі самоорганізації в соціальних мережах. Необхідність управління при цьому призводить до виникнення ієрархії як засобу об'єднання різного в єдиному.

Сюди ж долучається проблема невизначеності: занадто багато людей більш комфортно себе почувають у рутині, невизначеність для них є дуже сильним стресом. Це, мабуть, є базовою характеристикою людини як елемента соціуму. Однак надмірна раціоналізація в Інтернет-спільнотах призводить до проблем відчуження по лінії спільнота-учасник.

Можливості інформаційних технологій дозволяють учасникам групи, які знаходяться на значній відстані один від одного, спілкуватися так само "щільно", немов вони знаходяться в одному приміщенні. СМ бувають гомогенні та гетерогенні. Гомогенні СМ являють собою набір авторів, рівних між собою щодо офіційного статусу в групі. Очевидно, що гомогенні СМ не можуть бути занадто великими. Гомогенна група індивідуумів не може перевищувати 10-12 чоловік. При більшій кількості група починає поділятися на фрагменти, і середня інтенсивність комунікації між будь-який парою її учасників починає знижуватися.

Гетерогенні групи зазвичай містять ядро і периферію. Два типи учасників роблять групу більш стійкою. Ядро, будучи в принципі гомогенною підгрупою, звичайно складається з найбільш активних учасників – носіїв "місії" групи. Цікаво, що реальний досвід функціонування груп в Інтернеті свідчить про погіршення згодом якості інформаційної складової спілкування у групі. Виникає флуд, який блокує роботу групи. Для США, наприклад, характерні такі види флуду: розмови на сексуальні теми, флірт, обговорення зовнішнього ворога, лютий захист культових (релігійних) принципів.

Таким чином, при бажанні групи продовжити роботу виникає необхідність захисту місії групи від зайвої "свободи слова". При цьому виявляється, що група, як правило, не може самостійно впоратися з цією проблемою, що відбивається в емпіричному Законі Коена (Geoff Cohen), який визначає високу ймовірність того, що будь-яка немодерована група згодом дійде висновку про необхідність модератора.

До речі, для "флудових" дискусій існує ще один емпіричний закон – закон Годвіна (Godwin's Law), відповідно до якого ймовірність вживання порівняння з нацизмом чи Гітлером прагне до одиниці, якщо дискусія триває довгий час [21]. Можливо, є й інші закони, що відображають соціологічні інваріанти поведінки людей у групах.

Основний метод управління групою – це метод "м'якої" влади при повній неможливості використовувати будь-яке насильство. Це відразу ж призводить до вимоги єдності комуніка-ційного простору, ціннісних настанов учасників групи, тобто однорідності групи по відношенню до предмета її діяльності.

Має сенс закласти гетерогенність структури групи з самого початку. Мінімальна ієрархія: Ядро (модератори) – Учасники – Читачі. Відповідальність Ядра групи – захист Місії групи. Ядро виховує, спостерігає за середовищем (учасниками), щоб воно зростало і зміцнювалось. Природно Ядро має більше прав, ніж інші учасники.

Необхідна Конституція групи (правила спілкування в співтоваристві), яка зазвичай поряд із формальною частиною містить також неформальну частину. Існує потреба зберігати історію поведінки учасників протягом певного часу. Це важливо для створення і підтримки репутації, фільтрації злісних порушників. Правила групи повинні відкривати перспективи зростання кількості учасників в ієрархії, містити чіткі критерії правопорушень, правил пока-рання винних. Слід також встановити арбітражні процедури, які давали б учасникам групи можливість захиститися у випадках несправедливості або непорозумінь.

Важливо також визначити і підтримувати оптимальні розміри групи. Цікавими є реакції мережі на виклики ззовні. В цьому плані збереження місії групи забезпечується наявністю "ворога". Проте аналіз конкретних реакцій мереж на згадані виклики свідчить про їх не досить тривале існування та обмеженість у плані відпрацювання складних питань. В даний час мережі нормально відпрацьовують лише ті питання, що пов’язані з видами діяльності людей, які не є складними, не вимагають особливої відповідальності. В основному це організації дозвілля (хобі, спілкування) або інформаційного обміну (наукові спільноти) [22]. Відомі також приклади використання СМ в управлінні житлово-комунальним господарством або місцевим господарством на рівні муніципалітету [23].

Інформаційні, комунікаційні та аудіовізуальні технології стають фундаментом, основою для побудови структури нового освітнього середовища, організації навчального простору нового типу. У результаті цього можливе здійснення переходу з репродуктивного типу навчання на креативний.

У найбільш загальному вигляді процедуру формування інноваційної поведінки в цій галузі можна представити таким чином: рекрутування прихильників нововведення з осіб, принципово згодних із необхідністю змін; рекрутування активних прихильників з тих, інтереси кого знаходяться у відповідності з перспективою змін; нейтралізація насамперед тих, інтереси кого в тій чи іншій мірі не відповідають інноваційним змінам; пошук оптимальних організаційних форм і методів досягнення мети впровадження технології, пошук та ефективне використання необхідних ресурсів.

Таким чином, проблема впровадження інформаційних технологій в систему кадрового забезпечення підготовки фахівців у сфері державного управління має розглядатися не тільки з точки зору процедурних механізмів, але і погляду створення соціальних та організаційних передумов впровадження, розробки методів управління середовищем соціального об'єкта в процесі впровадження технологій. Слід зазначити, що комп'ютерна мережа Інтернет і програмне забезпечення (соціальні сервіси) пов'язують між собою не тільки комп'ютери та документи, але й людей, які користуються цими комп'ютерами, документами і сервісами. Завдяки мережевим зв'язкам формуються нові соціальні об'­єднання. Спільноти такого роду не можуть бути спеціально спроектовані, організовані у сфері державного управління або створені в наказовому порядку. Ми можемо тільки створити умови, які б полегшували формування таких спільнот. Завдяки мережевій підтримці перед спільнотами державних службовців відкриваються нові можливості щодо залучення нових членів. З розвитком комп'ютерних Інтернет-технологій у спільнот державних службовців з'являються нові форми для зберігання знань і нові програмні сервіси, які полегшують управління інформацією та використання цих знань навичками, що знаходяться на периферії спільноти.

Середа мережевих спільнот сповнена об'єктами, суб’єктами та ситуаціями, які допомагають нам мислити по-новому і виховувати в собі толерантність, критичне та аналітичне мислення. Мережеві співтовариства державних службовців можуть і повинні служити для виховання таких компетенцій:

1.Спільне, колективне мислення. Наша пізнавальна, творча та навчальна діяльність спочатку має мережевий і колективний характер. Перехід від егоцентричної позиції до розуміння ролі та значення інших людей, інших способів проектування реальності є важливим етапом психологічного розвитку особистості державного службовця.

2.Толерантність. Нам важливо виховати фахівця в сфері державного управління, здатного подивитися на подію з іншої точки зору, зрозуміти позицію іншої людини.

3.Освоєння децентралізованих моделей та стратегій самоорганізації. Від учасників спільної діяльності не потрібно синхронної присутності в одному і тому ж місці, в один і той же час. Кожен член спільноти може виконувати свої прості операції. Ця нова модель мережевої взаємодії може використовуватися в педагогічній практиці для освоєння учнями ідей децентралізації і стратегій самоорганізації.

4.Критичність і аналітичність мислення. Колективна діяльність багатьох студентів, здатних критикувати і змінювати гіпотези, відіграє вирішальну роль при пошуку помилок, перевірці гіпотез та теорій. Ми можемо розповідати студентам про те, що таке критичне мислення, а можемо занурити їх у середовище, де критична дискусія є обов'язковою і необхідною.

Педагогіка мережевих спільнот сьогодні розвивається в тісному зв'язку з мережею Інтернет і прямо залежить від стану і концепцій розвитку Всесвітньої Павутини. Ця сучасна концепція розвитку павутини отримала назву Web 2.0.

Web 2.0 – це друге покоління мережевих сервісів, що діють в Інтернеті. На відміну від першого покоління сервісів, Web 2.0 дозволяє користувачам спільно працювати із сервісами, обмінюватися інформацією, а також працювати з масовими публікаціями (на основі веб-додатків соціальних сервісів). Появу терміна Web 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею ”Tim O'Reilly – What Is Web 2.0” від 30 вересня 2005 р. У цій статті Тим О'Рейлі пов'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, з загальною тенденцією розвитку Інтернет-спільноти і назвав це явище Web 2.0, в противагу колишньому Web 1.0 [24]. Президент США і його команда дуже добре розуміють міць і потенціал інструментів Веб 2.0, саме за допомогою останніх Б. Обама і став президентом Америки. Завдяки най-більш популярної соціальної мережі світу – Facebook, Б. Обама зібрав у шість разів більше прихильників, ніж Маккейн – 3,4 млн. Перевагою Веб 2.0 є те, що основну роботу ведуть саме спільноти людей, а організатори лише курирують процес, займаючись у вільний час іншими питаннями.

Сьогодні американський уряд активно працює над розвитком електронного уряду і проводить саміти Gov 2.0. [25].

Неологізм GOV 2.0, у перекладі на українську мову – Уряд 2,0, був введений американським письменником і консультантом американського уряду Біллом Еггерсом у 2005 р. [26].

GOV 2.0 – це насамперед: прозорий, підзвітний і відкритий уряд, якому довіряє суспільство; співпраця уряду з громадянами та їх активна участь в його житті за допомогою останніх інформаційних та комунікаційних технологій; побудова ефективних комунікативних майданчиків між суспільством і владою; інтеграція держструктур і прихід чиновників (можливо, за допомогою своїх помічників і секретарів) в соціальні мережі та блогосферу; громадянська освіта спільнот, де держструктури контактують із громадянами; створення блогів, де представлені і обговорюються державні послуги; залучення суспільства задля поліпшення законодавства; відкритий доступ громадян до інформації державного сектора; доступ громадян до чинних законів та законопроектів у режимі он-лайн; пряма звітність чиновників перед громадянами; створення нових Веб 2.0 моделей партнерства представників влади і суспільства; оперативне обговорення і вирішення проблем, що виникають у країні та регіонах, в режимі он-лайн.

Через соціальні сервіси в мережі Інтернет люди з усієї країни можуть взаємодіяти з політичними діячами або державними службовцями. Участь політиків і державних службовців в соціальних мережах дозволить їм ознайомитися із поглядами та думками громадян із будь-якого питання. Чати та он-лайн конференції у режимі реального часу допоможуть громадянам зв'язатися з виборними посадовими особами, їхніми представниками і нададуть можливість виборцям впливати на власний уряд.

У соціальній мережі боротьба з корупцією стає актуальною для всіх громадян. Інтернет надає будь-кому можливість заявити про свої проблеми та брати участь у боротьбі з корупцією. Це можна зробити шляхом підписання петиції, збору доказів корупційної діяльності, анонімним повідомленням важливої інформації.

За допомогою соціальних мереж традиційні перешкоди для боротьби з корупцією можуть бути подолані. Україна поки що має обмеження в необхідних ресурсах для доступу до інформації і складну політичну обстановку в умовах економічної кризи, що обмежує розвиток громадянського суспільства. Проте бурхливий розвиток мобільних пристроїв дозволяє: здешевити доступ до Інтернету (навіть у тих регіонах, які менш розвинені в плані інфраструктури); швидко знизити бар'єр для Інтернет-взаємодії. Для побудови громадянського суспільства та ефективної боротьби з корупцією державі необхідно адаптувати пропагандистські підходи під можливості соціальних мереж, щоб мати можливість більш ефективно взаємодіяти з громадянами (які здатні і готові об'єднати зусилля і зробити свій внесок), створити систему позитивних мотивацій для осіб, які професійно розбудовують громадянське суспільство .

Список використаної літератури:

1. Украина опустилась на 146 место в рейтинге коррупции // .

2. Блумер Г. Коллективное поведение // Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В.И Добренькова. – М., 1994. – С. 184.

3. Доклад Клинтон: В Украине – серьезные нарушения прав человека и распространена корруп-ция // http://korrespondent.net/ukraine/events/1056019.

4. Mеrrіаm Ch. Cіvіl Trаіnіng іn Thе Unіtеd Stаtеs. – Chіcаgо, 1934.

5. Аlmоnd G., Vеrbа S. Thе cіvіc culturе rеvіsіtеd. Аn аnаlytіc study / Cоntrіbutоrs. – Bоstоn; Tоrоntо, 1980. – ІX.

6. Аlmоnd G., Vеrbа S. Thе Cіvіc Culturе: Роlіtіcаl Аttіtudеs аnd Dеmоcrаcy іn Fіvе Nаtіоns. – Рrіncеtоn Unіvеrsіty Рrеss, Рrіncеtоn. – N.Y., 1963.

7. Аlmоnd G., Рyеl J. Роlіtіcаl Culturе // Іntеrnаtіоnаl Еncyclореdіа оf Sоcіаl Scіеncеs. – N.Y., 1961. – V. 12. – Р. 218.

8. Rоsеnbаum W. Роlіtіcаl Culturе. – N.Y., 1975.

9. Bеll D. Tеn thеоrіеs іn Sеаrch оf Sоvіеt Rеаlіty: The Prediction of Soviet Behavior in the Social Sciences // World Politics. – 1958. – V. 10. – Р. 350.

10.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення: Закон України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1508-17.

11.Про утворення Національного антикорупційного комітету: Указ Президента України № 275/2010 // .

12.Кастельс М. Інтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. – К., 2007.

13.Оноприєнко В., Оноприєнко М. Інтернет і наука в глобалізованому світі // Вісн. НАН України. – К., 2008. – № 1. – С. 63-67 // httр://www.nbuv.gоv.uа/роrtаl/Аll/hеrаld/2008-01/а9-n1.рdf.

14.Mіsztаl B. Trust іn Mоdеrn Sоcіеtіеs. – Cаmbrіdgе, 1996.

15.Луман Н. Общество общества. Ч. ІІ. Медиа коммуникации. – М., 2005.

16.Kagan M.Z. What is F**K is Social Media // media?src=embed.

17.Barnes J.A. Class and cmmittees in a Norwegian parish islands // London, Human relations. – 1954. – V. 7. – P. 43-44.

18.Веселкин Е. Понятие социальной сети в Британской социальной антропологии // Концепции за-рубежной этнологии: Сб. тр. – М., 1976. – С. 125-152.

19.Группа “Служащие”. Сайт ”Одноклассники.ру” // .

20.Группа “Наша служба и опасна и трудна”. Сайт ”Одноклассники.ру” // .

21.Ширки К. Группа – сама себе злейший враг. // Русский Журнал // http://old.russ.ru/netcult/gateway/20030717-pr.html.

22.Ришар Ж.-Ф. Двадцать лет спустя. Глобальные проблемы и способы их решения // Россия в глобальной политике. – 2003. – Т. 1. – № 2.

23.Abers R. Learning Democratic Practice: Distributing Government Resources trough Popular Participation in Porto Alegre, Brazil // The Challenge of Urban Government. Policies and Practices. – Washington, 2001. – Р. 442.

24.О’Рейлі Т. Що таке Веб 2.0? // http://hip.org.ua/it-news/internet/what-is-web20.html.

25.Gov 2.0 Summit co-produced by O'Reilly Media and TechWeb and held in Washington, DC, Sep­tember 9-10, 2009 // .

26.Government 2.0: Using Technology to Improve Education, Cut Red Tape, Reduce Gridlock, and Enhance Democracy (Rowman and Littlefield, 2005) and Governing by Network: The New Shape of the Public Sector (Brookings, 2004) // .

27.The Gov 2.0 conference examines how to best use Social Meda, Blogs, Wiki's and other Web 2.0 technologies to improve government service // http://www.gov2.com.au.

Надійшла до редакції 23.04.2010 р.

< Попередня   Наступна >