Тема 5. Правове регулювання державних доходів. Сутність податків та податкового права

Поява державних доходів пов’язана з тим, що у держави виникає необхідність у коштах для виконання своїх завдань та функцій. Основним джерелом державних доходів є валовий внутрішній продукт (національний дохід), частину якого держава мобілізує для подальшого перерозподілу й використання. Мобілізація частини національного доходу означає перехід такої частини до власності держави у вигляді різного роду обов’язкових платежів. Таким чином державні доходи – це сукупність всіх надходжень до державного бюджету, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Поряд з державними доходами держава має також у своєму розпорядженні фінансові та адміністративні ресурси, що відзначене у Бюджетному кодексі у класифікації доходів бюджету: 1) податкові надходження – передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі; 2) неподаткові надходження: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Вказана сукупність повинна бути збалансованою з загальним обсягом державних видатків, який у Бюджетному кодексі визначений як класифікація видатків бюджету.

Також державні доходи можна класифікувати залежно від порядку їх формування, конкретного джерела та форми. Провідною формою державних доходів є стягнення обов’язкових платежів, а саме – под

Податок є конкретною формою примусового відчуження частини національного доходу суспільства до бюджету, яка відображає відносини державного устрою та управління та оцінює їх з огляду впливу оподаткування на суспільний розвиток. Сучасне законодавство визначає податок як обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Суспільні відносини, що виникають під час оподаткування, є формою вираження економічних і політичних відносин та врегульовані нормами фінансового, адміністративного, господарського, цивільного та кримінального права є податковими відносинами. Учасниками податкових відносини завжди виступають спеціалізовані державні (податкові) органи та фізичні й юридичні особи (платники податків).

Податкові відносини мають певні особливості, що відрізняє їх від інших фінансових відносин. Такими особливостями є: широке коло питань, під час вирішення яких вони виникають – від розробки і закріплення виду та форми платежу до контролю за правильністю обчислення й вчасного внесення до бюджету відповідного рівня; рівність суб’єктів (податкових органів й платників) у відносинах між собою й їх підлегле становище у відносинах з бюджетами; грошова та майнова форми об’єкта відносин – доходів платників тощо.

Сукупність особливостей конкретних податкових відносин формує зобов’язання конкретного платника сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом, а також визначає податкову систему та її складові – окремі податки і збори.

Визначення у податкові системі окремих податків і зборів пов’язане із суттєвою різницею у функціях, які вони виконують стосовно платників. Таким функціями є: фіскальна – насичення зібраними сумами доходної частини бюджетів, регулююча – регулювання суспільного виробництва та споживання, стимулююча – створення орієнтирів для розвитку або руйнування товарного виробництва, контролююча – проведення державної оцінки раціональності, збалансованості державних доходів.

Податкове право – це інститут фінансового права, що містить закони і підзаконні нормативні акти, правові норми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права та обов’язки, відповідальність учасників податкових відносин, види та характеристики платежів, а також теоретичні положення, що їх пояснюють.