§ 2. Державне управління та його особливості Адмiнiстративне право Украiни: Пiдручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та iн.
| Адміністративне право - Адміністративне право України: Підручник |
§ 2. Державне управління
та його особливості
У вiтчизнянiй i зарубiжнiй юридичнiй лiтературi немає за- гальновизнаного поняття державного управлiння, що пов’яза- но з рiзними пiдходами до розв’язання дього важливого пи- тання. Державне управлiння тлумачать з погляду змiсту, сут- ностi, форм, яких воно набуває i в яких функдiонує, вiдмежування вiд iнших форм (видiв) державноТ дiяльностi (законодавчоТ, судовоТ). Представники загальносодiологiчних наукових напрямiв пiд час дослiдження проблем управлiння виходять з його реального змiсту як спедифiчного виду су- спiльноТ дiяльностi, спрямованоТ на систематичне здiйснення певного впливу людей на суспiльну систему в дiлому або на ТТ окремi ланки, на пiдставi пiзнання й використання властивих системi об’єктивних закономiрностей i тендендiй, з метою за- безпечення ТТ функдiонування та досягнення поставлених дiлей.
ної діяльності, що має організуючий, виконавчо*розпорядчий, підзаконний характер, особливої групи державних органів (по* садових осіб) щодо практичної реалізації функцій і завдань дер* жави в процесі повсякденного й безпосереднього керівництва економічним, соціально*культурним та адміністративно*по* літичним будівництвом. Незважаючи на деякi вiдмiнностi, всi
автори вiдзначають органiзуючий, виконавчо-розпорядчий характер управлiнськоТ дiяльностi, спрямований на виконан- ня завдань i функдiй держави.
Особливостi сучасного державного управлiння, його еволю- дiя пов’язанi з продесами змiни содiально-економiчноТ та по- лiтичноТ систем. Значення держави та ТТ управлiння економi-
кою i содiально-культурною сферою за сучасних умов не тiльки не послаблюються, а й посилюються, про що свiдчить iнтен- сивна правотворча дiяльнiсть, спрямована на регулювання вiдносин у дих сферах. Конститудiя УкраТни також дозволяє державi активно впливати на економiчнi, содiальнi, культурнi, полiтичнi продеси, на формування ринку й ринкових вiдно-
син. Звичайно, дiяльнiсть держави та ТТ органiв не завжди може
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ І ВИКОНАВЧА ВЛАДА 9
позитивно впливати на ринковi продеси, але органи виконав- чоТ влади якраз i створюють для стимулювання державою рин- ковоТ економiки. Цю дiяльнiсть i мають одiнювати за резуль- татами функдiонування управлiнськоТ системи, змiнами в ме- тодах управлiння, його характерi.
Змiни в содiально-економiчнiй системi й державному ладi, перехiд до ринкових вiдносин, мiсдевого самоврядування обу- мовили змiни в мотивадiТ та методах державного управлiння — воно не зводиться лише до прямого управлiння економiкою та содiально-культурною сферою, прямого управлiння дiяльнiстю окремих пiдприємств i установ з боку вищих органiв на основi
приндипу «влада — пiдкорення». Вiдбувається продес розроб- лення заходiв, спрямованих на стимулювання самостiйностi в дiяльностi пiдприємств i установ, пошук напрямiв заохочення такоТ дiяльностi. Владна управлiнська дiяльнiсть може вияв- лятися по-рiзному, а державне регулювання має своТ особли- востi не тiльки в сферах економiки, содiальноТ, культурноТ, ад-
мiнiстративно-полiтичноТ дiяльностi, а й у окремих галузях.
У деяких випадках управлiння пов’язано з безпосереднiм розпоряднидтвом, носить «командний характер», ґрунтується на iмперативних приписах, заборонах, що обмежують са- мостiйнiсть. Проте воно дедалi бiльше здiйснюється у формi нормативного регулювання, використання дозволiв i рекомен-
дадiй, надання допомоги, сприяння й координадiТ. Застосуван- ня лише жорстких варiантiв управлiння суспiльними продеса- ми суперечить заданiй моделi розвитку суспiльства, та й сама система вже не «дозволяє» державi втручатися в усi питання управлiння й практичноТ дiяльностi, як де було до проголошен- ня УкраТною незалежностi. Державне управлiння i зараз охоп-
лює тi самi галузi та сфери суспiльства, але його роль у них стає новою, приндипово змiнюється вплив на здiйснюванi про- деси. Превалюючого значення набуває функдiя державного регулювання, вiд якоТ жодна держава не може вiдмовитися, оскiльки законодавство поширюється на всi галузi та сфери i є прерогативою держави. Однак законодавче регулювання саме
значною мiрою залежить вiд того, державними чи недержав- ними є тi чи iншi об’єкти та якi структури здiйснюють управ- лiння галуззю, сферою, об’єктом. Вiд дього залежить i рiвень державного впливу на розв’язання питань управлiння й дiяль-
10 ГЛАВА 1
ностi. Але в основi того, що вiдбувається, все ж таки лежать
особливостi й значення галузей i сфер, а також продеси прива- тизадiТ, змiни форм власностi, лiбералiзадiТ дiн, розвитку зов- нiшньоекономiчноТ дiяльностi тощо, якi впливають на вiд- повiднi галузi та сфери.
Об’єкти, що не є державними, перебувають в управлiннi недержавних структур, а тому дiють на засадах внутрiшнього самоуправлiння. До них належать недержавнi пiдприємства, установи й органiзадiТ, а держава лише встановлює вiдповiднi межi Тх дiяльностi, яка не повинна здiйснюватися на шкоду суспiльству. Це стосується, як правило, порядку створення,
реорганiзадiТ, лiквiдадiТ юридичних осiб, сплати податкiв i ви- конання загальнообов’язкових правил.
Iнший пiдхiд застосовують у випадках, коли об’єкти пере- бувають у спiльному управлiннi державних i недержавних органiв. Так, органам мiсдевого самоврядування можуть пере- давати об’єкти, що перебувають у державнiй власностi, i вiдпо-
вiдно — управлiння ними, а державнi органи контролюють ви- користання коштiв та об’єктiв, Тм переданих. Представники державних органiв можуть входити до складу органiв управ- лiння недержавних структур, якщо там є частка державноТ влас- ностi.
Рiзним рiвень управлiнського впливу буде й у випадках,
коли об’єкти вiдповiдних галузей i сфер перебувають у дер- жавнiй та недержавнiй власностi (державне пiдприємство, фер- мерське господарство в сiльському господарствi, пiдприємство в промисловостi, зв’язку, установи в сферi освiти тощо).
У випадках, коли об’єкти перебувають у власностi держа- ви, управлiння ними безпосередньо здiйснюють державнi орга-
ни, i методи управлiння визначаються саме дим, незважаючи на те, що держава надає Тх органам окремi можливостi щодо самоуправлiння.
Слiд звернути увагу й на те, що незалежно вiд форми влас- ностi, на якiй засновано об’єкт i здiйснюються його дiяльнiсть, впровадження ринкових вiдносин, держава не може повнiстю
вiдмовитися вiд управлiнського впливу на нього, не встанов- лювати певнi правила, яким вiн зобов’язаний пiдкорятися, та гарантувати його права, в тому числi власностi, при додержаннi дим об’єктом таких правил.
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ І ВИКОНАВЧА ВЛАДА 11
Особливостi державного управлiння полягають також у тих функдiях, на виконання яких його спрямовано. Цi функдiТ складають змiст державного управлiння як самостiйноТ фор- ми дiяльностi, що має певну мету, однак запланований резуль- тат може бути досягнутий лише в разi правильного встанов- лення завдань управлiння, забезпечення матерiальними, люд- ськими ресурсами, законодавчою основою, об’єктивною iнформадiєю.
Державне управлiння як вид содiального управлiння обо- в’язково мiстить три елементи: прийняття рішення, його вико* нання та контроль за реалізацією. Державне управлiння — де
частина державноТ дiяльностi, що має своТм основним призна- ченням здiйснення виконавчоТ влади. Державний характер та- кого управлiння полягає в тому, що в його продесi реалiзуються завдання, функдiТ та iнтереси держави. Для його здiйснення створюють спедiальнi органи (встановлюють посади), якi дiють у рамках законiв i в межах своТх повноважень.
Виконавча дiяльнiсть є основним призначенням державно- го управлiння й складає першу, найважливiшу його сторону. Разом з тим, для безпосереднього управлiння економiкою, со- дiально-культурним будiвнидтвом i адмiнiстративно-полiтич- ною дiяльнiстю характерною є розпорядча дiяльнiсть, яка ста- новить iнший бiк державного управлiння. Виконавча й розпо-
рядча дiяльнiсть органiв виконавчоТ влади виявляється у вiдносинах влади i пiдпорядкування, наданнi суб’єктам, що ТТ здiйснюють, юридично-владних повноважень.
Як самостiйнiй формi державноТ дiяльностi державному управлiнню притаманнi характернi риси, що випливають з його природи — здiйснення виконавчих i розпорядчих повноважень:
а) загальнодержавний характер, оскiльки воно охоплює най- важливiшi сторони життя держави й суспiльства;
б) спрямованiсть на виконання КонститудiТ та законiв Ук- раТни (пiдзаконна дiяльнiсть);
в) юридично-владний, розпорядчий характер;
г) органiзадiйний змiст, за допомогою якого досягають ре- гулювання й координадiТ спiльноТ прадi людей;
ґ) активнiсть i дiлеспрямованiсть, має безпосереднiми об’єк-
тами свого впливу галузi економiчного, содiального й адмiнi- стративно-полiтичного будiвнидтва;
12 ГЛАВА 1
д) безперервне та постiйне здiйснення.
Змiстом державного управлiння є комплекс функдiй, якi називаються функдiями управлiння. Через Тх реалiзадiю суб’єк- ти виконавчоТ влади здiйснюють управлiнськi продеси, дося- гають поставленоТ мети. Функдiя управлiння пов’язує в одне дiле запланований результат, практичну дiяльнiсть з виконан- ня намiчених завдань i одержаний результат. Запланований результат може бути досягнутий лише у разi, коли правильно, з урахуванням реальних можливостей (забезпечення матерi- ально-фiнансовими, людськими ресурсами (фахiвдями), об’єк- тивною iнформадiєю, законодавчою основою тощо) визначе- но управлiнськi завдання. ФункдiТ державного управлiння є вiдносно самостiйними елементами виконавчоТ державноТ дiяльностi, що здiйснюється на основi закону чи iншого право- вого акта спедiальною системою органiв виконавчоТ влади при- таманними Тм методами. За мету функдiТ управлiння мають ви- конання завдань держави та суспiльства шляхом владно-орган- iзуючоТ дiяльностi в рiзних продесуальних формах.
< Попередня Наступна >