ПРАВОВА ОХОРОНА СЕКРЕТІВ ВИРОБНИЦТВА (НОУ-ХАУ ТА ШОУ-ХАУ)
Право інтелектуальної власності Дахно, 2006
ПРАВОВА ОХОРОНА СЕКРЕТІВ ВИРОБНИЦТВА (НОУ-ХАУ ТА ШОУ-ХАУ)
§1. Україна
Охорона секретів виробництва у незалежній Україні розпочала своє становлення практично з нуля.
У книзі «Право інтелектуальної власності України» її автори зазначають, що права на конфіденційну (нерозкриту) інформацію чинне цивільне законодавство не передбачає і здійснення її правової охорони можливе на підставі Закону України «Про інформацію» та інших законів. Вітчизняне законодавство з охорони секретів виробництва ще далеке від досконалості.
Наведемо визначення ноу-хау, які містяться у вітчизняному законодавстві.
В «Інструкції про порядок роботи з продажу ліцензій та наданню послуг типу інжиніринг», затвердженій наказом Держкомвинаходів Ради Міністрів СРСР від 16 січня 1979 р. (№ 11), зазначається: «1.3. Під ноу-хау розуміються такі, що не є суспільними, але такими, що практично застосовуються у виробничій і господарській діяльності:
—різного роду технічні знання та досвід, що не мають правової охорони за кордоном, включаючи методи, способи і навички, необхідні для проведення проектування, розрахунків, будівництва і виготовлення будь-яких об'єктів чи виробів, науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських, пусконалагоджувальних робіт тощо, розробки і використання технологічних процесів; склади і рецептури матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи і способи лікування; пошуку і видобування корисних копалин;
—знання і досвід адміністративного, економічного та іншого порядку».
Пояснимо читачеві, що названа вище інструкція була чинною за командно-адміністративної економіки, коли існувала монополія зовнішньої торгівлі. Процитоване формулювання, отже, призначалося не для внутрішнього, а для зовнішнього вжитку.
У статті 51 «Охорона секретів виробництва» з «Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік», прийнятих Верховною Радою СРСР 31 травня 1991 p., встановлювалося:
«Власник технічної, організаційної або комерційної інформації, що становить секрет виробництва (ноу-хау), має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умови, що:
1) ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність з огляду на невідомість її третім особам;
2) до цієї інформації немає вільного доступу на законній підставі;
3) власник інформації вживає належні заходи для охорони її конфіденційності.
Термін охорони «ноу-хау» обмежується часом дії названих умов...» У постанові Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, які не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. (№ 611) наводився відповідний перелік:
—засновницькі документи, документи, що дозволяють заняття підприємницькою або господарською діяльністю та її окремими видами;
—інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
—дані, які необхідні для перевірки нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
—відомості про чисельність і склад працівників, їхню заробітну платню в цілому та за професіями й посадами, а також про наявність вільних робочих місць;
—документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
—інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що шкодить здоров'ю, а також про інші порушення законодавства України та розміри завданої при цьому шкоди;
—документи про платоспроможність;
—відомості про участь посадових осіб підприємства у кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, що здійснюють виробничу діяльність;
— відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
У згаданій постанові також зазначалося, що підприємства зобов'язані надавати перелічені в ній відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства й на їхнє прохання.
Глава 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» містить 4 статті. Процитуємо їх.
Стаття 505 «Поняття комерційної таємниці».
«1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невід'ємною та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці».
Стаття 506 «Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю».
«1. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:
1) право на використання комерційної таємниці;
2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
2. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором».
Стаття 507 «Охорона комерційної таємниці органами державної власності».
«1. Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформації, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.
2. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом».
Стаття 508 «Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю».
«1. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 506 цього Кодексу».
28 січня 1994 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін і доповнень до кримінального, кримінально-процесуального кодексів України та Кодекс України про адміністративні правопорушення».
В главі 4 «Неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці» Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР містяться такі статті:
Стаття 16 «Неправомірний збір комерційної таємниці».
Стаття 17 «Розголошення комерційної таємниці».
Стаття 18 «Схиляння до розголошення комерційної таємниці».
Стаття 19 «Неправомірне використання комерційної таємниці».
До Кримінального кодексу України від 1960 р. ввійшли статті, сформульовані таким чином:
Стаття 1486 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю».
«Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство), якщо це завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, —
карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати».
Стаття 1487 «Розголошення комерційної таємниці».
«Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисних або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, —
карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати».
Чинний нині Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. теж має дві статті з цього аспекту:
Стаття 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю».
«Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що складають комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо не спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, —
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років».
Стаття 232 «Розголошення комерційної або банківської таємниці».
«Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку- з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, —
карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права отримувати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк».
У нашому цивільному законодавстві поняття секретів виробництва ще недостатньо опрацьоване.
У ч. З ст. 164-3 «Недобросовісна конкуренція» Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено:
«Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, —
тягне за собою накладання штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
На цьому полишаємо правниче поле України у сфері охорони секретів виробництва та ознайомимося зі значно досконалішим — американським.
< Попередня Наступна >