АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА
Право інтелектуальної власності Дахно, 2006
АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА
§2. США
Історично Сполучені Штати Америки — країна загального права {common law). Його суть стосовно копірайту популярно можна викласти так: це право автора першим опублікувати свій твір. Нікому не дозволялося публікувати твір певного автора без його дозволу до публікації твору ним самим. Після публікації кожна особа могла копіювати його. Статут 1711 р. англійської королеви Анни став першим актом центральної влади, який урегульовував правовідносини у зв'язку з копірайтом. Копірайтна охорона надавалася творам протягом 14 років і цей термін міг подвоюватися.
На стор. 326 «Webster's New World Dictionary of the American Language» пояснюється, що копірайт є виключним правом {exclusive right) на публікацію (publication), виробництво (production) або продажу (sale) прав на літературний, драматургічний, муз
Упродовж тривалого часу федеральне законодавство США з копірайту передбачало, що в разі відсутності на творі попереджувального застереження про копірайт — © твір вважався суспільним надбанням (public domain) і кожний бажаючий міг його копіювати.
Після прийняття в 1976 р. «Акта про копірайт» (він набрав чинності 1 січня 1978 р.), у США, по суті, перестало діяти звичаєве право у сфері копірайту. Тепер копірайт — прерогатива статутного законодавства.
Структура «Акта про копірайт» 1976 р. має такий вигляд:
Глава 1. Опис обсягу прав, що охороняються копірайтом.
Глава 2. Розгляд питання власності.
Глава 3. Питання верховенства законодавства й терміну чинності копірайту.
Глава 4. Формальні питання копірайту.
Глава 5. Порядок визначення порушень копірайту й відшкодування спричиненої шкоди.
Глава 6. Обмеження щодо виробництва та імпорту предметів, що підпадають під копірайт.
Глава 7. Питання функціонування Відомства з копірайту.
Глава 8. Механізм функціонування Трибуналу з копірайту.
У статті 102 «Акта» зазначається, що «охорона з копірайту надається оригінальним авторським творам», зафіксованим у будь-якому осяжному виразному середовищі, відомому нині чи одержаному в майбутньому, з якого вони можуть сприйматися (perceive), репродукуватися (reproduce) чи повідомлятися (communicate) іншим способом прямо або за допомогою машини чи пристрою. У жодному випадку копірайтна охорона не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, процес, систему, метод управління, концепцію, принцип або відкриття, незважаючи на форму, в якій вони записані, пояснені, ілюстровані чи втілені в таких творах.
Копірайтна оохорона - надзвичайно складне явище. В одній з американських публікацій зазначалося, що вивчення копірайт нагадує собою вивчення шизофренії.
Запам'ятаймо: копірайт захищає форму вираження, а не його суть.
Авторство розуміється як щось таке, що створене, а не просто знайдене у природі. Критерій «оригінальність» вимагає творчості, хоч остання може бути мінімальною. Твір має бути не лише оригінальним, а й новим для публіки. Форма фіксації для копірайту значення не має.
Оскільки копірайт захищає не ідею, а її відображення, то фахівці кажуть, що не завжди легко знайти ту точку, де закінчується вираження й починається ідея.
Розглянемо приклади.
У реальній дійсності корова не сміється. Але якийсь художник зобразив корову такою, що сміється. Цей малюнок він продав молокозаводу, а той розміщує його, зокрема на пачках вершкового масла. Без дозволу власника копірайту інші особи не можуть відтворити саме такий малюнок корови, яка сміється. Однак інші особи можуть зобразити корову, що сміється в іншій позі, з іншою усмішкою. Отже, корова, яка сміється, — ідея. Але копірайт ідей не захищає. Він захищає відображення ідеї, тобто конкретний малюнок корови з конкретною усмішкою. У цьому разі ідею і відображення можна розмежувати.
Уявімо, що письменникові захотілося передати словами стогін пораненої людини. Очевидно, це буде подано так: «А-а-а-а!». Ідея в цьому випадку — біль, відображення ідеї — «А-а-а-а!». Це, очевидно, той випадок, коли ідея і відображення зливаються так тісно, що важко сказати, де розпочинається одне й закінчується інше. Кожний художник, звичайно, може намалювати свою корову, що сміється. Але всі письменники стогін пораненої людини передадуть: «А-а-а-а!».
У статті 103 зазначено, що копірайт щодо компіляційних творів чи похідних творів (переклад, сценарій тощо) поширюється лише на те, що особисто створено автором компіляції. Автор, наприклад, вірша, вміщеного до антології, продовжує зберігати своє авторство.
Стаття 104 надає правову охорону всім неопублікованим творам незалежно від місця проживання і громадянства автора. Щодо опублікованих робіт правова охорона надається, якщо публікація твору вперше відбулася у США чи в країнах, що є учасниками певних міжнародних договорів, або роботи, опубліковані громадянами цих країн чи особами, які проживають у них.
Стаття 105 позбавляє копірайтної охорони роботи уряду США, хоч американська адміністрація може стати власником копірайту шляхом передання їй відповідних прав.
Стаття 106 містить перелік виняткових прав, що надаються власникові копірайту:
• відтворювати роботу у примірниках чи фонограмі;
• готувати похідні роботи, що базуються на творі, який охороняється копірайтом;
• поширювати серед публіки примірники твору чи його фонограми шляхом продажу та іншої передачі власності або здавання в найм, лізинг чи борг;
• публічно виконувати літературний, музичний, драматургійний, хореографічний твір, пантоміму, фільм та іншу аудіовізуальну роботу, що охороняються копірайтом;
• публічно виставляти літературний, музичний, драматургійний, хореографічний твір, пантоміму, малюнок, графічні, скульптурні роботи, індивідуальні образи {individual images) фільму та іншої аудіовізуальної роботи;
• у випадку твору візуального мистецтва — претендувати на авторство чи відмовлятися від нього й запобігати не навмисному спотворенню чи знищенню твору.
Запам'ятаймо: відтворення в будь-якій формі вираження (expression), що охороняється копірайтом, є винятковим правом власника копірайту. Власник також має виняткове право на перетворення вираження з однієї форми в іншу (наприклад, на екранізацію роману).
Виняткове право на поширення твору серед публіки, як кажуть американці, є «драматично обмеженим». Його слід розуміти лише як право першого на відповідне поширення (наприклад, продаж книги, що містить копірайтний роман, власником копірайту вичерпує його права стосовно цього примірника книги). Виняткові права на виконання (performance) чи показ (display) поширюються лише на публічні дії.
Виняткові права не є безмежними. Статті 107-120 формулюють випадки «добропорядного використання» (fair use) копірайтних товарів. Зокрема, не вважаються порушеннями копірайту використання копірайтних творів з метою критики, коментування, повідомлення новин, навчання, науково-дослідної діяльності. При цьому до уваги беруться такі чинники:
• мета й характер використання, зокрема, чи має воно комерційний характер або спрямоване на неприбуткову освітню діяльність;
• суть копірайтного твору;
• обсяг і суттєвість використаної частини щодо копірайтного твору в цілому;
• вплив використання на потенційний ринок твору або на його цінність.
Стаття 108 передбачає спеціальні винятки з копірайту для бібліотек та архівів.
Публічний показ законно виготовленої копії не вважається порушенням виняткових прав за умови, що він виконується для глядачів в одному примірнику.
Стаття 111 стосується «вторинної трансмісії» — публічних передач кабельними системами та їх ретрансмісії абонентам. Ретрансмісія має місце тоді, коли сплачуються ліцензійні платежі.
Можливість виготовлення фонограм організаціями мовлення передбачена статтею 112.
Стаття 113 стосується малюнкових, графічних і скульптурних робіт. Зокрема, чужі малюнки та фотографії не можна без відповідного дозволу використовувати з метою реклами й повідомлення новин. Передбачені права автора щодо запобігання зруйнуванню твору, втіленого в будівлі.
Виняткові права на звукозапис стаття 114 обмежує правами на відтворення, підготовку похідних робіт та їх поширення. Виняткове право на публічний показ не застосовується до звукозаписів.
Стаття 117 стосується комп'ютерного забезпечення {software). Не вважається порушенням виготовлення копії (з використанням законно отриманої програми) у внутрішній пам'яті комп'ютера. Дозволяється певна модифікація software. Власник software може виготовляти архівні копії з метою запобігання випадковому руйнуванню придбаної ним програми. Якщо власник відповідного комп'ютерного забезпечення змінюється, то копії разом з оригіналами мають передаватися новому володареві.
Стаття 120 дозволяє за певних обставин малюнкове відтворення архітектурних робіт. Вона також регламентує процедуру зруйнування будівлі (що містить копірайтні роботи, наприклад, художнє панно) її власником.
«Акт про копірайт» 1976 р. передбачає примусові ліцензії на рет-рансмісії, які згадувалися вище.
Необхідно особливо підкреслити: копірайт охороняє право на вираження, але не право на фізичний об'єкт, що містить це вираження. Ця норма є і в українському законодавстві. У нас, як і в американців, первинне володіння копірайтом належить авторові (співавторам). Співавтор має право використовувати на свій розсуд роботу в цілому й дозволяти її використання третім особам. Перекладач твору не має права репродукувати його чи уповноважувати інших осіб на репродукування перекладу без дозволу власника копірайту. Якщо твір має форму збірника, то власник кожної його частини має право лише на своє, але не на чуже.
Стосовно робіт, створених найманим працівником, копірайт належить його роботодавцеві {employer). Але за умови, що робота створена в межах службових обов'язків чи за спеціальним письмовим дорученням. Підготовка службового твору має проходити під наглядом і контролем роботодавця.
Стаття 201 передбачає, що власність на копірайт може передаватися повністю або частково. Передавання копірайту відбувається або автоматично в порядку, який встановлено законом, або ж шляхом складання відповідного документа. «Акт про копірайт» забороняє недобровільну передачу копірайту (за винятком випадків банкрутства).
У більшості ситуацій копірайтна охорона розпочинається від моменту завершення твору й закінчується через 50 років після смерті автора. Є певні винятки з цього загального правила.
Від 1 березня 1989 р. (дата набрання чинності Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів у США) проставляння попереджувального маркування © не є обов'язковим. Для фонограм символом копірайту є ®. Застосування цього символу є практично обов'язковим. Реєстрація робіт у Відомстві з копірайту є бажана, але не обов'язкова.
Порушенням копірайту не вважається справді незалежним створенням «такого ж вираження». Для встановлення факту копіювання суди США цікавляться, чи був у відповідача доступ до відповідного твору й наскільки подібні між собою спірні твори.
Для припинення порушень копірайту у США передбачені постійні й тимчасові судові заборони (injunctions). Суди мають право на затримку (impound), відчуження (dispose) виробів, які порушують або служать засобом для відтворення контрафактних виробів: фонограм, шаблонів, матриць, фотонегативів тощо. Порушник мусить відшкодувати збитки й повернути отримані прибутки або ж сплатити штраф. Якщо власникові копірайту отримання штрафу є вигіднішим, ніж відшкодування збитків, то він може просити суд (до прийняття ним рішення) зобов'язати порушника сплатити штраф. Його розміри — від 500 до 20 тис. доларів. У разі навмисного порушення розмір штрафу збільшується до 100 тис. доларів. Якщо порушникові вдається переконати суд, що він абсолютно нічого не знає про порушення копірайту, то штраф може становити всього до 200 доларів. Стосовно закладів системи освіти штрафи «вибачаються».
Крім цивільної відповідальності, за порушення копірайту у США передбачена і кримінальна. За зловмисне порушення копірайту передбачено штраф розміром 25 тис. доларів та позбавлення волі до одного року. У випадку аудіовізуальних робіт штраф може сягати 250 тис. доларів, а тюремне ув'язнення — до 5 років. Окрім цього, вилучаються і знищуються контрафактні вироби та засоби їх виготовлення.
Штраф до 2500 доларів накладається за такі дії:
• шахрайське маркування попереджувальним символом копірайту;
• крутійське дистриб'юторство (усунення або спотворення символу копірайту);
• імпортування з метою поширення виробів, що мають фальшивий символ копірайту.
Стаття 411 передбачає реєстрацію копірайту до подання позову стосовно робіт, країною погодження яких є США. Штрафи за порушення копірайту, про які йшлося вище, можуть накладатися лише на роботи, зареєстровані до порушення, чи на роботи, зареєстровані не пізніше 3 місяців від дати першої публікації. Ось чому є бажаною реєстрація копірайту у Відомстві з копірайту.
Для особистого використання до США можна ввозити книги, фонограми тощо, не боячись звинувачень у порушенні копірайту.
Примірники творів, виготовлені на законних підставах для розповсюдження їх за кордоном, можуть імпортуватися до Сполучених Штатів навіть всупереч власникам відповідних копірайтів. Така ситуація нерідко трапляється й має назву «сірий ринок» {gray market). Вироби, ввезені до США з порушенням імпортних правил, можуть конфісковуватися.
25 жовтня 1995 р. Україна, відповідно до Закону, прийнятого 31 травня того ж року (№ 189/95-ВР), стала учасницею Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р. США приєдналися до конвенції раніше, ніж Україна. Ця конвенція містить чимало норм прямого регулювання у сфері інтелектуальної власності. Україна є також учасницею конвенції від 14 липня 1967 p., згідно з якою була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності. США також беруть участь у цій спеціалізованій структурі ООН. Понад ЗО років її очолював американський громадянин — доктор Арпад Богш. На сучасному етапі є й інші джерела авторського права та суміжних прав:
• Всесвітня (Женевська) конвенція про авторські права від 6 вересня 1952 p.;
< Попередня Наступна >