Тема 4. Правові засади надання фінансових послуг

Надання фінансових послуг в Україні є системою особливих фінансових відносин зі створення та використання особливих грошових фондів цільового призначення, не пов’язаних із діяльністю в Україні фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій та діяльністю Державного казначейства України та державних цільових фондів. Такі фонди коштів формуються фінансовими установами – юридичними особами, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Роль фінансових установ у фінансовій діяльності та перерозподілі національного доходу доволі важко переоцінити, оскільки до фондів фінансових установ включається та частина національного доходу, яка не підлягає мобілізації до бюджетів та цільових фондів. При цьому Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлює, що фінансові послуги надаються суб’єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

Добровільність вступу у фінансові відносини та цільове спрямування зібраних коштів дозволяє розглядати надання фінансових послуг як економічну діяльність – окремі ринки. Ринки фінансових послуг – сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фін

Ринок банківських послуг є одним з найстарших ринків фінансових послуг та традиційно сприймається як одна з ланок фінансової системи. Основним видом діяльності на цьому ринку є здійснення банками банківських операцій. Сукупність банківських операцій, що здійснюються банками має назву банківської діяльності та складається з: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, як основний та безпосередній учасник фінансових відносин на ринку банківських послуг, є юридичною особою, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України на діяльність на цьому ринку. Обмеженість кола учасників банківських відносин робить банківську систему замкненою, чітко визначеною та регламентованою.

Банківська система складається з Національного банку України та інших (комерційних) банків, що діють на території України відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Національний банк України займає верхній рівень банківської системи, має керівні повноваження щодо інших банків, але позбавлений можливості здійснювати банківські операції. У зв’язку з цим Національний банк встановлює нормативи діяльності інших банків, здійснює безпосереднє регулювання їх діяльністю чим виконує свою основну функцію – забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Відповідно до вимог Національного банку комерційні банки формують різні цільові фонди коштів та використовують їх у банківській діяльності.

Іншим розповсюдженим ринком фінансових послуг є ринок страхових послуг – сфери економічних відносин щодо формування цільових фондів грошових коштів та їх використання на відшкодування збитків, обумовлених різними непередбачуваними несприятливими явищами (ризиками), колом учасників. Страхування виступає специфічною формою організації „централізованого” фонду грошових коштів за рахунок децентралізованих джерел.

Учасниками відносин страхування є страховики – юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, що мають дозвіл (ліцензію) на здійснення страхових операцій, та страхувальники – юридичні та фізичні особи, що мають страховий інтерес і вступають у відносини із страховиком за приписом закону, іншого нормативного акту або на підставі двосторонньої угоди.

Завдяки розмаїттю об’єктів, що підлягають страхуванню, всі фінансові відносини на ринку страхових послуг можна розділити на: майнове страхування, соціальне страхування, особисте страхування, страхування відповідальності та страхування підприємницьких ризиків.

Особливу роль у фінансовій діяльності займає соціальне страхування: пенсійне страхування, соціальні допомоги, пільги, страхування на випадок тимчасової непрацездатності, безробіття, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, втрати годувальника тощо.

Всі інші ринки фінансових послуг визначені у законі не знайшли свого місця у фінансовій системі Україні й не стосуються фінансової діяльності держави. Переважна більшість відносин на цих ринках регулюється нормами цивільного й господарського права, становить предмет їх правового регулювання.

Фінансові послуги – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.